М’язи Асіра здулися буграмами під шкірою, і хоча у своїх габаритах він все ще поступався гігантові в броні, його демонічна міць досягла апогею.
Викинувши руку, він зробив пензлем гострого і костяного шипа, який втратив риси людини.
Удар був націлений на основи черепа, у вразливий зв'язок обладунки.
Асир не сумнівався, що в такому стані він легко прошивав навіть товсті сталеві аркуші.
Однак у момент, коли шип мав встромитися в ціль, простір перед ним пустився. Генри просто зник.
Асир на долю секунди застиг, але відразу ж нутром відчув холод неминучої розправи - чиєсь присутність позаду стало незаперечним фактом.
Він намагався ухилитися, але було пізно: величезна долоня зомкнулася на його шиї. Ледве Генрі підсилював бій, як розчавився сухий хребців.
Завдяки постійному скануванню « Синеви » та захопленому сприйняттям Генрі бачив кожен рух Асіра, що був ніби на долоні. Йому навіть не потрібно було перекладати погляд, він просто перемістився в просторі і поставив крапку у цьому протистоянні.
Навіть зі зламаною шиями Асір не випустив духу. Демонічна природа давала про себе знати: звиваючись у захопленні, він витягнув трансформовану руку-шип, намагаючись проколоти передпліччя ворога і вирватися на свободу.
Генрі просто презирливо хмикнув, вільної лівою рукою перехопив гостру кінцівку і з різким кришталиком вирвав її « з м'ясом ».
Фонтан темної крові покропив землю, а Асір видав глухий, стиснений сттон, його обличчя перекосилося від нестерпної агонії.
З обрубки плеча відразу почали проростати омерзлі щупальця, розлютуючись у броні Генрі.
Генрі перехопив тіло противника і з розмахом вдрукував його на землю. Після цього серія нищівних ударів перетворила Асіра в безформне об’явлене місиво. Все скінчилося в одну мить. З-під звивистих останків вислизнула червона багатоніжка і, звиваючись, спробувала юркнути геть зі подвір'я. Але ця метушня не закрилася увагою Генрі: він систематично опустив ногу, втоптав демонічне створіння у бруд і розбризкував її їдкі нутрощі.
Генрі чітко розумів, що саме ця комаха була джерелом сили Асіра. Такі нижчі створіння Бездні легко проникли у світ чарівників, вибираючи паразитичного симбіозу.
Чарівники Земель Свічка охрестили це « демонізації» - незворотним процесом, що перетворює людину на щось середнє між привидом і творцем. Багато сектантів Бездни добровільно взялися за це, прагнучи отримати заборонену силу і тривалість життя.
Колись Асір був лише посереднім учнем мага третього рівня, але ставши посудиною, він набрав силу офіційного чарівника першої ранги.
Такий шлях був заманливий для тих, хто вперся у стелю свого розвитку, дозволяючи кукловодам на зразок Франца в найкоротший термін формувати армію слухняних маріонеток. Як тільки Генрі розчавив паразита, Асир остаточно перестав існувати.
Коли Генрі повернувся до Франца, то зрозумів, що старий, мабуть, сплутав такі сітями половину нетрях. По дорозі він помічав дивну ауру Бездні у більшості мешканців, очевидно, кожен з яких був носієм цієї комахи. Якщо його здогади правильні, то Францова влада простягалася набагато далі, ніж можна було припустити.
Тепер стало зрозуміло, чому Серандір не наважувався зробити рішучий крок.
Франц був блідий, з спотвореним від жаху обличчям. Він не міг повірити, що цей молодий чоловік дійшов такого висновку, повністю навернувшись на будь - які закони і правила. Асір, на якого старий чоловік покладався не прожив і секунди, дійшов до цього висновку.
Він був холодний і оцінював, як Франц відчув небувалий тиск на коліна. Він різко розвернувся, намагаючись втекти.
Але піти було неможливо.
У мить оку Генрі наздогнав старого і завдав льохлій удар долонею, зрізавши повітря лютим поривом вітру. Під ударом він відокремився від плечей. Генрі спритно перехопив її на льоту.
"Невже так легко?"
Генри нахмурився. Якщо б ворог міг так легко усунути, то не втягався би у цю сутичку особисто.
Обезголовне тіло повалилося на землю, і в тиші лише чувся шерстяний одяг.
Однак його трохи, настроєне на ауру Бездні, з шиї та залишків Франца піднялася хмара крихітних мошок і комарів. Паразити, наче переляканий пилок, розліталися в різні боки.
Генрі зрозумів, що демонічна сутність всередині старого була колонією. Принаймні одна тварина могла вціліти, і Франц знову з’явився би.
Мабуть, саме тому Серандір зазнала поразки. Вона вбивав оболонку і відпускала паразитів.
Але тепер, коли перед очима Генрі вони були чітко видно, жоден з них не мав шансу на порятунок.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu