— Нічого страшного. Ходімо, я сама тебе навчу.
Обличчя Івани на мить спотворилося від розчарування, але, усвідомлюючи різницю в статусі, вона не посіла сперечатися. Здержливо кивнувши, аристократка відійшла до столу і налила собі вина, намагаючись приховати замішання. Сцена не залишилася непоміченою: проникливі гості відразу зробили висновки. У їхніх очах цінність Генрі злетіла до неба — чоловік, який мав майже необмежені можливості.
Опинившись на танцювальному майданчику, Аміша почала терпеливо пояснювати Генрі основи поляки — танці енергійного ритму і різкої зміни рухів.
Для пересічної особи потрібно тижня виснажливих тренувань, щоб не збитися на крок. Проте Генрі, чий розум швидко аналізував кожен рух партнера, схоплював суть на льоту. Вже до середини першого кола його руху виявили моторошну точність. Аміша, відчувши впевненість у його крокі, здивовано вкинула брови.
— Ти дійсно ніколи не танцював раніше?
— Так, міс Аміша, — чесно відповів він, поки чіп в його мозку продовжував калібрувати координацію рухів у такт музики.
Аміша не запідозрила підвоє: недавній урок продемонстрував, що Генрі був зовсім недосвідчений у тонкостях використання магічних форм. Але те, що він повністю вивчив матеріал всього за одне вивчення, лише зміцнило її віру в винятковість хлопця.
Феноменальний потенціал чарівника, найголовніший дар майстра формцій і ще до того — підкреслена молодість та зовнішня привабливість. З кожною хвилиною Аміша проникла до нього дедалі більше симпатій.
Генрі вловив ледь помітні зміни у її погляді і всередині підійшов, розуміючи, що ситуація накочується. За своє життя він зустрічався з багатьма жінками і безпомилково розпізнав інтерес, який огорнув. Для нього це було лише новим завданням.
Сама Аміша була дуже недурна, але за її спиною стояв впливовий клан Морі. Генрі не збирався зв’язуватися з цією сім’єю, а це було тягарем зобов’язань та політичних інтриг.
Однак він не міг уникнути цієї ситуації, тому лише намагався успішно маневрувати і твердо постановити триматися подалі від дівчини.
Бал продовжувався у своєму неквапливому ритмі. Під час танцю Генрі тактовно дотримувався Амішу за талію, дотримуючись меж пристойності. Вона ж, навпаки, притиснулася до нього все тепліше, і до фіналу мелодії здавалося, що вона майже розчинилася в його обіймах.
...
Глибоко під мостами Срібного Місяця розкинулась величезна, заплутана каналізаційна мережа, яка пронизує міські недра як гігантське павутиння. Магістралі стоків з'єднувалися в чудернацький лабіринт, і теоретично через це смердюче підземелля можна було досягти будь-якого кутка поліса. Різниця полягала лише в тому, що окремі ділянки регулярно обслуговували робітники і протягом десятиліть були покинуті. Труби петляли у темряві, забруднювались і сирими.
Шестеро фігур, низько пригнувшись, кружляли по широкому колектору.
Каналізація кишила нечистотою: під ногами хлюпала в’язка, смердюча жижа, перемішана з битовими відходами.
Люди крокували прямо по цій жижі, не виводячи навіть найменшого логозливості.
Від їхніх важких кроків у всі боки розліталися темні бризки, а огидні чавункі гукоподібні бруньки лунали по трубах. Вони навіть не намагалися приглушити звук своєї присутності, знаючи, що, крім таких парій, в це місце ніхто не зупинеться.
Чистопорошні господарі та високопоставлені чарівники ніколи б не опустилися до того, щоб пакувати чоботи в цій смердючій безодні.
На приходьках був грубий кривавий одяг, а їхні тіла видавалися випорожнюваними скелетами — наслідком багаторічного недоїдання. Але в їхніх очах був жахливий, фанатичний вогонь.
Це були бідні з нетрях Мозамбі, ті, хто не був у офіційних реестрах Срібного Місякового міста. Під час перепису населення їх просто не існувало.
Світ не помітив би цього в канаві від голоду чи гарячки. Але про них дбав Бог, в якому вони вірили. Він поклав на них велику місію, і кожен з шістьох впився усвідомленням своєї обраності.
Група просувалася вперед, час від часу з довірою до тьмяно світлих артефакт-карт.
Визначивши напрямок руху, вони продовжували свій шлях аж до розширення колекція прямо під поместю Ісраеля. Здійснюючись з орієнтирами, лідер групи задоволено кивнув: мета була досягнута.
Нагорі гримувала музика, лунали сміх і топотять танцюючих ніг. А тут, внизу, замерли шестеро зморених тіней у нечистоті. Їхні обличчя були жорстокі, а погляди лю́бачно блищали.
Гласар повільно дістав на світ криваво-червоний предмет, який нагадує коготь незнаного монстра. Побачивши його, інші з благоговінням схилили голови і шепотіли слова екстатичної молитви.
До того часу Генрі вже залишив танцювальний майданчик і неквапно розмовляв з Амішою біля краю залу. Раптом він насупився.
Генетичний чіп « Блакитна Синава » працював у режимі постійного сканування, і саме він першим зафіксував дивну групу глибоко під землею.
Серед гостей, яких не було запрошено, були кілька чарівників першого і другого рівня. Якщо б такі аномалії були спрямовані на магічне зондування, то хто не перевіряв би стан каналізації під час свята?
Генрі зосередив увагу на чіпах, щоб не відволікати Амішу легкою і малозначною мовою.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu