Ситуація виглядала дуже цікавою. Сам хлопець залишався звичайною людиною без найменших ознак Сили — ані іскри таланту учня чарівника, ні загарбки лицаря, лише посередні фізичні дані.
І все ж саме ця рука дозволила йому робити крадіжки з вражаючою, майже надприродною спритністю.
Це була явна аномалія, і Генрі вже очікував, як ця знахідка конвертується в вагу вкладу.
Юнак, який кілька разів краде в лице і переконався, що його хвіст відсутній.
Він не міг виконати будь - яку невідкладну роботу. На його лівій руці тускло просторне кільце — рідкісна і дорога річ, в недрах якої миттєво зникала здобич.
За цей час молодий злодій спостерігав за ним майже півгодини, і він став вправно обчищати кишені трьох перехожих.
Рейс, яка сиділа поруч, з ніжністю вловила зміни настрою свого супутника, але не могла зрозуміти справжньої причини його зацікавлення.
Вона тримала мовчання, лише стискаючи його долоню, наче вони все ще були на звичайній прогулянці.
Натовп навколо бурліла, наче мурашник з понівеченими мурахами, і Генрі не наважувався заговорити відкрито. Незважаючи на повсюдний потік людей, сектантів не було зауважено з очевидними знаками порчі, але це не виключало присутності прихованих агентів.
Далеко не всі, хто належить до Бездни на тілі, проступають потворні сліди іншого плану — багато людей служать темноті й тримають себе чистими. Благословення лихого бога — це рідкісний дар, його отримують лише за особливі заслуги.
Іноді це відбувається випадково, через контакт з артефактами на зразок цієї дерев'яної фігурки, що вирізав Макс, коли омана жертва мимовільно вступає у ментальний зв"язок із сутністю Бездні.
Але серед тих, хто щиро прагнув служити Єгові, також не було прямого контакту.
У такій тісноті будь-який необережний шепіт міг стати фаталальним.
Вони продовжували переслідувати людей, намагаючись не виділитися в їхньому потоці. Генрі лагідно, але рішуче захопив Рейс у густу тінь.
Вночі такі місця манили закоханих, які шукали самотності, а вдень вони не мали чим зайнятися. Генрі притиснув Рейс до прохолодної кам'яної стіни і, наклавши заклинання ізоляції звуку, ледь чутно сказав їй на саме вухо:
— Можливо, я натрапив на слід сектантів Бездні. Мені потрібно продовжити стеження наодинці, і ми привертаємо до себе більше уваги. Повертайся в маєток, я приєднаюсь до тебе, як тільки закінчу.
Рейс ледь помітно кивнула, і в її очах відображувалося розуміння.
— М-м... Добре, — тихо відповіла вона.
У глибині душі вона хотіла залишитися і допомогти, але дисципліна та довір’я до рішень Генрі взяли верх. У таких справах зволікання або недоречна суперечка могли коштувати неповноцінної мети.
« Вибач, — додав Генрі, відчуваючи легкий укол сумління. Вони планували провести цей день разом, насолоджуючись світом, а тепер він змушений був обібрати їх побачення заради полювання.
Рейс лагідно усміхнулася, розвіюючи його сумніви.
— Нічого страшного. Невже ти думаєш, що я стану примхливою, як маленька дівчинка?
Генрі лагідно погладив її по голові, вийшов на вулицю і, підкликавши вільний екіпаж, відправив дівчину додому. Упевнившись, що карета загорнулася за поворотом, він знову зосередився на меті. Юнак усе ще шукав іншу жертву.
Злегка опустивши голову і прямаючи погляд, Генрі подався слідом, замислившись над празничим інтересом: він часто зупинявся у лотків, ліниво перебирав товар та купував усі дрібнички, щоб не викликати підозр.
Він добре розумів, що злодій — це лише маленька риба у мутній воді. Щоб заробити справді солідні окуляри вкладу, треба було розмотати всю нитку до самого моменту і видушити велику здобич.
Позаду хлопці, напевно, стояла організована мережа.
Інтуїція та холодний розрахунок підказували, що цього разу на поверхню з’являється щось справді серйозне. Крадіжка вимагала збуту, а для цього потрібні налагоджені канали. Дитина, позбавлена магічної сили, вже навертала свої цінності на пристойну суму — сама не могла б втримати і реалізувати таку їжу.
...
Арда йшов по вулиці, глибоко засунувши ліву руку в кишеню куртки.
Він ніколи не виймав її за весь ранок. Хлопчик знав, що хоча вигляд пензля нічим не відрізнявся від звичайної і не мав видимих вад, він пройшов обряд благословення великого божества.
Демонструвати її стороннім було небезпечно. Обвивач нічого не запідозрить, але будь-який чарівник наділений Силою миттєво розпізнає чужу енергію.
Арда був виходцем з найзмістовніших суспільств, дитячим сточним канавом, позбавленим здібностей і надій.
Кожного разу, коли маги проходили повз нього в розшитому одязі, він відчував задушливу заздрість до їхньої сили.
Але реальність була безнадійною: без вроджених здібностей шлях до Сіле був замовлений назавжди.
Чарівники насолоджувалися життям століттями, а іноді й тисячоліттями, тоді як простим смертним людям було відпущено жалюгідний вік — повне позбавлення волі. Арда вважав цей світовий порядок дуже несправедливим і наполегливо шукав лазівку, яка могла б дати йому заповітні здібності.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu