Генрі тільки стримано хитнув річною, зберігаючи на обличчі вежливу піввулибку:
— Не варто турбуватися. Вдома мене вже чекають, тому я не потребую більше знайомств.
Зал поступово наповнювався. Серед гостей були не тільки колеги-майстри, але й відомі знаменитості, а також світські дами, які представляли різні впливові кола міста.
Проте Генрі не прагнув інтеграції у місцевий бомонд. Він добре розумів, що за напудні людьми і шлейфами дорогих духів часто ховаються гнітючі інтриги.
Його пріоритети залишалися незмінними: тиха практика, нагромадження особистої сили та методика духовного прогресу.
Невдовзі офіційна частина перетікала в головний поділ. Просторовий зал будинку наповнився гулом голосів і дзвіном столового срібла.
На столах вздовж стін були вишукані делікатеси, а в кутку стояв невеличкий оркестр з неквапливою мелодією.
У Срібленому місяці місто, де жили Рами, було подібним до дипломатії. Тут плелися змови, укладали угоди і заводили корисні зв’язки. Ісаель, як господар дому, відразу опинився у центрі водорості — його та інші справи відтягувалися вклонами і світською балаканією.
Генрі перекусив, не виявляючи зайвих поспіху, взяв келих сухого вина і пішов у менш освітлений кут залу, сподіваючись на самотність. Але тиша тривала недовго, бо до нього попрямувала пані з пишними й вишуканими формами. Вона тримала келих у тоненьких пальцях і лагідно посміхнулася:
— Ви сьогодні без супроводу? Дивно, я зовсім не пам'ятаю вашого обличчя.
Спочатку він хотів піти з ним, але Генрі волів бути самотнім. У разі непередбачених обставин відсутність супутника давало йому велику свободу маневру і допомагало діяти якнайліпше.
— Ви маєте рацію, я тут вперше, — відповів він ввічливо схиливши голову.
— У такому разі, дозвольте представитися: Аміша Морі граційно простягнула йому руку.
Генрі торкнувся її пальців коротким, етикетним рукостисканням і відразу ж відсторонився:
— Генри. Невже пані Аміша належить до того самого клана Морі?
Коли він був у місті, то встиг зібрати і систематизувати дані про ключових гравців.
Клан Морі вважався одним з стовпів магічної аристократії Срібного Місяця. Вони мали величезний вплив на розтягнену мережу родинних зв’язків, що пронизувало усі сфери життя і в них було велике багатство — сім'я володіла головним пакетом акцій банку Серандіра.
Ця фінансова структура оперувала капіталами не тільки в місті та сусідніх землях, але й по всій території Земель Свитання. Такий рівень контролю був недоступний рядовим магічним прізвищем, і Клан Морі став справжнім хижаком у цій екосистемі.
Аміша досить присоромилася:
- Ваша обізнаність робить вам честь. Я чула, що пан Ісраель затівав ще один прийом і вирішила, щоб це був чудовий спосіб розвіяти нудьгу. А що ж ви, пане Генрі? Чому наші шляхи не перетиналися раніше?
— Моя родина є безплідною, тож у вашому невіданні немає нічого дивного, — спокійно пояснив він.
— Безплідні Землі? — брови Аміші злетіли вгору, а її фігура мимовільно гойдалася вперед від несподіваного інтересу.
У кількох словах Генрі описав свій шлях. Аміша зрозуміло зітхнув, і в її погляді мигнула тінь щирого пошанування:
- Ніколи б не подумала, що переді мною учасник війни за ускладнюючись. Це, мабуть, було надзвичайно важке випробування. Дякую вам за все, що ви зробили для процвітання Земель Світла. П'ю за вашу доблесть.
Вона мелодійно чокнулася своїм келихом про його, закинула голову і одним довгим ковтком висушила вино. Будучи речником високого класу, вона добре розуміла цінність ресурсів, які добували кров’ю під час колонізації нових територій.
- Розкажіть мені про ті краї, — вона трохи облизнулася губи, на яких залишився рубиновий слід вина. що там за горизонтом.
Взаємна ізоляція регіону породжувала багато міфів: для жителів Земель Свитання далекий край здавався диким, відставним місцем без будь - якого багатства.
Аміша, яка виросла в стерильному комфорті Срібного Місяця, була заінтригована. Молодий чоловік був перед нею дивною холодною харизмою, яка різко вирізняла його на фоні звичайних їй шолів.
Генрі кивнув і почав неспішну розповідь. Сперечатися з представником такого могутнього клана не входило у його плани, а розмова була не найгіршим способом вбити час.
— Отже, там дійсно безкраї ліси і хребти, що йдуть до неба? - Її очі загорілися. — І вихід до відкритого моря? Боже, я бачила велику воду тільки на гравюрах у старих книгах. Якби я тільки могла побачити цеживу...
Аміша, слухаючи описи ландшафтів і суворих звичаїв неплідних Земель, перетворилася на щось зовсім інше.
Центральні регіони Земель Свіча були позбавлені берегової лінії, і для більшості жителів океан залишався лише чудовою легендою, яку цей загадковий чоловік робив реальністю прямо тут, в душному бальному залі.
Для Аміші Безплідні землі завжди залишалися лише на картці — рідкісною і майже неосяжною нагодою для подорожі.
Незважаючи на розвиту мережу торгових шляхів, що зв’язували Землю Свічку з околицями, статус Спадкоємки Морі обмежував її обмеження: вона не могла дозволити собі авантюру в такому мінливому регіоні.
Місцеві жителі звикли зневажати цю територію, вважати її виженою порожнечею і перебували в блаженному незнанні щодо справжнього становища справ.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu