Затрималося довге, люльне мовчання. Генрі не був нетерплячим, він спокійно налив собі каву і повернувся до вивчення теоретичних основ Коррозійної Стрели. Зрештою талісман завивав:
- Так. Льодовий Щит накопичує духовну силу, темну енергію щита.
« Ліжовий Щит добре проти фізичного нападу, але він пасує перед серйозною магією », — прокоментував Генрі, аналізуючи варіанти.
— Щит духовної сили забезпечує глобальний захист від обох типів загроз, але вимагає постійної підживки маною.
- Темний щит має однаковий ефект проти фізики та магії. Його єдиний мінус - вразливість до світлових заклинань, але в наших краях вони зустрічаються дуже рідко.
Генрі ще раз зважив усі ризики і вирішив прислухатися до думки більш досвідченого колега:
- Пане Ларрі, який з них ви б порадили мені особисто?
— Якщо ти будеш мудро використовувати свої навички, то зможеш захистити себе від духовної сили або Темного щита. Другий досить складний для новачка, тому раджу зупинитися на першому.
— Дякую за пораду. І все ж я візьму Темний енергетичний щит. Яка ціна?
—...
- Три магічні камені.
Генрі випадково перевірив кишені, хоча й знав відповідь на це запитання.
— У мене є лише один камінь і двісті золотих. Можу я зайняти один камінь під чесне слово?
— Гаразд, — після паузи відповів Ларрі, вирішивши поступитися. — Приходь завтра до мене: передмістя, район С, корпус 5.
- Дякую, пане Ларрі!
Генрі відчув глибоку вдячність. Незважаючи на те, що Леррі був нелюдяним і жорстоким, він рідко виявляв доброту до своїх учнів за наших часів. Навіть без обліку боргу, ринкова угода була для нього збиткою.
Рано - вранці Генрі добрався до села і швидко знайшов п’ятий корпус. Він з холодною цікавістю озирнувся на масивний семиповерховий будинок. Умови життя магів були справді розкішними: весь цей кам'яний гігант належав одному лише Ларрі.
У масивних воротах виявилися кнопка дзвінка. Генрі натиснув на неї, і двері безшумно відчинилися, але в дверях нікого не виявилося.
— Я тут.
Голос донісся десь знизу. Генрі опустив погляд і побачив згорблене створіння: зелений гобин, вбраний у неохайне ганчірку, дивився на нього знизу вгору.
— Пан Генри? Прошу за мною, я проведу вас нагору, - гоблін засекремив вглиб коридору, вказуючи шлях.
Дякую.
Генрі з цікавістю дивився на істоту, яка була притаманна людині.
Гоблін несхвально проворчав під ніс:
- Ти перший чарівник на моїй пам'яті, який сказав "дякую".
—...
Генрі просто мовчав, не знайшовши відповідних слів. Сходи були дуже крутими, він побачив проліт і зрозумів, що проектування будівлі оманливе: всередині було щонайменше десять рівнів — майже вдвічі більше, ніж у будь - якому іншому місці.
Гоблін довів його до четвертого поверху, де розташовувалася велика лабораторія. Повітря тут було насичене запахами реагентів. Усюди стояли чашки Петрі з диковиною, ряди банок із запирваними зразками та полицями, які залишили зеленими найрізноманітніших квітів. Генрі не зміг ідентифікувати жоден із інгредієнтів.
— Генрі, ти вчасно, - Ларрі з'явився через стелаж, обережно покатуючи пробірку із в’язким жовтим розчином. - Гами, можеш бути вільним.
- Добре, Господарю.
Гоблін низько вклонився і, кульгава, покинув приміщення. Генрі провів його довгим поглядом, поки Ларрі не посміхнувся, зауваживши його цікавість:
- Це домашній ельф. У деяких колах вони дуже поширені. Гами вже зовсім старий, розгубив майже всю магію, так що тепер придатний хіба що на прибирання приміщень.
Кімната буквально затопала в зеленій землі, навіть на підлозі переплетені гілки та широкі листя екзотичних рослин залишали лише вузькі стежки для проходу.
Ларі ледве помітно шевельнув пальцем, і чашка з димливим, свіжомовним каву обережно скинула по столі, ніби підштовхуючись невидимим потоком.
Генрі уважно обвів тісну кімнату з безліччю пробірок і ретортів, в яких тьмяно мерехтіли магічні склади.
Він принюхався до напою, бо густий аромат зерна здавався трохи викривленим.
З м’якою посмішкою сказав Ларрі, перехопивши підозрілий погляд гостя. - Я завжди проведу експерименти згідно зі стандартами безпеки.
Генрі незручно посміхнувся у відповідь і зробив обережний ковток. Смак виявився цілком гідним, без металевого прибаку реагентів.
— Иди за мною.
Ларі стягнув захисні рукавички, звичайним рухом запечатав пробірку щільною дерев'яною коркою і ніжно встромив її на полицю серед десятків таких же судин.
У внутрішній кімнаті, яка служила кабінетом, був відносний порядок. Підійшовши до масивного письмового столу, Ларі взяв заздалегідь приготовану книжку і потертий блокнот у шкіряній палітурці.
- Це магічна модель Темного енергетичного щита, а в блокноті зібрані всі мої записи з дослідження цього заклинання ще від часів рангу учня. Сподіваюся, мій досвід виявиться тобі корисним, Ларі дав матеріали Генрі.
- Дуже дякую, пане Ларі! « Генрі з вдячністю прийняв папери, і тому не можна поступатися самою книжкою.
Він знав, що звичайні учні докладають неймовірних зусиль, аби вивчити принаймні одну техніку. Важко було навіть уявити, скільки часу та енергії витрачається на те, щоб бездоганно вибудувати і закріпити в свідомості магічну модель.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu