- Звичайно, справи не чекають. Коли Міхей був вкрадений магом, я опинилася в безвиході. Єдина людина з цього середовища, з яким я могла вийти на контакт, не привертаючи надмірної уваги - це ти. Я не хотіла нав'язуватися, але побачивши твоє оголошення в Асоціації зрозуміла, що наші інтереси перетиналися.
Генрі на мить задумався, аналізуючи інформацію.
— Коли саме це сталося? — запитав він. Якщо злодій сховався тиждень тому, то переслідування втратило значення — сліди вже давно охололи, а він не мав навиків професійного ловча.
- Десять днів тому.
Генрі скептично розвіяв руками, а це промовисто мовчазно.
- Ти хоч би знаєш, де він зараз?
Ейлуш похитала головою, але в її погляді мигнув вогник упевненості.
але я точно знаю, куди він прямує.
— Ось як? Чому? — О, це не так! — здивувався Генрі.
— Мох вкрав « вільний» учень - з тих, хто не пов'язаний клятвами з великими школами. Багато таких бродягів, адже не всім відчиняють двері до місячного світла Лісу чи на острів Міра Снів.
Ейлуша поправила остаточно зсувний край халата і перевернулася на живіт, оперившись на лікті. Тканина натягнулася, підкреслюючи апетитну білу шкіру. Вона безтурботно загострила в повітрі вишуканими ступнями.
- Для просування по шляху магії всім потрібні ресурси. Раз на рік ці чарівники влаштовують приховану ярмарку. Там вони здійснюють награбоване, купують рідкісні інгредієнти і обмінюються матеріалами для медитації. Саме туди він і направиться.
— Отже, учень чарівника, який викрав Місячний кам'яний мох, хотів просто побути його на ринку або замінити іншими ресурсами? - Пояснював Генрі, продаючи логіку ситуації.
Ейлуш ледве помітно кивнула, підтверджуючи його здогадку:
- Саме так. Це єдине правдоподібне пояснення його вчинків. Міх — це рідкісне поєднання високої ранги, яке треба впіймати у складні рецепти алхімії. Зазвичай, не в змозі зварити щось добре, тому він точно готував товар до продажу.
Генрі швидко вловив суть справи: тримати такий небезпечний і цінний тягар при собі втікачеві не мало сенсу, тільки негайний обмін або продажі здули користі. А оскільки щорічний ринок повинен був відкритися з дня на день, викрадач обов’язково піде саме туди.
Генрі ненадовго занурився в роздуми, після чого продовжив:
— Залишаються два питання. Перше: де саме розвернуться торги? Чи ви знаєте точне місце? І друге: навіть якщо я опинюся там, як мені обчислити потрібного продавця серед сотень інших?
— Про місце не турбуйся, — сказала Ейлуша, в її голосі прослизнула професійна впевненість. — Не варто недооцінювати можливості Асоціації шукачів пригод. Незважаючи на нещодавнє шокування і втрати, наші інформатори працюють добре: ринок збереться в селі П’ярів Ворон.
Вона піднялася на ложі, і шовковий халат, недбало поглинений на плечі, зісковзнув вниз. Довгі золоті прянощі розсипалися по її спині, а частково ховаючи вигини тіла. Ейлуша додала:
— А щодо другого, не забивай собі голову. Тобі зовсім не потрібно вистежувати конкретний злодія. Як тільки мох виставлять на продаж, просто допоможи мені його викупити. Мені потрібні дві порції - забирай обидві. Одна з них — це платня за працю.
Генрі швидко прикинув варіанти: для отримання складного інгредієнта буде достатньо банальної угоди, ніякої різанини. Порушення Ларрі буде виконане малою кров’ю, а звільнений час можна присвятити глибокій медитації та духовному практику в очікуванні звістки з Леса місячного світла.
— Твої джерела повідомляли про те, як маги віддають перевагу практикам? — Він запитав, чи є діловий тон. Золото чи магічні камені?
— Тут і джерела не потрібні, все чітко, - Ейпіль трохи подала вперед. — Зазвичай в ходу або прямий природний обмін, або старе добре золото. Магічні камені — це надто велика рідкість за межами великих магічних організацій. Шахти перебувають під їх жорстким контролем, і камені циркулюють в основному всередині орденів.
Домовившись, вона ліниво потягнулася до вази, взяла велику виноградину і прикусила її. Прозорий сік бризнув на її груди, і вона повільно промокла шкіру рушником. Це скороминуще, чуттєве видовище на мить змусило Генрі спуститися з ритму.
Він тяжко сковтнув, волів силою придушення спалаху емоцій, і сухо-поточнив:
- Скільки золота за нього просять? Я тепер убогий, і майже нічого не маю.
У його просторовій кишені в цей момент стояло понад десять тисяч монет і безцінне намисто « Сердце Океану» - подарунок Ліліан. Але перед Ейлушою було мудріше, ніж знадобитись.
Жінка зрозуміла кутками губ:
— Я виділяла на цю справу сто тисяч золотих. Мох таких рис оцінюються в десять тисяч, у крайньому випадку — двадцять. Весь останок стане твоєю нагородою.
- Чому ти не відправиш своїх людей? — Поцікавився Генрі, шукаючи підвох.
Гей, слухай картину закотила очі:
— На цей ринок додаються лише чарівники або їхні офіційні учні. Мої голови там і пороги не перейдуть.
- Зрозумів. Давай гроші, - посміхнувся він, приймаючи умови.
Ейлуша, наче згадавши про щось, раптом промурнула з підкресленим кокетством:
- Знаєш, ми могли б обійтися і без жалюгідного металу. Я готова запропонувати іншу нагороду... У мене в ліжку не було нікого, хто б мені подобався--
« Вона має тридцять років, а поводиться як закохана дівчинка» — промайнула в голові Генрі.
Він залишився непохитним:
- Ні, тільки золото.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu