Злочинців так і не піймали, а саме місце набуло недоброї слави.
Ручова Долина була повністю забута внаслідок спустошення, позбавленого мешканців і надії.
Генрі уважно дослідив структуру паперу і стан чорнила. Архів виглядав аутентичним: характерна жовтинка і мікротріщини підтвердили, що документ справді багато років. Це не було свіжою підробкою.
« Глибока Сінева, чи не підкреслювала біометрія Майло ознаки брехні у поточному діалогі? » — запитав він.
▫ Застереження, ймовірність того, що об’ єкт говорить правду, становить 99,8%. Ноббі
Майло був лише рядовим Ріцарем, його тіло не спостерігалося концентрації енергетичних частинок, які дозволяють маніпулювати фізіологічними реакціями.
Він би ніколи не обманював настільки бездоганно. Генрі зрештою зайшов у глухий кут — в його власну базу даних, сформовану під час першого візиту до архіву, містилися детальні відомості про податки, сім’ю та зріст населення на Долині за останні 30 років.
« Невже аномалія така велика? Як це вплинуло на нас? "
Коли Генрі оселився в Штормграді, він не повертався до Долини. Здавалося б, що події в Асоціації шукачів пригод повинні залишатися недоторканими. Але реальність швидко змінювалася прямо під ногами.
Обличчя Генрі скам'яніло.
— Здається, що Майло або я маю з тобою спогади про Роберта. — Яка сила здатна переписати минуле в такій широкій сфері? Це вже рівень законів світобудови...
Хоча текст у документах був майже сто кілометрів звідси, він змінився фізично.
Поки Генрі обмірковував масштаб загрози, він машинично передав архів Роберту. Той впився очима у рядки, і його зіниці звузилися від жаху. Дочитавши до кінця, він відчув тремтіння по руках:
це якась помилка? Ви впевнені, що архів справжній?
— Звичайно, — знизив плечима Майло. — У це сховище закритий доступ стороннім, та й кому прийде в голову підміняти інформацію про таке нерухоме давно покинуте місце?
Щоб усунути останні сумніви, Генрі наказав:
— Роберте, вийди в місто і розпитай людей про Ручову Долину. Не шукай професійних найманців у Асоціації, говори з звичайними жителями на вулиці.
Теоретично існував нікчемний шанс, що Майло є частиною змови, і Генрі вирішив перевірити це негайно.
Роберт коротко кивнув, вловивши хід думок пана і майже біґбі кинувся вниз. Їм обом потрібно було підтвердження, що світ навколо все ще реальний, а безумство не оселилося в їх власних головах.
Через годину Роберт повернувся. Він важко хрипів, намагаючись відновити дихання, а його обличчя, бліде як полотно, виражало не стільки втому, скільки первісний страх.
— Пан... Я запитував у багатьох людей, — видав він, заклопотаний тим самим. — Все... всі говорять те ж саме, що і Майло.
Генрі тільки мовчки прийняв інформацію. Майло не міг домовитись з усім Штормградом. Залишився єдиний логічний висновок: втручання в Ручовій Долині потремтіло неймовірну силу, яка переписала реальність і пам'ять у всіх крім них двох. Це було під Закон - угодою, до якої Генрі не міг дійти. Можливо, вони з Робертом зберегли правдиві спогади лише тому, що були в самому епіцентрі під час активації аномалії.
- Пане, що нам тепер робити? — У голосі Роберта пропала тривога. Тепер усе навколо здавалося йому декорацією, яка здирувала підробкою.
Генрі підкріпив його по плечу і дозволив собі суху, позбавлену тепла сміху:
— Нічого надприродного не сталося, просто спрацював певний механізм. Не бійтеся. Їж, пий і живи як раніше.
— Але, пане, як же так...
Роберт не міг вгамувати внутрішню тремтіння. Одна помилка - це випадковість, але коли помиляєшся весь світ, а каміння і чорнила змінюють свою сутність, то це виходило за межі його розуміння.
— Заспокойся, масштаб проблеми перебільшено. — Прямої загрози життя, очевидно, немає, інакше ми б не покинули долину. Не піддавайся страху.
Він сказав це з упевненістю, намагаючись потішити вірного супутника, але додав: « Є речі куди страшніші, ніж смерть ». Таємниця Рудної Долини була йому не по зубах, і найлогічнішим тактичним рішенням зараз було відступ.
Генрі вже вирішив залишити Штормград і околиці Королівства Фіалк.
Поспіх був викликаний двома вагомими причинами, які його аналітичний розум виділив як пріоритетні.
По-перше, в проклятому містечку Річка він захопив багато чужих речей; якщо їх законний власник був ще живий і мав силу, достатньою для їхнього повернення, Генрі не здоровилося б. У відкритій конфронтації з противником такого рівня шанси на перемогу майже не було, отже єдиним розсудливим виходом була втеча до максимальної відстані.
По-друге, сама аномалія містечка Річка вважала Генрі занадто нестабільною і масштабною - її вплив міг дотягнутися до Штормграда. Він волів триматися подалі від епіцентру — навіть найсуворіша сила має свої межі, і було краще опинитися за ними.
« Задачі вчителя Ларрі все ще висить мертвим вантажем. Час висуватися в Королівство Доріс", - безсторонньо констатував він про себе. Генрі не звик кидати справи на півдорозі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu