Наказ коваля було розумно триматися подалі від будинків, і сам досвід Генрі лише підтвердив ці слова: за кожним порогом тут з’явилося щось зловісне.
Однак це місце було не тільки небезпечним, але й казково багатим. Сад квітів демона, Кукла Злоби в руках примарної дівчинки - все це були рідкісніші трофеї, за якими полювали алхіміки і чорнокнижки.
Генрі зітхнув, відчуваючи гіркоту своєї слабкості. Якби він був у повній силі, то відібрав би ляльку в дівчини. А якщо б та злякалася - кілька шибків швидко доведуть її до сліз. Але тепер обставини диктували іншу тактику: втеча була єдиною підставою для виживання.
Він знову активізував « вітряний дух», відчуваючи, як легені потоки повітря підхоплюють його тіло, придаючи крокам неприродної легкості. Генрі мчав по головній вулиці, не озираючись. У вікнах, повз яких він пролітав тінню, часто спалахували вогні і роздавалися ліниві душі шорхи, але він змушував себе дивитися тільки вперед на північ.
Коли житлові квартали нарешті закінчились, Генрі побачив, що рубаха наскрізь промокла від поту — чи то від скаженого спринта, чи від липкого жаху. Згущена навколо будинків аура злоби вилила на розум майже фізично, спричиняючи первісний страх перед нестримним диханням смерті.
На півночі розкинулась рідкісна рощиця, яка переходила в ральні поля. Стояло Генрі прийти на цю землю, як прохолодний вітерець торкнувся його обличчя, приносячи миттєве полегшення і прояснюючи думки.
Він втягнув повітря і застиг.
- Цей запах... Невже Вус дракона?
Ус дракона вважали найціннішим складником, який потрібно було створити високорангові еліксири. Одним з найвідоміших рецептів було « Безкровність Бога Землі». На короткий час маги надзвичайно підвищували його рід зі стихією землі, відкриваючи величезні можливості.
З таким підсемою процес просування в ранзі проходив значно легше, а заклинання обіцяли руйнівну силу. Світ навколо нас, наче сам починав підкорятися волі чарівника, вимагав лише крихітного поштовху мани для активації складних плетеень.
Такі артефакти, як та сама Кукла Злоби, коштували весь свій добробут. Раніше Генрі не мав з ними нічого спільного, але тепер він став учнем Ларрі і міг у цьому дуже вільному становищі.
Мабуть, вчитель викупить здобич: якщо ціна буде трохи нижчою за ринкову, то угода піде без зайвого ризику.
Для офіційного мага такі рідкісні речі були незабутньою справою, а Ларрі з радістю положить різницю між собою в кишені.
Генрі вже упакував Куклу Злоби в просторий перстень для передачі вчителю. Сам він не займався магією проклять, так що тримати в собі таку небезпечну річ було просто безглуздо.
Він перевів погляд на поля, де ровими рядами товпилися дивні «культури». Підійшовши ближче до найближчої кордону, Генрі мало не скрикнув від подиву: тут дійсно росли вуса дракона і у великій кількості. Його сподівання наживи навіть пересохло в роті.
Він обережно наклав потрійний шар магічних щитів, витягнув лопатку і взявся до справи. У центрі кожної квітки переховувався тонкий відросток, подібний до зміїного язика — агресивний орган рослини. Але навіть одного щита, який практикує мага рівня Генрі було б достатньо.
Присівши на кісточки, він зосередився на коренів доти, доки десятки Вусів дракона люто жали його захисну сферу. Снаружі доносився безперервний металевий дзвін, схожий на шум сильного граду по залізній даху. Через півгодини після напруженої роботи Генрі мав сім стебло. Їх було менше, ніж кольорів демона, але їхня сукупність була набагато ціннішою.
На сусідніх ділянках було багато інших рослин, і чимало з них залишались загадкою для Генрі. Він навчився лише ази травології, і вивчення рідкісних видів було справою майбутнього. Незважаючи на ризик пошкодити ніжне коріння, він не збирався йти з порожніми руками. Навіть якщо частина врожаю загине в процесі, це була прийнятна ціна за таку здобич.
З лопаткою наперевіс Генрі перейшов до наступного поля. Він пришвидшив темп, але при цьому максимально обгострив сприйняття, скануючи простір на предмет погроз. Це прокляте місце не прощало недбалості, бо через передчасну втрату концентрації він міг втратити життя.
Минув ще годину. Генрі і далі методично нищив плантації. Коли він знову розігнув спину, щоб перекласти дух, то був вражений тим, наскільки великий його смуток. Поля видавалися нескінченними, і за одну ніч не було можливо зібрати й десятої частки цього багатства.
« Хто ж все це посадив? » — почала непокоїтись.
Ряди були занадто криві, ґрунт — надто охайний. Це не було справою рук сліпої природи.
« Якщо тут був господар, то це безсумнівно могутній маг. У такому місці можна розбити ці плантації, лише майстер. Але зараз його тут немає, інакше я був би мертвий в ту ж секунду, як доторкнувся землі" - вирішив Генрі.
На мить його охопило почуття ніяковості, змішане з холодом страху: якщо власник повернеться прямо зараз, пощади не доведеться чекати.
« Це не крадіжка, а збір безхистих ресурсів», — подумки виправдав себе Генрі, намагаючись позбавити тремтіння в руках.
Скільки часу залишилося до світанку? — Негомно запитав його, звертаючись до внутрішнього інтерфейсу.
✔ Близько 1 годину 30 хвилин. Зауваження: не можна гарантувати точність прогнозу через аномальні викривлення зовнішнього середовища та нестабільність локальних констант.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu