Довгий меч Івіса розлетівся на дрібні уламки, а його права рука, відсічена по плечу, вилетіла в сторону і з глухим шлепком впала на окруджену траву.
— А-а! — Заздривний крик болю вирвався з горла Івіса лише через секунду, коли нервові закінчення передали сигнал про втрату кінцівки в мозок.
Калім не зупинився: швидким рухом він наніс удар плашма, дробячи ліве передпліччя противника. Кістки кришнули, і кінцівка вивернулась під неприродним кутом, остаточно позбавляючи ворога можливості чинити опір.
- Я обіцяв, що не вб'ю тебе. Я доставлю тебе до правосуддя, щоб ти відповів за кожне відняте життя - чітко, чекане кожне слово, вимовив Калім, з силою встромляючи свій меч назад у землю.
Івис, тремтячи від болівного шоку і стиснувши зуби до скрипи, підняв голову і втупився на переможця поглядом, повним безсилої, випалюючи зсередини ненависті.
Дружники Каліма відразу обступили полонника. Вони взяли на себе важкі залізні ланцюги і надійно зв’язали Івіса по руках та ногах.
Для страховки йому перебили колінні чашечки, незважаючи на залишки внутрішньої енергії, лицар герцога більше не опирався, усвідомлюючи марність усіх спроб. Його замкнули в масивній залізницях, яку використовували для перевезення небезпечних демонських тварей. З такого заточення вибратися було неможливо.
Як тільки Івіс був поневолений, залишки його солдатів, деморалізовані знищеною командира, кинулися всипу.
Очевидно, вони не ризикують повернутися до Штормградської країни, а радше віддають перевагу лісовим розбійникам. Калім не почав організовувати переслідування: торговельний караван зазнав надто великих втрат, і тепер усі сили були потрібні для захисту поранених та надання їм допомоги.
Через те що на території, де жили ці люди, загинуло шістьдесяти чоловік.
Серед загиблих було двадцять п’ять простих обмовників, чиє життя обірвалося під клинками нападників, і тридцять сім охоронців, які намагалися зупинити напади.
Особливо важко було загони Каліма, які не дорахувалися тринадцяти авантюристів.
Група взяла на себе головний удар, тому що регулярна армія оцінювала високу якість спорядження, виділили значні сили для їх придушення.
Решта найманців втратили двадцяти чотирьох бійців, здебільшого тих, хто не мав належного вміння.
Авантуристи у своїй природі надзвичайно обережні; звичка виживати будь - якою ціною і уникати фатального ризику дала можливість тим, хто був хоча б на толіку сильніший за ворога.
Калім і Локуй брали провід у виживанні, методично розподіляючи обов’язки відновлення порядку. Клімський автор у очах людей зріс до неймовірних висот: його подвиг і виявлена міць залишили глибокий слід в розумах тих, хто зміг пережити цю бійню. Генрі швидко підійшов до одного з вагонів, переконавшись у тому, що процес продовжується. Він безцеремонно штовхнув Еда під його носом.
— Вилазь швидко. Готуй правку і відходь звідси, — кинув він сухим, не терпячим заперечень тоном.
Ед поспішно викабався на світ, віддано кивнув і розплився у підзлісній посмішка.
- Гаразд, пане, все буде гаразд.
З того часу, як молодий чоловік з’явився йому на обличчях смертельної сили Генрі, він почав шанувати його як божество, що зійшов на землю. Біле сяйво від Каліма, безумовно, вразило серце Еда. Але він був переконаний: справжня сила криється у спокійному затишку його майстра.
Генрі повернувся до свого воза і вже торкнувся краю борту, бажаючи залізти всередину після того як Калім підбіг.
— Ви, мабуть, пане Джеррант? Я хочу висловити свою глибоку вдячність за те, що втрутилися у критичний момент. Якби не ваша допомога, жертв було б набагато більше, — сказав він, щиро схиливши голову.
Генрі кинув його коротким, оцінюючим поглядом і мало помітно кивнув.
— М-м.
Хоча природа несподіваного посилення Каліма викликала в мага певну цікавість, сам авантюрист як особистість його зовсім не цікавився.
Генрі завжди намагався уникати спілкування з тими, кого вважав недалекими, а тому відповів максимально недбалим, перш ніж остаточно сховатися у тіні воза.
За його глибокою переконаністю, такі люди як Калім були набагато небезпечнішими за ворогів: їх прямолінійність і недоречне геройство могли в будь-який момент спричинити непотрібні неприємності.
Калім просто засоромився, не виказавши ані краплі образи на таку холодність.
« У таємничих майстрів і вперто дивна поведінка », — пробурмотів він собі під ніс.
Сам він не був свідком боротьби з магом, але інші авантюристи розписали йому, як Джеррант — той найзагадковіший пасажир — самі знищили ряди солдатів. Саме тому Калім вважав своїм обов’язком особисто засвідчити пошану.
Через три години караван відновив рух, але тепер над колоною висіла тягосна свинцева тиша, яка стала замінена дорожнього сміху. Локуй сидів на передці ведучої возки, хмуро вдивляючись у горизонт остеклелених очей. Його старий товариш, з яким вони ділили тягарі подорожі протягом багатьох років, загинув у цій сутичці — від його голови залишилася лише вироджена половина.
« Закінчу цю ходку і повернуся в село доживати століття...» — звернули у пам’яті Локю слова, сказані другом перед самим від'їздом.
*
П'ять днів, і караван, покинувши суворі кручи високогір’я Драконьячого хребта, нарешті спустився на залиті сонцем рівнини. Пленований Івіс все ще втомився у залізній клітці.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu