— Твоя правда, це розумний підхід, — кликав Макен. - Завтра продовжимо пошуки в тому ж темпі...
Він почав обговорювати плани наступного дня, але з ввічливістю погодився на невідкладні справи і негайно відклався.
Коли він повернувся на самоті, то зрештою став думати про мінімізувати контакти.
Його методи пошуку були занадто грубими, а робота в групі неминуче змусила б його штучно занижувати результати.
Проте його відчуженість не викликала жодних запитань: серед учнів магів, які були неосвіченими і малолітніми людьми, радше вважалася професійною рисою, а не просто дивацтвом.
Наступного ранку Генрі стояв біля порога Головного Залу Дел. Для потреб тих, хто працював за контрактами « Просте світло Леза» було виділено окреме вікно.
Недовго поміркувавши, він вирішив здати п’ятдесят грибів одночасно. « Якщо миготати тут п’ять разів підряд, я привертаю ще більше уваги частішими візитами. Так, нехай думають, що я копіював їх тижнями" - вирішив він. У дверях Макену та його супутників було не дуже важливо. "А якщо виникнуть питання - що ж, зустріч їх обличчям до обличчя."
— Я схоплюю гриби, які заснули.
За стійкою сидів Андрій, молодий чоловік у мантії учня, який підробляв на реєстрацію. Подібні доручення в « Лазняному Лісі» вважалися теплим місцем, де після випробувань можна було не запланувати на дуже прийнятну зарплатню.
— Показуй. Скільки там у тебе?
Генрі легко дістав із плетеного кошика, наповненого до самого краю. Андрю дуже здивувався, коли він підібрав брову, встромив у свої руки ношу і почав рахувати. Рівно п'ятдесят.
У житті реєстратора таке траплялося: дехто копіював трофеї місяцями, щоб отримати все і відразу. Без зайвих слів він заповнив ведмединість, відпер сейфове сховище і виклав на стійку п’ять мерехтливих каменів. Кожна операція фіксувалася магічним пером, виключаючи будь-яку можливість підлогу.
— Забирай. Перевірено.
Після того як Генрі попрямував до Ларрі, вони заздалегідь запланували зустрітися з ним через талісман. Його сумління все ще було важким для одного магічного каменя. Біля дверей його зустрів домашній ельф Гами.
— Пане Генрі, можете передати камінь мені, — закричав він коротун, задерши голову і дивлячись на гостя знизу вгору. - Господар зараз занурений в розрахунки і прийняти вас не зволить.
— Добре, держи. Тільки дивись, не приховуй його в складках своїх лахмітів. Я попередив пана Ларрі про повернення боргу.
Обличчя Гами спотворилося в гримасі найглибшого образи:
— Жоден домашній ельф не опуститься до того, щоб викрасти власність Господаря!
Після того як Генрі закінчив роботу, він знову почав розводитися в лісі частіше і далі збирати врожай.
На станції Північного сектору він помітив двох незнайомців — чоловіка і жінку, які зберігали похмуре мовчання. Коли прибула Адська Нога, всі троє зайняли свої місця; Генрі і чоловік зійшли біля лісу, а чарівниця вирушила далі по маршруту.
Цього разу Генрі радикально змінив вектор руху, запустивши системний сканер на повну потужність.
Електронний розум викореняв потрібні сигнатури між лісовим сором.
Сліди грибів постійно потрапляли, але групи Макена ніде не було видно.
На світанку він виловив сорок два гриби — трохи менше, ніж вчора.
На зворотному шляху біля станції він знову зіткнувся з Макеном і тим незнайомцем із воза. Обличчя лідера групи потемніло від розчарування — полювання не задовольнило. Помітивши Генрі, Макен майже формально кивнув.
За останні два дні Генрі буквально « вилізав » свої зони, і решта з них мусили задовольнятися крохами. Судячи з їхнього виснаженого вигляду, вони весь день просівали порожні вівчарі, можливо, йдучи по його же слідах.
Генрі волів залишитися в тіні, не замовляючись.
- Що це таке? Проклятье місце — проворчав Макен, пивна корягу. — Цілий день не має жодного відкриття.
Сонні зітхнув, витираючи піт зі лоба:
— Справді дивно. Втром вискали, очі прозирали - і нічого. Чорна смуга якась.
Незнайомець похмуро додав:
- Ви теж порожні? Я зігнув спину, кожен кущ обшарувався — результат нульовий.
Адська Нога забрала пригнічену компанію в сутінки. Всередині воза Лука, найбільш субтильний з Трійці, приречено видихнув:
- З мене досить. Завтра я не прийду. Ефективність копання в цьому багнюку нижче жодної критики, я не збираюся витрачати час на порожні справи.
Макен і Сонні воліли мовчати, хоча за їхніми стиснутими щелепами було ясно: вони хочуть гризти цю землю до останнього.
...
Через три дні Генрі знову перетнув поріг Головного Залу Дел, щоб замінити наступну партію на чотири магічні камені.
Увесь цей час він навмисно втікав від лісу, щоб не перетинатися з групою Макена і не давати грунту для підозр.
Відвідувачі були стратегічно вивірені, бо він створював ілюзію розміру та важкої праці. Вільний годинник він присвячував глибокій медитації, деконструкції моделей заклинань і ретельному вивченню манускриптав Ларі, в яких виявлено багато цінних няансів.
Широке вікно завдань у головній залі Де Андре проводжав погляд віддаленої фігури Генрі. На обличчі його відобразилося здивування, і він негромко пробурмотів собі під ніс:
— З якого часу гриби, що заснули, стали так легко добувати? Крім цього хлопця їх ніхто не приносить, та ще в таких кількостях. Дивно.
Помедливши, він дістав зі складок мантії магічний талісман. Налаштувавши канал зв'язку з Макеном, Андрій швидко накинув повідомлення:
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu