Генрі скинувся з картою, коротким імпульсом скоригував напрям і крок за кроком пішов вперед.
— Розкажи про вашу ситуацію, — кинув він через плече і не сповільняється. Для того щоб мінімізувати ризики і підготуватись до ускладнень, потрібні були факти.
— Я другий син графа Реммі з Тасоні, — почав працювати за широким кроком Генрі. — Кілька днів тому ми з дядьком Кірном вирушили в село, щоб збирати врожай. Усе йшло за планом, але на зворотному шляху нас чекала засада. Нападники були професійно озброєні арбалетами. Дядя Кіран зумів захистити мене і прорвати оточення, але вся решта охорона ... Вони всі загинули.
У голосі хлопчика просякла лють, змішана з безсилим гнівом до убивць його людей.
— Знаєш, хто стоїть за замовленням? — Він запитав Генрі, що з ним відбувається, і зберігши повністю рівний аналітичний тон.
Джоші зітхнув, і його плечі понервували:
— А кому ще це вигідно? Мій старший брат, руки. Він одержимий страхом, що я одного разу заперечу його право на спадщину. Останніми роками наші сварки стали постійні, а оскільки тато слабшає з кожним днем, руки не чекали на природний хід подій і просто занервували.
— Зрозуміло, — коротко відповів Генрі. Він не відчував ані співчуття, ні подиву через цю боротьбу.
- Погоня все ще висить на хвості? Ми дістанемося до опушки лісу не раніше, ніж через добу - продовжив він, оцінюючи ландшафт.
Цього разу він відповів, чий голос звучав хрипло від втоми:
— Нас переслідують найманці з Гільдії Воров. Серед них асасин рівня Великого лицаря. Я не був упевнений, що зможу відбити його атаку і одночасно захистити молодого пана, тому єдиним виходом була втеча.
— Ясно. Бачу його. До речі, він також нас помітив. Генрі на мить скинув очі в сторону південно-східного сектора лісу.
- Що? — Кіра відразу підірвався, і його тіло перетворилося на натягнуту струну. Поява вбивці такого рангу означав смертний вирок для незахищеної людини, а він сам був занадто виснажений, щоб гарантувати безпеку Джоші.
- До чого ця паніка? Ходімо далі, Генрі продовжував подорож з попередньою безтурботністю. Помітивши, як супутники застигли на місці і змарнували свої очі в пошуках невидимої небезпеки, він додав із легкою долею божевілля: « Ах, так... Зовсім забув.
Кірн раптом згадав про це, і його страх змінився усвідомленням. Перед ними йшов не просто мандрівник, а могутній чарівник. Коли на першому зібранні був третій цар, він помітив особливу ауру, яку його почуття трактували як небезпечну концентрацію сили. Великі лицарі, хоч і були позбавлені здатності маніпулювати масою, мали інстинктивним трохи на її носіїв.
У той же час в густій лісовій більше лисий чоловік, на якого тільки що повзхід подивився Генрі, мимовільно здригнувся.
Роберт відчув, як по спині пробіг холод. Будучи елітним асасином Гільдії Воррів, він відточив мистецтво маскування до досконалості і вводить навіть рівних собі. А тепер якийсь юнак, який був за добрих дві сотні метрів вирахував його позицію одним коротким поглядом.
Роберт завмер, наче побачив вишориста з підземних вод.
Але найжахливішим було те, що він більше не смів зробити ні кроку назустріч. У тому холодному, зацікавленому поглядом мага сквоїла така явна загроза, що найманець перехопив подих. Роки, проведені на лезо ножах, навчили його головного правила: якщо інтуїція про смерть — відходь.
— Заказ невиконим. Пан Роберт дуже розгнівався. Серце асасину стискувалося від думки про упущене вигодження, але інстинкт самозбереження виявився сильнішим. Він вирішив затаїтися і чекати, поки цей небезпечний юнак покине Джоші — тільки тоді з’явиться шанс на удар. Така обережність захищала його життя вже не раз.
"Роберт" припинив стеження. Індекс страху цілі: 74%. Ймовірність повторного нападу на поточні координати: 2,1% 8.
Генрі, спираючись на аналізи чіпа, сказав, що переслідувач змінив маршрут і швидко віддаляється. Страх асасина ріс у геометричній прогресії, змушуючи його шукати порятунку в бігу.
« Я звільнився від зайвих клопотів», — гумумував Генрі і не став витрачати сили на переслідування. Його фізичні показники вже впритул наблизилися до рівня міцного Великого лицаря, а разом з атакуючими заклинаннями противники такого рангу більше не представляли для нього серйозної загрози.
Він не повідомив своїм супутникам про відставку вбивці. Внаслідок цього Кірн був надзвичайно напружений, коли тримав духовну енергію у бойовій готовності і постійно скакав околиці. Генрі просто не міг пояснити ситуацію, адже був дуже пильний годинник.
Вони продовжували рух до самого сутінка, поки дерева не з'явилися безквітна рівнина, що простягається біля підніжжя гірського хребта.
— Пане Генрі, дозвольте мені запропонувати: "Чи варто заночувати тут, у лісі?" — Дав голос Кіра. — Рівнина занадто відкрита для табору.
Генрі мовчки кивнув, погоджуючись з аргументами лицаря. На відкритому просторі кожна група перетворилася на ідеальну мішень для стрілок, позбавлених можливості маневрувати або раптової контрудари.
Але в лісі Великий лицар навіть під покровом ночі міг розправитися з десятками ворогів, а вже у компанії з Генрі будь - яка засідка перетворилась на самогубство для нападників.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu