Але одного дня з неба зійшов Посланець богів, який приніс людям Кам’яну плиту. Знаходячи в ній силу, аборигени розчавили ворогів. Голод відступив, і в їхньому домі з’явився довгожданий достаток.
— Камена плита...
Генрі дійшов висновку, що павуки не входять всередину через страх монстра.
- Побачимо, що ще приховують ці склепи.
Пічера дихала давністю, і надія знайти тут щось цінне. Оскільки павуків, очевидно, вивів Чарівник, вони навряд чи мали б бути трофеями; в кращому випадку їм довелося б задовольнятися « бульйоном » з магічних залишків.
- Звідки тут стільки павуків? Чим вони годуються? — Питання виникло сам собою. — Дичі в окрузі недостатньо для такої популяції. Отже, є інше джерело енергії?
Це була логічною нестиковка: Клан Павок давно повинен був викосити все живе в радіусі багатьох миль, поваливши екосистему. Але у надприродному світі харчування, мабуть, не обмежувалось лише банальним полюванням.
У міру просування Генрі помітив, що печера розширюється. На шляху почали встати статуї, які просувалися швидкою діагностикою і були звичайними каменями без магічного тла. Тунель вів строго в одному напрямку, не пропонуючи розвиватися. Нарешті, він вийшов на велику площу, розміром майже з футбольне поле. Тут будували ряди виважень і кам’яних стовпів для вогнища, а також у чашах досі є залишки стародавньої золи. Сама площа була безмовна і порожня, за винятком центру.
Там стояла кам’яна плита. Підійшовши ближче, Генрі побачив висічені на ній фігури людей, які перепліталися у складній танець візерунків і орнаментів.
— Досить... Дивитися...
Головоруження навалилося раптово, наче удар молотом. Генрі дуже відвернувся від нього, бо його теперішній рівень духовної енергії катастрофічно не вистачало для довгого споглядання артефакту.
Такі реліквії вимагали відповідної закалки свідомості у світі Чарівників.
Здебільшого це стосувалося гримуарів з глибоким розумінням: коли слабий дух намагався читати, то він відчував нудоту і надмірну старанність могла призвести до незворотного ушкодження мозку або смерті.
- Глибока Сінева, проведи спектральний аналіз цієї кам'яної плити і визначите її призначення.
Генрі прикрив повіки і важко опустився на суху землю. У скринях пульсувала глухий біль, а довколишній простір все ще підрагувало, ніби світ навколо втратив стійкість.
Чіп зреагував миттєво, вивівши сухі рядки даних прямо на сітківку ока:
▫ Ймовірність автентифікації об'єкта як стародавнього магічного носія - 87,6%. >
— Давньої магічної плити... — Генрі замислився повторити висновки ІІ, і в його свідомості почали виринати крихти академічних знань.
Коли люди ще не винайшли паперу, то знання вражалися самим тілом матеріального світу. Магі в минулому використовували кістки нападників, шкури реліктових звірів або оброблений камінь. Такі плити вважалися вершиною тогочасного ремесла, на них фіксували лише ті заклинання, чия сила виправдовувала трудомісткість процесу їх створення.
« Це перший рівень дії, не менший за його », — зробив Генрі, дочекавшись кінця телефону.
Одного миготирічного погляду на затіючу в’язь рун вистачило, щоб викликати сенсорний шок. Навіть найжорстокіші плетіння нулевого кола не мали такого нищівного ментального тиску. Розрив мани у щільності був колосальним.
- Глибока Сінева, виконайте пошарове сканування. Зафіксуй кожну мікротріщину і найменший вигин гравіювання, — заявив Генрі.
В очах колекціонерів і теоретиків магії такі артефакти цінувалися вище золота. Давні формули створювалися для того, щоб вижити цілі племена світу, які кишіли демонами і первісними хижаками. У ті часи магія не була мистецтвом для праздових, а єдиним доказом боротьби за існування. Генрі знав, що перед ним не просто реліквія, а концентрований досвід епохи, де ціна помилки дорівнювала знищенню роду.
✔ Виконане сканування. Графічні та енергетичні дані збережено у архівах. ✔
Через кілька хвилин ІІ відіслав про виконання завдання, запечатавши структуру плити в найменших деталях. Генрі продивився відповідні звіти, але всередині нього з’являлася непевність. Плоска, навіть надточне, не могла повністю передати об’ємну енергетичну систему стародавнього артефакта. Нюанси, сховані глибоко в скелі, могли вислизнути з сенсорів.
Він піднявся і повільно обійшов масивний моноліт, оцінюючи його габарити. Раптова думка змусила його губи торкнутися холодної висмішки.
- До чого ж мені копії? Я заберу оригінал.
Плита була грандіозною: близько двох метрів заввишки і півметра в ширину, а її основа глибоко йшла у податливу землю. Генрі дістав маленьку костяну лопатку, яка була призначена для збирання рідкісних трав. На його полегшення моноліт сидів у ґрунті не так глибоко, як здавалося на перший погляд. Ручний рух такого махіна не був би достатнім, але він мав краще рішення.
Він торкнувся пальцем обхіду просторового кільця. Усередині вже здійнялися добуті трофеї, але коли Генрі зробив швидкий розрахунок обсягу, то зрозумів, що місця для артефакта повинні вистачити.
— Чи є у цього місця живий господар?
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu