— Тут немає фігурки. Пані Аміша, ви абсолютно впевнені, що абсолютно всі подарунки були перенесені в цю кімнату?
- Тут повинні бути. Мої речі ніхто не сміє чіпати без дозволу, хоча я сама їх і зізналася, що не перерахувала, — відповіла вона з наростаючою непевністю у голосі.
Бланк, який мав гострий млявий старий управитель, відразу вловив прихований підтекст. Він переклав важкий погляд на М’юза.
— Мюз, наскільки я пам'ятаю, саме ти відповідав за облік і зберігання підношень?
Слуга був низько схилений до голови, намагаючись приховати вираз обличчя.
- Все так, пане управитель.
— Тоді чи всі подарунки, отримані пані на останній день народження, знаходяться в цьому приміщенні? — Кригким тоном уточнив Бланк, буравши підлеглого поглядом.
Хоча серце М’юза проігнорувало удар, багатолітня звичка прислуговувати допомогла йому зберегти зовнішній спокій.
— Після того як пані відібрала кілька речей і забрала їх до себе, я наказав скласти решту тут. Ніхто до них не торкався, я керуюся за це моєю пам'яттю.
Генрі, який до того мовчав, повільно підійшов до М’юзи впритул.
- Глянь на мене.
М’юз мимовільно стиснув кулаки. Він змусив себе підняти голову і зустрітися поглядом з магом, але його зіниці мілко тремтіли, постійно споглядаючи в сторону.
- Що накажете, пане?
- Ти вкрав подарунок пані Аміші? — прямо, без зайвих вступ запитав Генрі.
— Нет! Що ви! Прикраси приватної річ пані - це смертний гріх, я б ніколи не зважився на подібне кощуни! — М’юз відчайдушно замотав річною, вказуючи на крайній рівень обурення.
— Ти брешеш, — зухвало сказав Генрі.
Очі слуги округли від жаху і удаваного нерозуміння.
— Нет! Це неправда! Я не брешу! Вы... Ви просто намагаєтеся мене оговорити!
Генрі не стримав короткого, сухого сміху.
— Я - офіційний чарівник Серандіра. Скажи мені, навіщо людині мого статусу нав’язувати на простого слугу?
Аміша, яка до того лише спостерігала за сценою, тепер дивилася на М’юза з дедалі більшою підозрою.
- Ти дійсно посмів взяти мої речі?
Вона беззастережно вірила Генрі. Він не був з тих, хто кинув обвинувачення на вітер або змінив свою інтригу проти прислужників. Якщо він говорив про це, то його почуття або логіка зачепилися за незаперечний факт. М’юз одноосібно розпоряджувався кладовим товаром, а також присвоїти собі пару дрібних безробітних речей у цій сумочці було легше — щороку сюди вивалили гори добра, яких Аміша не цікавилась. Я пропажу декілька звертків серед цього хаосу не помітив би і найдотошний ревизор.
— Нет, госпожа, клянусь усіма богами! Як би я посмів обдурити ваше довір'я? « М’юз продовжував виправдовуватися, але його голос сильно тремтів.
Генрі спокійно перервався потік виливань.
- Немає потреби в клятвах, ми просто все перевіримо. Пане Бланк, де знаходиться кімната М'юза?
— У західному крилі службового кварталу. Наскільки мені відомо, він займає окреме приміщення — оперативно відчекав Бланк.
- Зрозумів. Ходімо, подивимось на його бит - Пирс Генрі.
Серце М’юза пустилося вскакти, у вухах зашуміло, але він продовжував зберігати похмуре мовчання, відчайдушно чіпляючись за останню надію. Бланк важкої нестачі поклав руку йому на плече і негромко сказав:
- Веди до своєї кімнати. Якщо там нічого не виявиться, пан Генрі визнає свою помилку.
М’юз тільки ледь помітно кивнув, на його лобі виступила велика іспанка, незважаючи на прохолоду коридорів.
Будівельні групи триповерхових будинків, розділені на компактні та зручні частини, були дуже суворими й добротними. Більшість слуг жили по одному, лише молодший персонал ділив простіші кімнати на двох або трьох.
Група підійшла до дверей оселі М’юза і відперла їх.
Генрі переступив поріг першим, опустивши погляд на мізерну атмосферу. На перший погляд різьба не мала жодної фігури. Він знову застосував магічне сприйняття, дозволяючи мані плавно заповнити простір. Ця система « Блакитна Сінева» видала б результат миттєво і з ювелірною точністю, але в присутності сторонніх Генрі волів використовувати стандартні магічні методи, які не викликають зайвих питань.
Перевіривши основні схованки, Генрі зупинив погляд на масивній шафі в кутку. Побачивши це, М’юз мимовільно стиснув кулаки так, що побіліли плитки.
Маг підійшов до шафи і ривком відкрив дверцята - стара петля відреагувала жалібним скрипом.
Безцеремонно відібравши в бік стопку акуратно складного одягу, Генрі постукав по дошці пальців.
Звук був чітко порожній. Генрі приклав два пальці до краю панелі, і дерево з хрустом піддалась.
Генрі взяв у руки дерев'яну троянду, повільно повернув її, вивчаючи під різними кутами.
Тонкий майстер був вражений витонченістю кожного лептека і вигину стебла, вирізаючи його з надзвичайною точністю.
Якщо б всередині цього виробу черв’яків, який звивався у волокнинах дерева, фігурка могла б вважатися шедевром декоративного мистецтва.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu