Джегал відчув, що вже бачив цього чоловіка раніше.
- Я знаю цю усмішку!
Це була усмішка, яка завжди його дратувала.
Однак у нього були важливіші справи; з'ясування особи цього чоловіка було найменшою з його турбот. У нього не було часу роздумувати над тим, що сталося з його маскуванням. Втеча звідси була пріоритетом.
"Перепрошую... Мм!" — Його глибокий, схожий на орчий голос повернувся до свого природного тону, тому він закрив рот і спробував залишити банкетний зал.
"Ти виглядаєш дуже нездоровим", — сказав чоловік у ведмежій шкурі.
Його голос справді був дратівливо знайомим.
- Де я чув цей голос раніше? Ні, я подумаю про це пізніше. Я мушу вибратися звідси якнайшвидше!
Потім чоловік у ведмежій шкурі силоміць схопив Джегала за плечі.
"Чому ти це робиш!?" — Джегал люто звивався в руках чоловіка, але той був настільки сильним, що він не зміг вирватися.
"Я поставив тобі запитання, пане Джегал".
Тоді по тілу Джегала пробігли мурашки.
- Це пастка!
Джегал засунув руку за пазуху. Він приготував димову шашку на випадок надзвичайної ситуації.
Однак чоловік простягнув руку, вивільняючи чорний ланцюг, який обмотався навколо тіла Джегала. Це завадило йому витягнути димову шашку.
- Цей ланцюг це...! — Джегал був шокований.
"Кан О!"
"Так, це я". — Кан О зірвав ведмежу шкуру і посміхнувся.
"Чорт забирай". — Джегал озирнувся навколо.
Він зовсім не очікував появи Кан О. Хай там як, Кан О викрив його справжню особистість, і цей банкет був пасткою, задуманою, щоб показати, ким він є насправді.
Джегал мусив вибратися звідси будь-якими засобами.
"Тінь!"
Чотири вбивці в масках Токкебі вийшли з тіні Джегала.
Але...!
"...Кістки!" — похмуро сказав чоловік у вовчому хутрі. У той же час у повітрі раптово з'явилися жовтуваті кістки.
Зв'язування кістками!
Вбивці були замкнені в кістках.
Кан О використав Перемикання і миттєво витягнув Блад. Потім він убив одного з убивць на місці.
Кухарап кинувся вперед і вбив двох інших убивць, а останній вбивця був похований під купою кісток.
"Що саме це..."
Орки виглядали ошелешеними.
Тач теж не був упевнений, що відбувається. - Якого біса тут коїться!?
Тоді підвівся Мумугул: "Великі Руманські орки, слухайте мене! Нас обманули. Геджла насправді людина, переодягнена в орка!"
Мумугул вказав прямо на Джегала.
Орки могли чітко бачити, як Джегал повертається до своєї людської форми.
"Якого біса відбувається!? Хто це?" — крикнув Орк-Командир.
"Його звати Джегал. Він радник Східної Імперії, і його називають Майстром інтриг. Саме через нього загинув попередній вождь, а також через нього ми ведемо непотрібну війну з людьми.
Обличчя Джегала застигло. Однак він ще не здався.
"Він бреше. Він зрадник!" — крикнув Джегал. — "Я орк. Однак ці зрадники згодували мені якісь дивні ліки, які перетворили мене на людину! Вождю, будь ласка, вбий цих зрадників! Швидше!"
"Мм". — Тач не мав гадки, що робити.
- Хто говорить правду? Чи справді Геджла людина? Або йому справді згодували якісь ліки, що перетворили його на людину?
Як і Тач, інші орки не могли дійти швидкого висновку. Зрештою, все сталося так раптово.
"Вони шпигуни, яких надіслали люди. Вони планують підставити мене і послабити орків! Ось, погляньте. Він теж людина!" — Джегал кивнув у бік Кан О.
Потім...
Супутник Кан О зняв вовче хутро, відкриваючи Легендарного Цілителя, Едера.
"Не сміши. Твоє Криваве Вино містило спеціальний препарат для скасування магії, який я приготував. Ось чому твоя трансформація була розвіяна", — сказав Едер.
"Дурня!"
"Побачимо, хто бреше". — Едер підняв свій посох, прикрашений черепом.
Спершу він представився.
Вищий заклик нежиті!
Кістковий Мінотавр з'явився позаду Едера.
Тук.
Кістковий Мінотавр, Білий Ріг, розмахнувся своєю сокирою донизу, ніби вихваляючись.
"Н-Некромант", — крикнув орк.
"Дійсно. Я Некромант. Як бачите, я достатньо вправний, щоб викликати таку могутню неживу істоту, як ця".
"Некромант... Ти можеш покликати душі померлих?" — сказав Кан О. Це була фраза, яку він підготував заздалегідь.
"Звісно. Я викличу душу Вождя Асуки прямо тут і зараз", — сказав Едер.
Вищі Некроманти могли викликати душі померлих із підземного світу. Звісно, вони не могли викликати кожну душу. Це було можливо лише з душами, що нещодавно відійшли.
"Що?"
"Вождь Асука?"
"Вождь помер".
Як тільки вони почули ім'я Асуки, орки дійшли згоди.
Заклик душі!
Едер злегка струснув посохом і застосував заклинання.
Вжик.
Асука з'явився в повітрі, його тіло було прозорим і складалося зі сяючого, сірого світла.
"Вождю!"
"Вождь Асука!"
Орки були щасливі знову бачити свого вождя.
З іншого боку, обличчя Тача потемніло. Він витріщився на Геджлу, ні, Джегала.
- Ти покидьку!
Той факт, що його батько з'явився, означав, що Джегал убив його.
Тільки тоді Тач зрозумів, що Геджла обманув його; підроблений труп, який йому представили, насправді був трупом його батька.
- Чорт забирай. — Джегал уникав вбивчого погляду Тача і міцно заплющив очі. Все пішло шкереберть.
"Вождю Орків Асуко. Будь ласка, розкажи нам, як ти насправді помер", — ввічливо сказав Едер.
"Дурна дитино".
"Б-Батьку". — Тач раптово підвівся, став на коліна і вдарився головою об підлогу. — "Я... думав, що ти в безпеці. Угх, мені так шкода, Батьку!"
Тук! Тук!
Тач знову і знову бився головою об підлогу.
Асука з неймовірним смутком дивився на свою дитину.
"Мій сину. Мій дурний сину. Незважаючи на те, що ти зробив, я все ще люблю тебе".
"Б-Батьку". — Сльози потекли з очей Тача, що кровоточили.
"Однак я Великий Вождь Орків. Можливо, я і зможу пробачити тобі як твій батько, але я не можу пробачити тобі як Великий Вождь. Мумугуле!"
"Так, Вождю". — Мумугул сумно дивився на Асуку. Все, що сталося, було трагедією.
"Очоль Руманських орків замість мене. Що стосується Тача... Покарай його, як вважаєш за потрібне. Але, будь ласка, пощади його життя. Він просто дурна, невдячна дитина".
"...Зрозумів".
"Дякую. Великі Руманські орки". — Дух Асуки дивився на кожного окремого орка в банкетному залі. — "Я був негідний вашої підтримки, проте ви все одно пішли за мною. За це я дякую вам. Не забувайте свою гордість як орка".
"В-Вождю!"
"Аах, Вождю!"
Орки ридали і голосили.
Асука подивився на Кухарапа. — "Брате".
"Брате".
Вони двоє мовчки дивилися один на одного. Цього було достатньо для них.
"Дякую", — сказав Асука Кан О та Едеру, а потім зник.
"Ааах!"
"Вождь Асука!"
"Ви покидьки!"
"Я вб'ю вас усіх!"
Розлючені орки кинулися на Тача і Джегала.
Тоді Мумугул заревів. Це було так, ніби щойно вибухнула бомба.
Кухааа!
У них задзвеніло у вухах.
"Досить! Я сам розсуджу Тача і того чоловіка!" — Мумугул продемонстрував свою неймовірну харизму. Це було так, ніби він був другим пришестям Асуки.
"Мм".
"...Зрозумів".
Мумугул підійшов до Тача. — "Тачу".
"..." — Тач мовчки плакав.
"Ти, хто брав участь у викраденні вождя і його остаточній смерті, можеш спокутувати провину лише смертю. Але Вождь Асука попросив мене не вбивати тебе, тому я пощаджу твоє життя. В обмін на це ти залишатимешся в одиночній камері до кінця свого життя без жодного променя сонця".
Мумугул холодно виніс вирок Тачу.
Потім він підійшов перед Джегала.
"Смерть".
Не було потреби навіть думати про це. Мумугул негайно витягнув свою сокиру і махнув нею в бік шиї Джегала.
Однак...!
Дзень!
Кан О заблокував удар Бладом.
"Що ти робиш!?" — Мумугул насупився на Кан О.
"Цей чоловік — Безсмертний, тому він повернеться, навіть якщо ти вб'єш його".
Безсмертний.
Ось як NPC називають гравців, яких вони бачили, як ті помирали і поверталися до життя. Вони не могли зрозуміти явище, що стоїть за цим, і вважали його 'незбагненним'.
"Тоді що ти пропонуєш?"
"Тобі варто ув'язнити його".
В Арті існувала тюремна система. Ця система могла запобігти гравцям входити в гру протягом тривалого часу. Керівників Червоного Місяця було ув'язнено за допомогою тієї ж системи в підземній в'язниці Бюро Безпеки.
"Зрозумів. Геджло. Ти проживеш решту свого життя у в'язниці без жодного променя сонця".
Системне повідомлення з'явилося перед Джегалом.
[Великий Вождь Орків виніс вирок.]
[Ви отримали довічне ув'язнення.]
"Ні! Краще просто вбий мене!" — кричав Джегал. Однак це було марно.
"Заберіть його!"
Оркські Командири підвелися і потягли геть як Тача, так і Джегала.
"Уаах! Кан О, ти покидьку! Це ще не кінець! Чуєш мене!? Імперія переможе в кінці! Орків буде винищено, а я буду вільний!"
Кан О просто показав йому середній палець.
- Так, що б там не було. Побачимося пізніше! О, і з Імперією скоро буде покінчено. Я переконаюся в цьому.
***
З розкриттям змови Джегала та злочинів Тача, всі таємниці навколо смерті Асуки були розкриті.
Але це не означало, що злочини орків були прощені. Зрештою, вони вбили кожну людину в Куванзі.
"Ми заплатимо наш борг кров'ю", — сказав Мумугул.
"Я відплачу Імперії за вбивство мого побратима".
Це був момент, коли 100 000 орків та елітні війська Тусламів приєдналися до Альянсу.
Вони негайно попрямували до Фортеці Розиляної Скелі.
Метою Джегала було послабити Альянс і дати Імперії шанс завдати удару, але це дало прямо протилежний результат; Альянс зміцнився завдяки його діям.
Зрештою, 100 000 орків та елітні війська Тусламів — це не жарти.
Більше того, оркська армія володіла 1000 Крайдерами, гігантськими павуками, що спеціалізувалися на підйомі по стінах за допомогою своєї павутини. Вони точно будуть корисні, під час облоги Фортеці Розиляної Скелі.
Кан О також використав їх на свою користь і зібрав більше гравців до своєї армії.
- Тепер, коли орки і Туслами приєдналися до Альянсу, все, що залишилося для Імперії — це поразка! Поспішайте і приєднуйтесь до Альянсу, поки ще можете!
Він розповсюджував такі чутки навколо.
Величезна армія орків крокувала континентом. Вони тримали прапори з емблемою Альянсу, а Мумугул, Кухарап і Кан О стояли попереду.
"Схоже, чутки правдиві".
"Уваах, їх так багато".
"Імперія вже програла на рівнинах Назрак, тому якщо вони приєднаються до Альянсу, то для них усе скінчено. Хіба не так?"
"Чи варто нам приєднатися до них? Схоже, Альянс виграє війну".
"Так, давай зробимо це!"
10 000 стало 20 000, і 20 000 стало 30 000... Кількість гравців, які приєдналися до армії орків, зростала в геометричній прогресії.
Через кілька днів...
"Я бачу їх!" — хтось крикнув.
Кан О подивився вдалечінь.
Це було так, ніби він дивився на грандіозний каньйон. Там були пилкоподібні скелі, що вишикувалися вздовж вершини гігантської скелі.
Стіни замку були побудовані вздовж скелі! Велич, розмір і міцність нагадували йому, чому її називали «неприступною фортецею».
Кан О, гравці та армія орків/Тусламів нарешті досягли Фортеці Розиляної Скелі.