Генрі нерухомо застиг біля важких дверей, виявляючи заздрісне терпіння. Він не виказав ні тіні поспіху, поки молодий слуга сховався в глибині помети, щоб доповісти про його прибуття.
Незабаром на порозі з’явився чоловік середніх років. Його віскі зворушила благородна сивина, а в поставці відчувалася впевненість у тому, що Бланка — це владна сила - силенна Море. Помітивши гостя, Бланк ввічливо посміхнувся.
- Пане Генрі, радий знову вас бачити в доброму здоров'ї.
- Доброго дня, пане Бланк. Я можу сказати те ж саме: ви виглядаєте дуже бадьоро, — відповів Генрі на привітання ввічливим кивком.
Їхні стосунки зав’язалися ще в минулому візиту, і відтоді між ними було встановлено цілком довіра до Єгови.
- Справи йдуть непогано, пане Генрі. До мене дійшла чутки, що ваш теперішній візит пов'язаний з розслідуванням діяльності сектантів Бездні. Не могли б ви просвітити мене в деталях? — Питав Бланк, переходячи до справи.
Генрі заговорив, коротко і з’ясувавши суть питання. Він згадав недавній інцидент, в центрі якого опинився різьбник на дереві Макс — особа, чиє ім’я очевидно вже фігурувало у звітах служби безпеки. Згідно зібраною інформацією, пані Аміша у свій час прийняла в дар дерев'яну фігурку, що вийшла з-під його різця.
— Беручи до уваги обставини, ми повинні вирізати всі твори Макса. Тому ми проводимо планомірне опитування і пошуки доказів.
Бланк на мить занурився в роздуми, після чого розумніше нахилив голову.
— Картина ясна. Пане Генрі, будь ласка, йдіть за мною. Молода пані якраз перебуває у своїх спочинках.
Генрі пішов за директором вглиб широких володінь клану Морі. У той час, коли люди повертались до нормального життя, навіть забігло око, щоб точно визначити стан кожного зустрічного. Фігура Бланка служила тут абсолютним авторитетом - слуги з повагою схилялися при його наближенні, демонструючи непорушність внутрішньокланової ієрархії.
Щоб дістатися до одного з внутрішніх подвір’їв, ангілад зайняв близько 10 хвилин.
Генрі влучно зазначив, що непідготовлена людина могла б легко заплисти в цьому архітектурному лабіринті.
« Пане Генрі, дозвольте мені почекати тут. Я повідомлю про ваш візит до молодої жінки, — сказав Бланк.
- Дякую вам, пане Бланк. Я почекаю, — сказав Генрі.
Управитель відповів коротким кивком і втік за брамами. Це подвір’я дуже відрізнялося від інших, адже довкола нього був розкішно розбитий сад з вишуканим триповерховим віллом. Не встиг Бланк сховатися всередині, як до чуток Генрі дійшов дробовий стук швидких кроків. Він підняв погляд і побачив Амішу. Дівчина швидко йшла назустріч, її довге золоте плаття яскраво переливалося у променях світла. Помітивши гостя, вона швидко поправила лоскоче поле і зробила швидкий крок, щоб повернути собі колишню поважність.
— Генри? Ти прийшов відвідати мене?
Вона, очевидно, не послухала пояснення Бланка. Їй довелося вловити ім’я Генрі, як вона полишила справи. Після зустрічі з ним Аміша перебувала в розпачі, не вирішуючи шукати зібрання першою зі страху — нав’язливою. Тепер її обличчя сяяло сумішм щирого подиву та радості.
— Пані Аміша, чи доводилось вам отримувати в подарунок дерев’яну фігурку майстра Макса? — Без жодних передивжень запитав Генрі.
Аміша завмерла, і на її обличчі з’явилось велике замішання.
— Фигурку?.
Її думки не відразу перемкнулися на діловий тон. Реальність виявилася нескінченно далеко від її романтичних очікувань. Генрі підтвердив свої слова серйозним кивком.
- Саме так. Згідно з архівними записами, минулого року на ваш день народження вам принесли такий подарунок від імені Макса, який тепер називають сектантом Бездні. Ви пам'ятаєте, де вона може бути?
Дівчині потрібно було кілька секунд, щоб повністю зрозуміти, що візит Генрі був зумовлений виключно службовою потребою. Але коли вона побачила, що хтось грубо ставиться до неї і розуміє серйозність звинувачень у бездонних звинуваченнях, то швидко взяла себе в руки. Тепер не було часу для образитися, а це вимагало співпраці.
— Фігурка... Дай мені згадати...
Кожного року її буквально підносили поклонники, родичі та ділові партнери клану — потік дарів був незнищенним. У цьому говорі підношень було легко пропустити з уваги якусь дрібницю; багато цвіркунів і зовсім роками залишалися нероздрукованими.
— Яким же роком був датований цей подарунок? — Вона поцікавилась, що це марна спроба вивчити з пам’яті потрібний образ.
Генрі скинувся з пергаментом у своїй руці.
- Це сталося на ваш останній день народження.
Аміша нахмурилась, намагаючись зосередитися, а потім повернулася до управителя.
— Бланк, куди були поміщені подарунки за минулий рік?
— Мабуть, вони живуть у західному сховищі, юна пані », — відповів Бланк з повагою.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu