— Ого... Велика хороша якість.
Він обережно прийняв рослину з професійною дотошністю. Зруйнований зв’язок з ґрунтом, Ус дракона втратив свою агресивність і тепер нагадував екзотичну траву. Однак Генрі знав, що варто посадити його назад і швидко напоєний травою.
- Яка його ринкова вартість? — діловито доповідав Генри.
— За стебла такого рівня дадуть не менше ста двадцяти магічних каменів, — прикинув Ларрі. — Дуже рідко, і останнім часом мені важко дістати щось подібне.
- У мене є ще п'ять. Візьмете, учитель? — Генрі поставив на стіл інші рослини, залишивши лише одну як недоторканий запас.
У найближчій перспективі Вус дракона не потрібен, а ось дзвінка монет потрібно було для закупки витратників.
« Вилазка виявилася надзвичайно прибутковою, — посміхнувся Ларрі. — Беру все за чесною ринковою ціною. Мені якраз не вистачало їх для нового складу.
Старець добре розумів логіку учня: на відкритому ринку такі рідкі речі були дуже цікавими, а Ларрі був надійним і надійним каналом збуту. Крім того, такі складники завжди були в дефіциті.
Генрі, вирішивши кувати залізо доти, доки гаряче, витяг з кільця цілу купу різноманітних трав і коренів.
- Дивіться, якщо не важко.
Очі Ларрі округли, він в захопленні споглянув на купу добра.
- Хлопче, ти що, розірвав чийсь приватний сад?
Генрі почухав затилиць і видав чергую усмішку:
- Так, підібрав по дорозі. Не пропадають же добра.
— Гм, беру все, - хмикнув Ларрі, вже прикидаючи об'єм роботи. — Але ж це трохи нижче за ринкову, і ти розумієш - опт та інші ризики. Загалом за все, включаючи Вуса дракона, з мене три тисячі сімсот шістдесят п'ять каменів.
Ларрі не збирався використовувати все це особисто. Частина він перепродасть "Луному Світлу Леза", непогано запрацювавши на посередництво, а найцінніші екземпляри залишить у своїй лабораторії.
Генрі не сперечався. Особиста безпека і добрі стосунки з вчителем коштували того, щоб закрити очі на невелику втрачену вигоду. Самостійна торгівля здула більше грошей, але і ризик отримати ніж у темному перевулку виріс багато разів.
Ларі, як заможний чоловік, заплатив усю суму негайно. До того часу обручка Генрі була забита, і вона швидко спорожніла.
Дивлячись на цей жалюгідний стан, він вперше по-справжньому відчув смак багатства.
Він згадав свої перші кроки, коли за один-єдиний камінь доводилося годинами гнути спину, збираючи дешеві гриби в сирих печерах.
Тепер одна вилазка принесла суму, про яку звичайні учні не могли й мріяти.
Пропасти в швидкості обробка була колосальною, і у таких майстрів, як Ларрі, вона була ще ширше.
Сила народжувала гроші, а гроші конвертувалися в нову силу. Учні нижчих рангів були в порочному колі, щоб стати сильнішими, їм потрібно було ресурсів, але вони відчайдушно не мали сили.
- Почекай, не йди поки що. Я якраз перевірю, чи ти не втратив зір у зіллях. У мене тут назбиралося замовлення на партію Зелия Описань. Для початку приготуй одну порцію, я подивлюся на твій підхід, - наказав Ларрі, піднімаючись з-за столу.
Генрі мимовільно відчув себе аспірантом, стоячи перед суворим науковим керівником. Це скороминуще дежавію перемістило його в минуле життя, де академічна ієрархія працювала за подібними лекалами.
Ларрі проводив його в лабораторію. Тут все вже було підготовлено до роботи: на столах в суворому порядку застигли інгредієнти, необхідні для створення Зеля Спагій.
Цей магічний склад служив для стабілізації духовної енергії.
У середовищі чарівників він мав стабільний попит: після виснажливих експериментів або в моменти небезпечної нестабільності внутрішніх потоків було достатньо осушити один флакон, щоб відновити похитну рівновагу.
На ринку вартість порції варіювалась від 60 до 70 магічних каменів — це, безперечно, солідна ціна високорангового продукту.
Проте для Генрі процес приготування не був складним, адже його було важко знайти і в Сумеречному зіллях.
Він почав переробляти сировину, переходячи від одного етапа варіння до іншого. Він діяв впевнено, але зважав на деякі етапи Генрі свідомо допустив незначні помилки.
Коли робота завершилась, Ларрі уважно дослідив результат і виніс вердикт:
- Непогано, дуже непогано. Хоча в деяких моментах точність все ж кульгає. Можливо, саме з цим складом впливає брак досвіду в роботі. Але для першого разу вийшло набагато краще.
Старий майстер звернув увагу на кілька особливих моментів, які вимагають особливої уваги. Це були ті етапи, де Генрі свідомо дозволив собі невелике відхилення від ідеалу.
Генрі слухав поради з найвагомішим видом, наче всмоктувати кожне слово і закарбовувати їх у пам’яті.
Другий раз він продемонстрував помітний прогрес. Якість Зели Воспоманій помітно зросла, ставши чистішим і стабільнішим.
Ларрі з доситью посмішкою похлопав учня по плечу:
Чудово! Заказнику потрібно п'ятдесят порцій. Попрацюй старанно пару днів, і я заплачу тобі двадцять магічних каменів. Заодно і руку наб'єш.
— Дякую за довіру, вчитель Ларрі. Він добре розумів, що його використовують як дешеву робочу силу, але внутрішнього протестування це не викликало. Магічні камені не бувають, а враховуючи, скільки допомоги він отримав від Ларрі, така допомога була справедливою платою.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu