Більшість розумних людей у землях Свитання воліли зберігати капітал в банках, а не обтяжувати себе найпривабливішою ходою. Еліксири та алхімічні складники коштували значно дорожче, і хоча Генрі не відчував у них гострої потреби, вони були зайвими.
Одне кільце, інкрустоване великим рубіном, явно вирізнялося своїм вишуканим жіночим дизайном. Воно належало Мартіні.
Усередині знайшли лише мереживну панчоху та іншу еротичну білизну. Генрі без тіні сорому витряхнув інтимний гардероб на землю і викинув.
Однак на дні схованки знайшли витончене перо — магічний артилерійський пам’ятник, який став найціннішим скарбом.
Генрі, тримаючи його в долоні і пропустивши через нього імпульс мани, швидко вважав його структурою.
— Имя... "Перо Полета".
Це була вкрай вчасно. У Плані Бездни Генрі звик до свободи пересування, а тут його можливості обмежувалися лише короткими ривками для сповільнення падіння. Він майже не міг ширяти в небі.
Мартіна так і не встигла скористатися артефактом - не за забудькуватим, а через відсутність найменшого шансу.
У той момент Генрі стискав в руках Лук Світового Дерева - зброю, яка здатна пробити навіть « Об'явлену тюрму» другого рівня.
Зліти вона в повітря, і відразу стала б ідеальною, нічим не захищеної мішені.
Перо Полета не підходила для активного бою через низьку швидкість, але в певних ситуаціях могло врятувати життя.
Генрі згадав недавню сутичку з тією дивною рослиною в озері: імей він артефакт тоді, він би просто виплив на поверхню і миттєво пішов у небо.
Окрім пера, на кільці були ювелірні прикраси, позначені клеймом « Білою гори і Чорної води» - ексклюзивного бренду сім'ї пані Венді.
Хоча Генрі не був знавцем ринку, він розумів: розкіш такого рівня дешева.
У сухому остатку, з усіх кілець реально користь представляла тільки Перо.
— Шкода, не вдалося забрати перстень Бука... — Негомко зітхнув Генри.
Бук, будучи магом другого рівня, напевно мав куди більш вражаючими скарбами.
Але старий в паніці втік від палія, і його слід загубився у хаосі. Думка про те, щоб повернутися і обшукати трупи, мигнула й відразу погасла: зустріти палія означало підписати собі смертний вирок.
Ризикувати життям заради ресурсів було не в правилах Генрі. Його стратегія завжди була стабільною, планомірною. Безпека — це пріоритет, решта можна отримати пізніше.
Шість годин він йшов, не збавлюючи темпу. Демонічні істоти не потрапляли, хоча сліди їхньої діяльності були помітні по цілому світі. Судячи з борозни на землі й зламаних дерев, бігли в сліпому жахі, поголені невблаганною силою палія.
Його шалені дії були настільки руйнівними, що жоден монстр навіть не насмілювався затаїтися — всі розсіялися в паніці. Генрі лише мовчки радів, забираючи все східніше.
Палець мимовільно виступив у ролі льодокола, розчистивши шлях, інакше повернення на Землю Свитання перетворилось б у нескінченну низку схваток.
Один з слідів, залишених невідомим монстром, становив десять метрів завширшки. Зіткнення з таким махіном не стало нічого доброго, але тепер нефілім ховаються в глибині землі і дорога стала відносно безпечною.
Через кілька годин небо почало швидко наливати чорнилом — нічною Завісою.
Генрі застиг, вагаючись, чи варто продовжувати подорож у темряві, і в цей момент на горизонті проступили контури міста. Величезний силует з нескінченним лабіринтом споруд.
Підійшовши ближче, він побачив руїни.
Час і спустошення не стерпіли цього місця: обвітких будинків дивилися на мандрівника пустими ожинами вікон. Коли місто було оточене, то муром була висока й надзвичайно широка навіть напівзруйнована сила придушувати свою велич.
Сила та масштаби її укріпленні Срібного Місякового міста.
Тепер у складці зяяли величезні проломи, і лише окремі фрагменти продовжували стояти на пам’яті колишнього розквіту.
Це допомогло Генрі оцінити справжній розмах поселення.
Це було місто епохи шостої високої вежі, коли сила Плана Волшебників була на своїй історичній пікі.
Генрі замер перед поріг мертвого мегаполіса, оцінюючи ризики.
Небо над головою швидко налилося свинцем, віщуючи незабаром наступ смерек і залишаючись у повній темряві.
Масштаб відчинених поселень пригнічував: тверда стінка титанічних хребтів йшла за горизонт, і ні праворуч, ані вліво її кінця не було видно.
Однак Генрі не відчував благоговіння перед цією величчю. У брудній зоні такі руїни були поширені по цілому світі. Міста залишились, залишені самим собі, повільно перетворюючись на порох під тягарем часу.
У Землях Свитання про ці руїни шепотілися різне. Деякі легенди застерігали про немислимі аномалії, які пустили коріння у порожні вікна. На противагу цьому, інші шукачі розповідей про кладовища, залишених у поспіху відпочинку.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu