Але мало - помалу його стан досягав свідомості, і він відчув, як струм енергії прискорився й став більш щільним та слухняним.
Чіп зробив миттєвий перепис, і тепер він скоротився до двох місяців.
Темп розвитку майже порівнювався з тим, що був у нього до отримання статусу офіційного чарівника. На пізніших етапах прогрес неминуче сповільнився, але цей склад успішно стабілізував динаміку росту.
Єдиною проблемою залишався брак духовної енергії в свідомості — на його виповнення все ще потрібно було часу.
Через вісім годин Генрі відкрив очі, повільно виходячи з медитації.
Експеримент пройшов успішно: ефективність засвоєння енергії зросла на розмір.
Упевнившись у стабільності ліків, він зварив ще дві партії про запас і ретельно законсервував решту компонентів.
Тепер він був забезпечений ресурсами на місяць вперед.
Наступним етапом його плану мав стати комплексний тест: використання зілля безпосередньо в кімнаті медитацій вежі чарівників. Якщо його припущення правильні, то синергія цих факторів може дати справді визначний результат.
***
У Срібленому Місяному Місті до неба здіймаються безлічи чарівників, розселених по різних кварталах.
Ці монументальні споруди не тільки були основою магічної оборони, але й пожирали лев’ячу частку міського бюджету.
Щоб хоч якось компенсувати величезні витрати на зміст, керівництво Серандір здало в оренду спеціалізовані кімнати для медитацій, обладнані безпосередньо всередині бешт.
Концентрація енергетичних частинок у цих залах була настільки висока, що дозволити приміщенням простояти було б марно вважатися верховенством марнотратності.
З огляду на кількість міст під владою Серандір, навіть їхні казнати не матимуть ніякого фінансового тиску.
Час перебування в такому келії обходився у 100 магічних каменів. Сума була грандіозною, але попит постійно перевищував пропозицію.
Хишебники фанатично копіювали ресурси саме заради таких моментів - можливість прискорити ріст свого духовного рангу і просунутися по дорозі дао. Вони воліли не шкодувати коштів, коли мова йшла про реальний посилення бойового потенціалу.
Генрі мав подібний прагматичний підхід.
Він швидко обдумав, що восьмигодинна сесія коштуватиме 800 каменів і 24 000 разів на місяць інтенсивних занять. Маючи запасом 150 000 каменів, він міг дозволити собі шість місяців безперервної практики навіть з урахуванням побічних витрат.
План був простий: перевірити ефект на першому вправі і, якщо щільність енергії виправдає очікування, повністю зануритися в процес.
Врешті - решт, гора каміння мала справжній зміст тільки в дії; без трансформації до особистої сили вони залишалися не більше ніж мертвими цифрами у реестрі.
Генрі вийняв магічний талісман і активував запит даних про найближче вузли сили.
У інтерфейсі пристрою було передбачено протокол, який дозволяв дистанційно бронювати вільні зали.
Кожна заявка проходила через вердиктацію у мерії Срібного Місяця, яка ретельно перевіряла особистість шукача.
Вежі були стратегічними об'єктами, і безпека стояла на першому місці.
Проникне сектантство Бездни у святу святих могло призвести до катастрофи та непоправної шкоди, тому будь - яка підозра призвела до негайного блокування доступу.
Генрі був офіційним членом Серандіру і мав бездоганну репутацію. Підтвердження броні надійшло менш ніж через десять хвилин — незаперечний привілей його поточного статусу. Вибрана башта лежала в кількох кварталах від Королівської вулиці.
Район вважався елітним: житлові будинки тут будувалися біля самого підніжжя магічних цитаделей, і чим ближче до стін вежі було пометеве, тим надійніше воно охоронялося, що незмінно підстегавало ціни на місцеву нерухомість.
Периметр вежі оперезував масивний мур, а наближення сторонніх осіб перекреслювалось різко.
Охоронці працювали без побоїв: охоронники патрулювали територію у важких доспеках, а на головніх брам чергували укріплений одяг.
Генрі підійшов до посту, спокійно виклав мету свого візиту і зробив з нього талісман.
Після ретельного узгодження даних і реєстрації в журналі відвідувань він отримав тимчасовий пропуск.
Здалеку вежа вважалася ще однією високою спорудою — сіркою і досить скромною.
Однак коли Генрі опустився на голову, то відчув справжню велич архітектури: колосся йшов у хмару з масою. Через товсті стіни доносився ледь вловий, вибривальний гул, що свідчить про роботу прихованих механізмів.
Минувши масивні нижню двері, Генрі опинився в холлі, де спокійно дрімав рудий кіт.
Почувши гостя, звір підвів голову. У Божих очах світився зовсім людський розум. Уважно вивчивши мага, кіт розмкнув щелепи і промовив глибоким жіночим голосом:
— Генри?
— Так, — влучно підтвердив той, на мить зав’язуючи себе у виборі форми навернення.
Кот невтомно продовжив:
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu