Загін Кан О стояв на острові, що ширяв над озером киплячої лави. Посеред нього лежав червоний дракон.
Пфф.
Чорна цівка диму піднялася з його трохи відкритих щелеп.
Два роги на його довгій голові уособлювали страх і відчай. Його темно-жовті зіниці були прекрасними, як коштовне каміння, але золотий погляд міг заморозити саму душу.
Дракон мав довгу шию, велетенське червоне тіло та хвіст, який, здавалося, міг розчавити будь-що одним помахом.
Крила Інаріуса були його найбільш вражаючою рисою. Чорні як смола крила виглядали так, ніби вони були зроблені з ниток темряви, які майстер старанно зшив докупи.
Дракон Інаріус!
Це було живе втілення зла!
Ковть.
Кан О важко ковтнув.
Це був не перший раз, коли він бачив дракона на власні очі. Зрештою, він бачив Божественного дракона безліч разів.
Однак від Інаріуса він відчув зовсім іншу присутність.
Один лише погляд на нього викликав зловісне відчуття, наче щось погане ось-ось мало статися. Інаріус був ніби втіленням люті та нещастя.
Кан О та його супутники не поворухнулися. Вони ніколи б не подумали, що зустрінуть Інаріуса ось так.
Тому вони не рухалися поспішно і залишалися напоготові.
Жовті очі Інаріуса дивилися на труп Рокана. Відрубана голова Чорного Лицаря покотилася по підлозі поруч із його тілом.
Мах.
Інаріус розправив крила, і з них витяглися чорні нитки, що пронизали обличчя та тіло Рокана.
Далі сталося щось дивне.
Нитки проросли з відірваних частин його тіла, сплелися разом, як ліани, і притягнули одна одну.
"Як ти смієш!" — Валан махнув мечем.
Він швидко зрозумів, що Інаріус намагається оживити Рокана.
Валан не міг просто сидіти і дивитися. Рокан був його смертельним ворогом, тим, хто в минулому вбив його близького друга.
Розсікання моря!
Валан махнув мечем, випускаючи лінію незрівнянної гостроти; здавалося, саме слово «гострота» походить від цього удару.
Бам!
Інаріус витягнув інше крило, діючи як завіса, що заблокувала Розсікання моря.
Трісь!
Крило розірвалося, як папір. Проте розірване крило миттєво зрослося, ніби чорне чорнило заповнило прогалини.
Навіть так, Розсікання моря не зникло повністю. Воно пройшло крізь крило Інаріуса і спрямувалося прямо до трупа Рокана.
Інаріус щось бурмотів.
Дзижчання.
В одну мить навколо тіла Рокана вишикувалися десятки магічних бар'єрів!
Бзжжжж!
Розсікання моря вдарило по багатошаровому бар'єру, видаючи звук, схожий на пилку, що ріже камінь.
Бар'єр іскрив, і кілька шарів розлетілися, але атака Валана не змогла розбити його повністю. Пилка втратила свою гостроту, перш ніж камінь зміг повністю розколотися.
Бам.
Інаріус затріпотів чорними крилами.
Танець Полум'я!
Темно-червоне коло полум'я поступово розширювалося навколо тіла Інаріуса. Кан О та його супутники захистилися.
Тим часом голова і тіло Рокана з'єдналися. На його колись млявому обличчі знову з'явилася іскра життя.
"Хеок!"
Рокан негайно підвівся. — "Л-Лорд Інаріус!"
Тіло Рокана затремтіло, коли він побачив обличчя дракона.
"Я бачу, ти не зміг зупинити загарбників." — пролунав розлючений голос Інаріуса.
Інаріус не приймав невдач. Якщо ти зазнав поразки, найкраще, що можна було зробити, — це вклонитися і благати про прощення. Зрештою, Інаріус насолоджувався виглядом того, як комахи схиляються перед ним.
"Б-будь ласка, пробачте мені." — негайно став на коліна і впав ниць Рокан.
"Я думав залишити тебе помирати, але вирішив дати тобі ще один шанс."
"Дякую."
"Я покликав Дювалля і Мерагона. Я хочу побачити, як ти вб'єш цих загарбників."
"Я подбаю про них, чого б це не коштувало!" — Рокан підвівся.
Тоді...
Відкрився портал, і з нього вийшла триголова ящірка з червоною шкірою та велетенським тілом.
Триголовий Мерагон!
Слідом за ним йшов дворф.
Він був набагато меншої статури, ніж звичайний дворф. Його очі теж були дивними, і в руках він тримав різні молоти.
Ватажок дворфів Чорного Крила, Дювалль!
Це було плем'я дворфів, які віддано слідували за Інаріусом. Дювалль був результатом жахливих експериментів Інаріуса на дворфах.
Кухаанг.
Мерагон і Дювалль стали перед Інаріусом.
"Подбайте про загарбників."
Драконячий Лицар Рокан.
Триголовий Мерагон.
Штучно вдосконалений дворф, Дювалль.
Це були три наймогутніші охоронці в Гнізді Інаріуса.
Здавалося, Інаріус не мав наміру втручатися сам. Принаймні поки що.
Кухаахк!
Мерагон випустив зі своїх голів три різні типи отрути.
"Він мій," — крикнув Валан, високо підстрибнувши в повітря.
"Я битимуся з дворфом. Решта, будь ласка, подбайте про ящірку. Будьте обережні; ніколи не знаєш, коли Інаріус втрутиться," — сказав Кан О.
"Я візьму на себе танкування та лікування. Пані Асу, Ніл, атакуйте його зі спини. Пане Сефіро, сідайте на спину Варьону і атакуйте з повітря. Пане Барт, атаки дальнього бою. Пані Хелена, будь ласка, подбайте про його отруту. Пам'ятайте, це ще не кінець, як тільки ми його переможемо. Не витрачайте свої найпотужніші навички чи заклинання на нього."
Іссін, Паладин Життя, віддавав накази. Коли він ще був частиною Сталевого Серця, він був асом їхньої рейдової команди. Іншими словами, він був надійним командиром.
Вони всі це знали, тому робили так, як було сказано.
"Я йду!" — Іссін захистився своїм квадратним щитом.
Цей щит був зроблений з Кістки дракона та сплаву. Кістка дракона служила основою, а зверху лежав шар сплаву. Це був витвір мистецтва, прикрашений до того ж рідкісними коштовностями.
Це був щит SS-рангу під назвою «Сяючий Щит Хоффа»!
Тільки найвеличніші творіння Гоффмана містили ім'я його сина «Хофф» у назві.
"О Лухан!"
Щит Іссіна випромінював інтенсивне світло, яке перетворилося на два гігантські крила.
Щит Захисника!
Іссін пройшов крізь отруйний туман і побіг уперед. Асу і Ніл були одразу за ним.
Хелена обрала повітряне бомбардування, тоді як Барт і Сефіро летіли на спині Варьона.
Незабаром...
Їхня формація, повністю оптимізована для полювання на Мерагона, була готова.
"Атака!" — крикнув Іссін.
***
Дювалль спочатку був Майстром Дворфом-воїном, який володів парними молотами. Потім він пройшов через фізичні модифікації Інаріуса.
Його шкіра була вкрита лускою дракона, тому навіть без броні його захист і стихійна опірність були неймовірно високими.
Очі дворфа також були замінені на яструбині, оскільки ті славилися своїм гострим зором. Його ніс і вуха були замінені на ніс мавпи Великий Ніс та вуха мавпи Велике Вухо. Казали, що мавпа Великий Ніс могла відчути запахи за десятки кілометрів, а мавпа Велике Вухо почути, як голка падає на підлогу.
Його м'язи належали двом різним монстрам: Огру та Циклопу. Вони були відомі своєю геркулесовою силою.
Дювалль складався з незліченної кількості інших частин; він міг виглядати як дворф, але в нього не залишилося нічого, що робило б його дворфом.
Чи було б точно сказати, що він подібний до Хоулки?
Єдина різниця полягала в тому, що над Дюваллем проводили експерименти, які збільшили його силу понад силу дворфа, тоді як Хоулка використовував комбінацію пасивних навичок, щоб максимізувати свої фізичні здібності.
Водночас Дювалль був і близько не таким сильним, як Хоулка.
Кан О повністю переважав його, хоча фізичні здібності Дювалля перевершували його, поки він не використовував Обжерливість.
Однак Кан О був набагато кращим у кожному іншому аспекті.
По-перше, його основи були міцнішими.
Майстер проти Грандмайстра.
Кан О міг передбачити кожен його рух, він краще володів своїми здібностями, його чуття були кращими, і він був досвідченішим.
Що ще гірше, на його боці була Гіперінтуїція.
Крім того, Кан О, який перетворився на Демона Крижаної Крові, був нездоланною стіною і міг використовувати унікальні властивості Крижаної Крові, щоб виснажити сили ворога.
Ось чому йому було так легко битися з ним.
Якщо бути точнішим, у нього було достатньо вільного часу, щоб спостерігати за рухами Інаріуса під час бою.
Дзень! Дзень! Дзень! Дзень! Дзень!
Його парні мечі зіткнулися з молотами Дювалля.
Після цього зіткнення незліченні уламки світла вилетіли з тіла Дювалля.
"Угх."
Дювалль відступив.
Кан О негайно зробив крок уперед і атакував з ще більшою люттю.
Крижана Кров хлинула з-під землі, і його парні леза попрямували до вразливих місць Дювалля, як розлючена отруйна змія.
Поруч із ними Мерагон лежав на підлозі, звиваючись від болю.
Гвааа!
Мерагон спеціалізувався на виверганні трьох різних типів отрути зі своїх пащ.
Однак відновлювальні здібності Іссіна (лікування та детоксикація), видатні здібності його товаришів по команді та спеціальні ліки Едера виявилися занадто великим випробуванням для нього.
Його інша особливість — витягувати свої довгі язики на великій швидкості — також була абсолютно марною. Той факт, що у нього було три таких язики, не давав йому жодної переваги.
Мерагон міг миттєво вбити одного з них, якби йому вдалося спіймати їх язиками, але ніхто з товаришів Кан О не був настільки слабким.
Зрештою, Мерагон став об'єктом одностороннього побиття.
Хоча у нього була купа здоров'я, їхня сила атаки була настільки високою, що це не мало значення. Невдовзі він зробив свій останній подих.
Валан махнув мечем на Рокана.
Рокан був приблизно таким же могутнім, як Дукерам без його баффа Непереможний Імператор. З точки зору Майстрів, він був десь посередині.
Він зовсім не був рівнею Валану, особливо тепер, коли той став набагато молодшим і отримав найкраще тіло, про яке тільки можна було мріяти.
Однак Драконячий Лицар ставав сильнішим, коли бився поруч із драконом, з яким уклав контракт.
"Це буде не так легко, як минулого разу," — крикнув Рокан, збираючи купу злої енергії Інаріуса. Його меч спалахнув темно-червоним полум'ям.
Драконячий Вогонь!
Інтенсивність і розмір полум'я були приголомшливими.
"Помри!"
Рокан люто махнув мечем. Полум'я кинулося вперед, заповнюючи зір Валана.
Однак не було нічого, чого меч Валана не зміг би розрізати.
Вжух!
Він не тільки розрізав полум'я одним помахом, але й відсік одну з рук Рокана.
"Кухаахк!" — скрикнув Рокан.
Інаріус холодно звузив очі.
- Нікчемний.
Він відкинув будь-яку надію, яку покладав на Рокана, Дювалля та Мерагона.
Ху.
Інаріус підняв голову і вдихнув. Його ноги міцно стояли на підлозі, зберігаючи рівновагу.
Потім він витягнув свої чорні крила.
Інаріус збирав стільки енергії, скільки міг, доки більше не зміг її стримувати.
Люте Дихання Вогняного Дракона!
Бам!
Віялоподібне полум'я, яке загрожувало спалити все на своєму шляху, поширилося на широку територію.
Дихання Дракона, яке вважалося найпотужнішою атакою дракона, поглинуло і загін Кан О, і його поплічників.
Інаріус відкрив пащу ще ширше і випустив усе, що мав.
Кінець гри!
***
Люте Дихання Вогняного Дракона залишило після себе лише попіл.
Інаріус відчув смерть усіх трьох своїх підлеглих і задоволено посміхнувся.
Однак...!
Він відчув потужну енергію життя в тому, що мало бути безжиттєвим пеклом.
Дзижчання!
Фенікс злетів у повітря.
Потім загарбники з'явилися знову — один за одним.
Усі вони були неушкоджені.
Вони були оточені не злим полум'ям Інаріуса, а Полум'ям Захисту Руді.
Саме тоді, коли Інаріус випустив своє Дихання Дракона, Руді перетворився на Фенікса і захистив усіх.
Однак Руді не зміг поглинути дихання Інаріуса. Це було через зло, що містилося в ньому. Руді нудило б, якби він з'їв це.
"Ви смієте!?"
Інаріус підвівся.
Він очікував, що вони перетворяться на попіл, але вони всі були живі, навіть неушкоджені. Лють і роздратування наповнювали його.
"Я вб'ю вас усіх!"
Чорні сфери, що нагадували чорні діри, оточили його.
Знищення Темрявою!
Це було ще не все.
Камінь Лави!
Камені, наповнені лавою, були розкидані серед чорних сфер.
"Помріть!" — пролунав злісний голос Інаріуса.
Бам, бам, бам!
Загін Кан О був обстріляний магією з усіх боків. Сам Кан О ухилився від заклинань і злетів у повітря.
Бум! Бум! Бум!
Стався вибух на місці, яке він щойно покинув. Воно було повністю спалене.
"Я йду!" — голос Таші відлунив у його голові.
"Вперед!"
Свист!
Кан О швидко полетів до голови Інаріуса.
У цей момент...
Демонічний меч Сарахофф випустив інтенсивне світло.
Цей демонічний меч був створений дворфом, який втратив дружину і сина через Інаріуса! Він володів силою, яка проявлялася лише проти злого дракона.
Цей час настав.
Демонічний меч Сарахофф пробудив свою справжню силу.