Коли вони наблизилися до важких воріт, обличчя Бума миттєво потемніло. Створки були відчинені наскрізь. Студенти, які звикли реагувати на зміну настрою патрона, швидко зрозуміли небезпеку розмови: вони почали думати про те, як можна стати якомога скромнішим.
Відкриті двері були недвозначним знаком - тут вже хтось побував, і все цінне, ймовірно, було винесене.
Однак Буковеня не так занедбала свою здобич, він добре розумів, що люди рідко коли тануть артефакти великої сили і в них немає пустих фантазій.
Його лють наражала інше: він тільки що в думках говорив про непереборну складність печаток, над якими спасав би і майстер Гільдії, а тепер стояв перед широко відкритими дверима. Це була оглушлива полохання його зарозумілості. Втрата золота була незначною в порівнянні з втратою влади у очах учнів.
— Заходим. Огляньмо кожен кут, — процідив він крізь зуби і першим ступив у проїжджому домі. За ним пішла тінь.
У глибині душі він все ще сподівався, що візит не виявиться повною катастрофою, і прагнув знайти хоч щось варте. В іншому випадку все підприємство перетворилося на несправний і безглуздий фарс.
Вони ретельно роздивлялись усі приміщення з першого по третій поверх. Але, як і їхній попередник, маги не знайшли нічого крім пилу та порожніх сундуків.
Через півгодини шестеро рейди знову зібралися перед фасадом. Вислухавши про скупі звіти, Бук став похмурішим за тучі: вилазка принесла одні лише збитки і, що гірше, публічне приниження.
Кинувши на замок важкий, повний розчарування погляд, він сухо кинув:
— Уём. Повертаємося.
Група почала повільно обертатися, готуючись до зворотнього шляху.
---
Генрі, який жив у підземеллі, весь цей час перебував в стані абсолютної концентрації.
Він повністю підлаштовував еманації аури і контролював кожен подих, намагаючись злитися зі світом тишіною.
Незважаючи на те, що гості також були чарівниками, він не мав жодного уявлення про їхнє походження. Якщо вони не з - поміж людей Серандір, то ризик став залежним.
Навіть чарівник другого рівня міг обікрасти його життя без будь - яких наслідків — правда назавжди залишиться похована в цих руїнах.
Бачачи, що замок порожній, вони відразу б заздрили в ньому злодія, який сховав здобич, і напевно спробували б витрути з нього інформацію разом із душею.
У такій ситуації не було потреби сподіватися милосердя. Навіть якщо б це союзники, Генрі не ризикував би виявити себе: людська природа в таких місцях стає непередбаченою і ціна помилки тут - життя.
Він вже почав поздоровляти себе з тим, що маскування входу в підземелля спрацювала. Основна увага пошуковиків була прикута до верхніх поверхів, і кут не помітився. Коли звуки кроків нагорі почали затихати, Генрі вирішив, що проблема минула.
Він ніяк не очікував...
Мартіна, зачепившись поглядом на далекий край газону, раптом різко потягнула Бука за рукав:
— Вчителю, гляньте. Цей ґрунт здається... Неприродною. Вона відрізняється від решти землі.
Літера різко обернулася. Уважно вдивившись у вказаний сектор, він одразу розпізнав сліди недавнього втручання і миттєво активував магічне сприйняття. Його обличчя спотворилося в тріумфальній гримасі: він чітко відчув порожнечу підземлення і тепловий слід живої істоти.
— Выходи! — ряв он.
Мана Бука прийшла в шаленство, простір здригнувся. З землі вирвалося колосальна довжина, сформована з каменю і щільно спресований ґрунт. Вона зомкнулася навколо Генрі, мертвої харію витягаючи його із сховища і штовхаючись до ніг мага.
Щоб втиснутись у лаз підземелем, Генрі раніше був змушений деактивувати Силу титана.
Літера, яка очікувала побачити все від таємниць до вартового, з подивом дивиться на живого чоловіка.
Бук виходив з сухої логіки: якщо хтось і зумів пробратися всередину раніше їх, то в підземеллі напевно не залишилося нічого цінного. Його налагоджено.
Не бажаючи марнувати час, він уже збирався піти геть.
Старі люди й думки не могли дійти висновку, що таємничий чужинець проник у руїни лише трохи раніше від самих себе.
Переконаний, що скарби вже розграбовані давно, Бук навіть не підозрював, ніби чужинець все ще знаходиться в підвалі.
— Мартіна, яка ж ти уважна. Сьогодні ввечері, коли я повернуся, я щедро тебе награбую - вимовив Бук. І в його голосі промайнуло рідкісне схвалення.
Він був щиро задоволений. Якби не спостережливість учениці, яка помітила ледь помітне порушення цілісності газона, він би ніколи не виявив Генрі.
— Це лише завдяки вашій мудрості, вчитель.
Буква повільно повернувся до Генрі, і його погляд став холодним та колючим:
— Віддай речі.
Він навіть не міг запитати ім’я того, хто стояв перед ним.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu