— Ця возьма пуста, розміщена з комфортом, — із сміхом запропонував лідер підрозділу.
— Дякую за гостинність, — сказав Генрі з ввічливістю та повагою.
Він першим легко вліз всередину, а слідом за ним — плавно рухаючись, піднявся Давид і Рейс. Коли дівчина переступала через борт, тканина її дорожнього одягу натягнулася, підкреслюючи спокусливі вигини фігури. Пірс, чий погляд впився у її форми, раптово подався вперед:
— Пані Рейс, чи не бажаєте пересісти на мій кінь? Я - відомий майстер верхової їзди і з радістю покажу вам, що таке справжня швидкість.
Він вирішив діяти тонко, воліючи омани грубої сили. У його розумінні жодна проста жінка не могла б встояти перед харизмою молодого і вродливого Великого лицаря.
Рейс обернулася. На її губах заграла чарівна, але крижана усмішка:
- Дякую, але в цьому немає потреби. Я не дуже скаржусь чоловіків, які цінують вишукану швидкість.
Пірс не відчував підволоку, навпаки, він прийняв цю колюку відповідь за елемент кокетства. Він уже набрав у легені повітря, збираючись гостро ширяти, але Рейс швидко закрилася в напівмракі возки і завмерла за собою щільну фіранку.
Опинившись всередині, вона коротко пассом наклала заклинання звуку. У ту ж мить її напускна ввічливість випарувалася. Вона обняла Генрі за руку і, притиснувшись до нього, негрубко запитала:
- Невже інтелект Великих лицарів деградував до такого ступеня?
Генрі тільки ледь помітно посміхнувся, дивлячись перед собою:
- З їхнім розумом все гаразд. Просто вони абсолютно впевнені у своїй вищості. Якщо ти почуваєшся безпечно, то стаєш тверезим.
— Все ж, дражнити таких дурнів - це одне задоволення.
— Не перегинай палку, — обсадив її Генрі, зберігши неупередженість. — Здається, що вони надто довго обходилися без жіночого товариства. Наше завдання — без зайвого шуму дістатися до місця. Але якщо вони самі вирішать прискорити зустріч з творцем, то це стане їхньою проблемою.
— Угу, я поняла. Але коли ти нарешті звернеш увагу на мене? — У голосі Рейс прорізалися норки примхливої ревнивості. - У цій хатині ти весь час витрачав на цю дівчину, а я наче прозора.
Під час спільного шляху вона все виразніше усвідомлювала масштаб сили та потенціал Генрі, і бажання міцно зайняти місце підвалу росло в ній з кожною годиною. Рейс давно планувала, як пробратися в його приватний простір, але присутність полонені Асуни постійно перешкоджала її задумам. Тепер, за сприятливих умов, бар'єри впали. Вона кинула повзувний погляд на свої довгі, стрункі ноги і глибокий виріз сукні: об'єктивно вона ні в чому не поступалася полоненій.
Генрі, який не чекав такої прямолінійної атаки в присутності Давида, відповів з сухою іронією:
- Я не проти твоєї компанії. От тільки боюся, твоє терпіння і сили не вистачить.
— А це ми перевіримо на практиці, — побувала вона і стала ближчою.
Зберігаючи кам’яний вираз обличчя, Давид відразу прикрив повіки і занурився у глибоку медитацію.
Генрі негромко кашляв:
— Кхм... Залишимо жарти. Попереду серйозне завдання, і ніхто не гарантує нам виживання. Соберись.
Рейс тільки спокійно розсміялася, залишивши репліку без відповіді. Вона знайшла ліпшу роботу: поклавши йому голову на плече і твердіючи м’язи. Генрі не почав віддалятися - тепло її тіла не завадило його концентрації. Він закрив очі, налаштовуючи внутрішні потоки енергії і занурившись у робочий стан.
Ззовні ситуація була менш мирною. Один із бородатих авантуристів притримав коня, погнався з Пірсом. Кивши в сторону замикаючої візки, він приглушено запитав:
- Глава, може прикінчимо їх зараз? Ніхто не знайде у такій глушині кісток. Раптом у цих обрванців за пазухою завалилося щось цінне?
Пірс посміхнувся, усміхнувшись до людини, яка вже загнала жертву в силки:
— Не марноись. Це порожні пустища, в їхніх тілах немає навіть натяку на циркуляцію Насіння життя. Будемо діяти поступово. Дівчинка мене дійсно зацікавила, так що не здумай зіпсувати мені веселощі передчасної різанини.
Бородач розуміюще хмикнув:
- Як скажеш. Нікуди вони від нас не дінуться.
Репутація "Ветряного Меча" була далеко від ідеалів лицарства. Як і багато подібних форм, вони зберігали на межі розбій та наймання: якщо його замовили, то не грабували самотніх подорожніх.
Від самого початку вони підозрювали, що люди без охорони на такому небезпечному тракті — або безумці, чи приховані майстри. Однак коротка розмова переконала Пірса, що перед ним лише недосвідчені новачки, яким чудом велося до цього моменту.
Запримітивши Рейс, Пірс остаточно погодився на свої плани. За його хижим поглядом цілий загін зрозумів, що здобич зарезервована за ватажком. Цього разу його не приваблювало зло, бо він хотів насолодитися способом підкорення.
Вони й не здогадувались, що через гострі почуття і можливості чіпа Генрі чув кожне слово їхнього « таємного» змови. Він важко зітхнув. Рейс, не відкриваючи очей, відчула зміну в його стані:
- Щось сталося?
- Хтось дуже наполегливо шукає спосіб вбити себе, байдуже обронив Генрі.
Дівчина відразу зрозуміла суть сказаного. Її губи розтяглися в передчущої усмішки:
— Не бери в голову. Коли настане відповідний момент, я сама з ними розберуся. Просто відпочивай.
---
По дорозі караван прибув до мальовничого озера і зупинився на нічліг. У наш час, коли місто Нічної Завіси почало рухатися сьогодні, йому треба було лише завтра до полудня.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu