Внутрішня інтуїція, що підтримується холодним розрахунком, підкреслювала: вміст статуетки не становить для нього прямої загрози.
Тонкий шлейф Бездні не викликав у нього благоговіння. Ладонь Венді не встигла навіть здригнутися, як артефакт опинився в хватці мага.
Невеличке дерево торкалося шкіри Генрі, а бездонні еманації стали відчутно гусені. Венді відчула, як її тіло мимовільно рухалося вперед за фігуркою; ноги самі себе зробили крок до чоловіка.
Вона стиснула зуби до болю, утримуючи рівновагу і придушуючи чужий імпульс. Генрі мазнув поглядом по статуетці, окутав себе звукоізоляційним бар'єром і ледь чутно, але владно сказав:
— Будь тихше.
У ту ж мить довга присутність Бездні згорнулася і вщухла, а рука Венді мовчазно спала. Вона підняла пензля, стиснула пальці і розтискала їх — контроль над тілом повернувся. Хоча в нашому тілі розлилася тупа ломота, яка затопила серце, наче через багатогодинну виснажливу працю.
— Пан Генри... Що це було? — Видихнула Венді, не звертаючи уваги на фізичний дискомфорт.
Те, що сталося, виходило за рамки розумного: якщо таємницю не буде розкрито, спокій можна забути.
У її практиці сталися приховані атаки, але їх завжди можна було запінити і відбити.
Тут же ворог діяв зсередини, ігноруючи будь-які зашарпані. Венді здригнулася, поставивши, яка доля чекає її, не зайди Генрі сьогодні в її спочинок. Ці думки її пробили холодний піт; тонка тканина сукні прилипла до спини, ставши майже прозорою, але вона цього навіть не помітила.
— Я разберусь. Чекай, — коротко кинув Генрі.
Венді слухняно кивнула, не турбуючись своїм розшарпаним виглядом, і замерла без зупинок.
→ Глибока Сінева, щоб повністю перевірити і проаналізувати структуру об’єкту.
Генрі зафіксував, що звичайні потоки мани натикаються на непроникну перешкоду і не дозволяють зазирнути всередину деревини. Вся надія залишалася на обчислювальні потужності чіпа.
✔ Запущено сканування... Аналіз структури... >
Відповідь системи не забарилася. У самому серці фігурки, в невеликій порожнині, звивалося щось живе - яскраво-червона комаха. Генрі витяг з сумки алхімічну пробірку, поставив її на стіл, після чого вихватив кинджал. Острія важко ввійшла в дерево, яке по щільності не поступалося граніту, але під тиском фізичної сили Генрі матеріал здався. Він розколов статую надвоє, обнаживши приховану в ній тварюку.
Маг підхопив накладку двома пальцями. Комахи б’ються і відразу ж застигли, прикидаючись мертвим. Через крихітну істоту був важкий, приторний запах Плана Бездни — сумніви не могли, це був демон. Однак його характер і здібності залишалися поза відомими класифікаціями.
— Це... Воно було там? — Венді, побачивши багріву тварюку, зідхнулася; її руки знову затремтіли.
Усвідомлення того, що ця мерзота була в вирахованих сантиметрах від її шкіри, викликало нудотовий приступ близливості та страху.
— Мабуть, рідкісний тип демонічного паразита. Я ніколи не стикався з подібними ситуаціями. Передам його на детальне вивчення в організацію - цю річ створено з певним умислом, — зробив Генрі, холоднокровно відсилаючи комаху до пробірки і запечатуючи її корком.
Генрі не бачив сенсу тримати камінь — багровий жук, породжений Планом Бездні. По-перше, неупереджений аналіз очей на користь справжнього знання підтвердив: концентрація сили крові в тілі паразита ніщо не є важливим і не має жодної цінності для поглинання.
По-друге, інцидент стався в маєтку Венді, і вона сама опинилася у епіцентрі подій. З огляду на її статус і вплив у місті, ситуація неминуче стане громадським досягненням.
Генрі, як ключовий свідок і учасник, у будь-якому випадку потрапив би під пильну увагу. У Землях Свитання до будь - яких проявів Плану Бездні ставилися з надзвичайною настороженістю, що межує із параною, а протоколи безпеки тут були суворо.
Бажання присвоїти створіння довело б до ретельних перевірок і допитів, яких Генрі волів уникати. Куди раціональніше було перекласти відповідальність на плечі Серандіра.
Доставивши магічний талісман, він активував канал зв’язку з Призом і коротко виклав суть події. Відповідь прийшла негайно:
- Залишайся на місці, я буду з хвилини на хвилину.
- Пані Венді, пане Пріс скоро прибуде. Нам варто дочекатися його, - негромко вимовив Генрі, прибираючи артефакт.
Венді безсильно відкинулася на спинку дивана і глибоко, преривисто видихнула. Її висока груди все ще важко зітхали під шовковою сукнею — відгомін пережитого жаху не хотів відпустити жінку. Приз очолював службу безпеки Срібного Місяця, і його присутність була гарантією того, що інцидент не буде порушений проти неї. Тепер, коли Генрі ізолював червоного жука, а тиск статуетки розвіявся, Венді врешті дозволила собі розслабитися.
Жук, замкнений в скляній пробірці, відчув на собі холодний погляд Генрі і дрібно задрижав.
Ця тварюка не мала зародків розуму, а лише примітивні інстинкти, які зараз вопили про небезпеку.
Його паралізував страшний жах, що стоїть на недосяжній висоті в ієрархії хижаків. На Плані Бездні такі створіння вважалися нижчими від сорних комах.
Давній родовід прадавнього прабатька, прокинувшись у Генелі, придушувала паразита на рівні біології, навіть без викидів аури.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu