— Добре, я приймаю його під конвою. Ця справа буде задокументовано у всіх подробицях, що суттєво вплине на ваші підсумкові бали і статус при проходженні випробувань.
— Коли закінчите з описом його майна, заберіть необхідне спорядження. Решту замінюйте магічними каменями, — наказав Генрі.
У Коула, мабуть, були й інші цінні речі, але Генрі вже взяв найважливіше — цибулю, яка інтригувала його найбільше.
У землях Свитання панувала суворий, але справедливий порядок: експансія вимагала, щоб кожен чарівник знав — будь - яка крапля поту і кров буде обплачена.
Саме така впевненість змушувала людей викладатися на обмеженнях заради загального діла.
Після повернення на двадцять сьому базу Коула передали Кейну в окремий блок.
Як перший заклинач середнього рангу, захопленого силами бази, йому було приготовано долю дорогоцінної трофеї, з якого слід було сстропу слізно видобути всю можливу інформацію.
Коли Коул перейняв поріг укріплень бази, він був пригнічений.
Коли він пройшов повз Пакк, то відчув майже фізичний тиск — сильний еманація мани, яка походить від нього, змусила його стиснути серце.
У голові він захитався, бо багато бачив протягом багатьох років подорожей, знаючи, що Королівство Ноен на Плані Ельфів — це просто захолода в околиці світу.
Магів тут завжди було по пальцях перерахувати, а майстрів рівня його наставника Півночі і взагалі вважали недосяжною вершиною бойової сили.
Однак досвід, який накопичився в подорожах, навчив Коула смирення. Чим більше він думався, тим чіткішим розумів нікчемність власного таланту. Але реальність Лім не вкладалася у роздуми: « Звідки ж ці дикі, забуті землі стали такими магистами і навіть архімагами? » Яка мета змусила їх з’єднати тут гніздо?
Коул намагався з’ясувати, наскільки змістовною є розмова інших людей, але мова іншої людини була лише набіром різких гортанних звуків.
« Що це за говірка? » — дивувався він.
За своє життя він відвідав десятки країн, але ніколи не чув чогось подібного. Коулу і в голову не могло прийти, що Генрі та його товариші прибули з інших планів існування. Він щиро вірив, що перед ним є таємний орден з наддальних земель. Захоплення Королівства Ноен навряд чи входив у їхні плани: з такою силою вони могли б стерти країну з лиця землі за лічені дні, але замість цього вони ховалися в горах, ведучи якусь складну, приховану від очей гру.
Поняття "війні планів" лежало далеко за межами його сприйняття, а тому поведінка мешканців бази здавалося йому абсурдним. Чому ж власники такої нищівної сили живуть у неприродному хребті, позбавленому рідкісних ресурсів та багатих місць народження?
Його погляд зачепив кількох жінок-авнтюристок, які стояли поодалі; їхні важкі та сповнені безнадійності погляди підтвердили його найгірший страх. З’ясувалося, що всі ті, хто зник у цих горах, або вдобрювали ґрунт чи гнили. Шляхи назад для нього більше не існувало.
...
Коли Генрі повернувся у прохолодну тишу свого дерев’яного будинку, то відчув напруження рейди. Асуна відразу вийшла назустріч, допомагаючи йому замінити курний одяг на свій дім. Незабаром у кімнаті розлився густий аромат свіжої кави.
Генрі загруз у розрахунку: теперішнє патрулювання мало не обернулося зіткненням з противником рівня виживання. Якщо динаміка залишиться, наступна загроза може бути фатальною.
З чарівником кристалізації він ще міг би тягнутися, використовуючи всі резерви, але зустріч з магами другого або третього рівня перетворює будь-яку місію в квиток до одного кінця.
П’ять місяців минали в відносному затишку, але решта сім обіцяли стати справжнім випробуванням для виживання.
Генрі опустився у крісло і прийняв чашку з рук Асуни. Гірський пару приємно лоскотав ніздрі, а полум’я підсвіжували його обличчя багровими восками. Біля стін стікали різкі стелляжі з речами.
Серед практичних походів були чорні та білі шовкові панчохи - залишки того, що Генрі колись придбав у подарунок Шатії і зберігав в просторовому кільце.
Для Асуни вони стали несподіваним підношенням. Отримавши їх, вона розгнівалась і з того часу дбайливо доглядала за обновками.
Сьогодні на Асуні були чорні стегна. Вона замерла поруч, мовчки очікуючи вказівок.
« Присядь сюди, — сказав Генрі. — Він недбало похолодив біля себе.
Вона слухняно опустилася на край сидіння. Генрі втомився поклав голову їй на коліна, відчуваючи шкіру гладкістю шовку і м'яке тепло її тіла. Закриваючи очі, він намагався імітувати дані в голові. Асуна не ворушилася, боячись потрівожити його відпочинок, і тільки її легке дихання стосувалося його щоки.
— Все ще болить? — негомко запитав Генри.
Асуна здригнулася, і на її щоках просувався густий рум'янець.
— Трохи... - Видихнула вона так тихо, що звук ледь не потонув у тремтіння дров.
Генрі, не відкриваючи очей, рівно сказав:
— То сьогодні просто відпочинь.
Однак, пообіцявши їй спокій, він не спішив прибирати руки, відволікаючись ковзанням пальцями тканини панчохи.
— М-м~
...
Глибоко під фундаментом двадцять сьомого бази, на нижніх ярусах семурового підземного каміння, панував холод каменю. Генрі ніколи не бував тут - доступ до цих секторів вимагав вищого рівня допуску.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu