Це була класична проблема: цілі ясні, але руки не мають доказів. Клану Черч доводилося стискувати зуби і зносити збитки, чекаючи слушного моменту.
Генрі нутром чув, що хмари згущуються. Навіть за стінами магічної формування не можна було відчувати себе в повній безпеці - захист 2-го рівня не була абсолютною панацеєю, і він повинен був продумати додаткові заходи особистого захисту.
Через п’ять днів страх, який отримав Брека, підтвердився: один з віддалених лікарських садів зазнав раптового нападу. Нападники становили на територію каскад руйнівних заклинань і негайно розступилися у лісах, не залишивши слідів для погоні. Погуби в ресурсах були не критичні, але сам факт зухвалої вилазки став для Клана Черч болючою лялечкою.
Брек викликав Генрі до себе. Вигляд старого мага був суворим.
— Мені доведеться ненадовго поїхати в маєток голови. Якщо хтось із сторонніх звернеться до кордонів долини - не церемоніально, активуй контур захисту на поразку. Я не можу розкрити тобі всіх деталей, але залишайся всередині периметра. Долина переходить у режим повної ізоляції: вхід і вихід суворо заборонені до мого повернення.
З цими словами Брек швидко покинув Чорну Скелю. Тепер уся відповідальність за безпеку бази лягає на плечі Генрі. Оскільки він все ще не був пов'язаний з Кланом жорстким контрактом, багато стратегічних секретів залишалися для нього таємницею. Але сам факт відбування Брэка говорив про багатьох речей: Клан готував помсту і грабіжникам дуже скоро доведеться заплатити за рахунок крові.
***
Після відбуття Бримка щоденний графік Генрі, і без того щільний через медитацію, тренування та нагляд за Шатією, поповнився новим обов'язком.
Тепер йому треба було регулярно ходити до долини Чорної Скала, проводячи інспекцію та перераховуючи мешканців, щоб вчасно помітити будь - які дива їхньої поведінки чи стану.
Стан єдиного законного чарівника в окрузі наділяв його необмеженою владою над місцевими жителями.
Однак протягом перших кількох днів патрулювання Генрі не виявив і натяку на небезпеку: рівнина заселяли здебільшого старі люди, які жили тут принаймні сім років. Сам Генрі виглядав як приходько.
Інспекції проводилися двічі на добу — у світанок і перед заходом сонця. Упевнившись у непорушності порядку, Генрі постійно повертався до замку. Це був п'ятий день відсутності Бренда, і тишу долини здавалося ввести в оману вічне.
Глибокої ночі Генрі нерухомо лежав у своєму ліжку. Його очі були зламані, а розум занурений в холодну глибину медитації. За стіною, в сусідній кімнаті, спала Шатія. Тішина окутала і західну околиці Лекарнієвого саду, де в довгих рядах будинків відпочивали учні та лицарі охорони. Здавалося, що весь світ застиг під дією природного циклу сну.
Несподівано семеро мешканців західного району одночасно сіли на своїх ліжках. У їхніх застиглих поглядах була болісна внутрішня боротьба, і їхні обличчя виступили в гримасах пригніченого опору.
Замок Генрі, що знаходився на північному краю долини, був надто далеко від цього місця - за межами радіусу сканування « Голубокою Сіневи», тому чіп не виявив аномальну активність.
Семеро тіней піднялися, наче маріонетки з невидимими нитями. З рішучістю, яка противилась їхньому страху, вони витягли клинки та один виверний рух ускладнювали собі живота.
Тела впали на підлогу, і фонтани крові хлинули в порожнечу кімнат.
Трупи впали не хаотично, а внаслідок того, що їх розташування у просторі створило сегменти величезної руни.
Над житловим сектором спалахнула магічна форма, і в самому центрі згусток чистої енергії матеріалізувалися дві фігури.
Важка, пульсуючий хвилі мани прокотилася по долині миттєво вирвавши Генрі з стану трансу. Він відчинив очі, його погляд був спрямований в сторону епіцентру обурення.
« Така щільність мани... Це не випадкові сплески".
Генрі, керуючись інстинктами відточені роки обережності, підійшов до кімнати Шатії і коротко, вимогливо постукав. Дівчина відкрила двері, ледь протираючи очі. Тонкая сорочка на брунатках підкреслила її фігуру, але Генрі навіть не подивився на неї як на жінку - в його очах відображалася лише холодний розрахунок.
- Щось сталося? — Снно пробурмотила вона.
- Негайно сховайся в підвалі. Схоже, починається те, до чого ми готувалися. Не виходь, поки особисто не почуєш мій голос - його тон не дозволяв заперечень.
Шатія помітила, наскільки пильно вона дивиться на обличчя господаря. Тепер і вона відчула, як повітря вібрує від чужої сили. Не гаючи часу на переодягання, вона попрямувала до підземель.
Генрі залишив замок, безшумну тінь ковзання в темряві. Він минув надвірну вежу, де міцно спав Леннан; будити лицаря не було сенсу — в майбутній зіткненні звичайної сталі була даремна.
"Тут я зможу бачити все."
Він зупинився на самій кордоні виявлення « Синеви », спрямувавши всю увагу на західний сектор. У нічному небі над будинками зависли два: сивоволосий старий і чоловік середнього віку. Їхня поява не забарилася, бо учні та охоронці у паніці вибігали на вулицю.
Старик безстрашно озирнувся на натовп, який стояв унизу. У його долоні почала швидко фокусуватися енергія, стискаючись у крижане ядро.
— Крижаний дощ, — сказав він.
Небо над районом миттєво заповнило тисячі прозорих шипів. З оглушливим свистом крижаних копій нападали люди, прибивши їх до землі і прошиючи навіть стіни будинків. У другій хвилі накрилася група тих, хто виявив дивовижні здібності і пережив перший залп. Через мить після того, як ви побачили ці ліси, у вас не залишилось жодної живої душі — лише льодяний голок, який проріс крізь тіло учнів і лицарів.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu