Він височів на платформі, повільно обводячи важким поглядом зал. Його влада придушувала волю присутніх; ніхто не наважувався підняти голови і зустрітися з ним очима.
Роками він керував долиною Дул, спираючись не на блиск вартових, а на руйнівну силу Великого лицаря.
Цок! Цок! Цок!
Раптом у напруженій тиші банкату пролунав дивний, ритмічний перестук копит. Звук нагадував кінську поступь, але в його тональності було дещо чужорідне і змушує шкіру покриватися мураками.
У самому центрі залу з повітря виник чоловік у чорній мантії.
Всадник з копною каштанових волосся засідав на істоті, чиє присутність кидало виклик здоровому глузду: повністю позбавлене вовни тулубів, обтягнені серебристо-білою шкірою, і пара кістких крил позаду спини, лякаюче схожі на перетинчастих кажана.
Обличчя чоловіка, присипані веснушками, здавалося майже добродушнім. Він широко посміхнувся, обкриваючи зуби:
- Вибачте за запізнення, з'явилася невелика замкинка з підготовкою компонентів для закляття. Дозвольте представитися Маркольм О’Ніл, прибув прямо з Хіжини Грін.
Маркольм легко зістрибнув на підлогу, підбадьорюючи скакуна по загоряному вугрівці і різко сказав:
- Вільний, повертайся.
Помітивши на собі обшарпані, сповнені подиву погляди гостей, він посміхнувся ще ширше:
— О, ви мабуть раніше не зустрічали таких істот. Це Фестрал. Лише ті, хто вже дивився на смерть, бачать його своєю власною істотою. Чарівний малий, не знаходите?
Довкола запанував мовчазний натовп. Людей скував первісний жах: ця людина з'явилася нізвідки, немов сама порожнеча виплюнула його разом із крилатим монстром.
- Чарівник? - Голос барона Бака пролунав хрипло. Він підійшов, напружуючи кожен м'яз, наче перед ним стояв найбільший ворог в його житті.
Маркольм мазнув по ньому коротким поглядом і кивнув:
- Саме так. Чарівник першого рівня з Хіжини Грін. На мою думку, назви нашої оселі, як і мого імені, ви ніколи не чули, а тому й не відчуваєте належного тремтіння. Хоча ти, мабуть, вважаєш себе молодицею, навіть намагаєшся підтримувати розмову.
Маг знехтував своїм плечем, наче звертається до нерозумної дитини.
— Врешті-решт, ви всього лише аборигени цього клаптика суші під назвою Карлсон. На моїй мапі цей континент завбільшки з ніготь мізинця. Упевнений, ви навіть не підозрюєте, як називається земля, по якій ви топчетеся. Але досить лірики, перейдемо до справи.
З цими словами він недбало потер пальці лівої руки. У цю ж секунду в його долоні, немов матеріалізований із світла, з’явився прозорий кришталева куля.
- То ти і є Бак Сарра? — Марколм з надзвичайно ввічливою, майже усміхаючись.
Барон, чий багаторічний досвід виривав його з кігтів смерті, зберіг зовнішню невміння:
— Це я.
— Чудово.
Маркольм задоволений кивнув і, з легким збентеженням почесавши затилиць, додав будничним тоном:
— Мені неприємно, але я отримав наказ повністю знищити твій рід.
Ці слова розрізали тишу, наче удар гільйотини. Маркольм так природно сказав їм, що вони обговорювали погоду або бажали розчавити мурашник, який випадково потрапив на його шляху.
— Пане, пробач мене і мою сім'ю! - Голос барона срвався на глухий рик. — Що б не пообіцяв тобі Симон, я виплачу вдвічі більше!
Його кулаки стиснули до побілих костяків, а на лобі виступила іспанка.
Маркольм зітхнув:
— На жаль, це неможливо. Він запропонував мені свою душу, добровільно погодився на вічне рабство. А така владна людина, як ти, ніколи не піде на подібну угоду.
— Душу?. - барон запнувся, не довіряючи своїм вухам.
- Саме так. Чиста душа, наповнена лютою ненавистю до тебе. Ідеальний субстрат для заклинання. Я також перевірю, наскільки точними є мої розрахунки у формулах.
Марколм почав з ентузіазмом жестикулювати, пояснюючи тонкощі магічного процесу з азартом вченого. Ніхто не смів його перервати; здавалося, навіть птахи в навколишніх лісах присягнули на вірність цій тиші.
Закінчивши свою лекцію, він окинув зал поглядом і злегка сконфузився.
— Ах, я завжди захоплююся теорією і затягую процес. Приношу свої щирі вибачення. Почнімо, пане Бак?
— Я не збираюся пасивно чекати кінця!
Бак блискавично вихватив довгий меч. У цей удар він поклав усю лють і могутність Великого лицаря. Генрі, який пильно стежив за сценою, не зміг вловити ані рухи руки, ні свисту розсіяного повітря. Швидкість атаки була визначеною, навіть якщо б « Блакитна Синава » видала завчасне попередження, людське тіло просто не встигло би на нього сприймати.
Але барон, який вже був у стрибку, раптово завмер в повітрі, наче невидимий бар’єр. Його тіло застигло в позі нападника, навіть яростий оскал на обличчі нерухомої маскою.
Маркольм з болем потиснув плечима і розвіяв руки в сторони. Хрустальна куля плавно підпливла до самого лиця обеззрілого барона.
— Дикарі... Ви, звичайно ж, імпульсивні й невиховані — такий могутній чарівник.
— Хоча час стискає, я все одно представлю вам плід своїх праць - Проклять Джерело Крові. Збудова річ: вона викачує всіх, хто пов'язаний з кровною спорідненістю аж до третього коліна. Для активації потрібні два компоненти: вся кров жертви і душа, одержима ненавистю до неї. Це душа, яку я маю закласти по Душевному контракту. Рідкісна удача - зібрати всі умови так швидко.
Маркольм задумливо постукав пальцем по кулі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu