Підпорядкований, хижий чоловік кинувся на Давида і почав розмахувати довгим мечем. Рейс тільки тихо зітхнув, і в цьому подихі було більше розчарування, ніж переляк.
- Здається, вибір зроблено.
Її губи швидко зашіптувалися, виплітаючи складні склади закляття, а рука описала в повітрі короткий дугу. Просто з пустки зіткнувся щільний згусток води, який в мить обліпив голову нападника. З важким лязком клинок випав з ослаблених пальців.
Шукач пригод у паніці схопився за голову, намагаючись зірвати з обличчя водяну маску, але пальці тільки безпорадно розсікали рідину, яка підтримується магічною силою.
Сгусток люто забулькав, випускаючи останні бульбашки повітря, і через кілька секунд воїн впав на траву бездимним — він захлеснувся посеред суші.
Сцена була настільки протиприродною, що інших буквально паралізувало. Над поляною повисла мертва, полонена тиша.
— За... Заклинач! — Пірс поп’ється, його обличчя придбало полястий відтінок.
Він і в страшному сні не міг уявити, що ця гаряча дівиця виявиться майстром таємних мистецтв. У цих краях таких чарівників мало, а Трійця Генрі своїм будничним виглядом не видавала високої ранги.
— Луки! Стріли! — Пирс, чия похіть відразу стала страшною твариною. - Вбийте її! Живо!
Його реакція була миттєвою, адже він добре розумів загрозу розлютованого мага. Якщо не знищити Рейс за наступну секунду, шанси на виживання не залишиться ні в кого. Лучники, слухаючись наказу, вкинули зброю, тетиву звивали і кілька оперних снарядів кинулися до мети.
— Водний щит.
Рейс ледь помітно повезла рукою, і навколо неї вкипів напівпрозорий водяної кокон. Стріли, вдаряючись об бар’єр, безсило відскочили з боку і не залишили навіть подряпини.
Будучи чарівницею, яка спеціалізувалася на погодній Водді, вона контролювала щільність потоків з фіолетовою точністю. Генрі, який сидів у вагоні, лише підтвердив свої спостереження: майстерність Рейс була бездоганною.
Водяний стріла!
Її рух став швидшим. У повітрі матеріалізувалися тонкі, як голки, крижані струмені, які з сухим свистом прокололи глотки лучцям. Рейс не дає ворогам пам’ятати про це, тому вона нанесла ряд водяних сфер. За лічені секунди елітний загін Вітряного Меча перетворився на купу тіл.
Пірс озирнувся на всі трупи землі, відчуваючи, як в грудях розливається мертва холод. Він залишився один. Рейс наближалася до нього з м'якою посмішкою, але тепер в очах найманця вона виглядала моторошним демоном у людському обсязі. Він знав, що втекти від заклинача марно - магія наздожене його швидше.
Пірс впав на коліна, заламуючи руки у жалобних молитвах.
— Пані Рейс, я молю про прощення! Я не знав... Клянусь, я не знав, що ви заклинач! Пощадите! Я буду вашим вірним рабом, лизатиму вам ноги, зігну будь-яку примху!
— Лизать ноги? — Усмішка Рейс миттєво звинуватила його, коли він вів холодне обурення. Ти вважаєш, що таке нікчемне становище, як ти, гідно навіть доторкнутися мене?
У її голосі задзвонила сталь.
— Іди назустріч смерті.
Вона викинула руку до темного неба, і в ту ж секунду звідти зірвалися масивні крижані шипи.
Вони прошили тіло Пірса, прибивши його до землі. Гуща кров поволі потекла травою, наповнюючи повітря залізним запахом.
Рейс була професійно озирнена, перевіряючи чи хтось не затаївся в тіні, а потім покликала водяний смерч з найближчого озера. По стоянці пронісся потік, затягуючи трупи і змиваючи багріві плями.
Рейс закінчила очищення і застрибнула у возьму. Генрі вже сидів там, відреставровано занурений у медитацію.
— Все улажено? — Він запитав, не відкривши очей.
Звісно.
Рейс ігриво обняла його, подавши вперед для поцілунку, але Генрі коротко та м'яким рухом відірвав її.
- Спочатку поїдемо звідси. Не варто привертати надмірну увагу до цього місця.
Загинув надто багато людей, і хоча сліди були приховані, Генрі не любив покладатися на випадок. Тепер їх пріоритетом було виконання завдання, а не любовні утіхи.
Рейс слухняно кивнула і дзвонила Давиду:
- Чув, що пан сказав? По місцях, ми виїжджаємо!
Перед тим як відімститися, вона знову дригнула обличчя до Генрі, на мить показавши кінчик рожевого язичка.
...
Давид, розчувши потилицю, зійшов на кози і з силою смикнув привід. Поїздка, важко скрипивши колесами, виїхала на тракт і мерехтіла вперед. Позаду залишився лише затухаючий вогнище, а в темних водах озера сховалися ті, хто ще недавно вважав себе господарем цієї дороги. Пірс лежав на дні з широко відкритими очима, безмовно споглядаючи місячне світло крізь товщу води.
Екіпаж рухався в сторону міста Нічної Завіси. Через чотири години вони зупинилися в густому лісі, де не було жодних погоні. Коли тіла помітять, вони будуть вже далеко.
Всередині вагони Рейс сиділа під Генрі, її щоки все ще горіли гарячковим рум'янцем.
— Досить дуріти, — тихо сказав він. - Поговоримо, коли будемо на місці.
Рейс схилилася до його вуха, вдихнувши теплим диханням.
— Невже ти соромишся Давида? Я можу накласти полог тиші або відправити його розвідувати дорогу поодинці.
« Ні, — відповів Генрі. — Голос був дуже холодним і гладким. — Наша мета - завдання. Не створюй затримок.
Він був непохитним; дисципліна і розрахунки завжди стояли для нього вище скороминущих бажань. Дорога мала бути небезпечною і розділяти групу, яка була вершиною нерозсудливості. Рейс не хотіла відступити, коли побачив його серйозний склад розуму.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu