План Кан О вбити командувача 2-го Корпусу, Далтона, пішов шкереберть.
Як тільки він дістався Ісераму, він дізнався, що 2-й Корпус, після колосальної поразки Імперії на рівнинах Назрак, розділив свої війська між містами та замками, що оточували Фортецю Розиляної Скелі. Його ціль наразі перебувала у Фортеці Розиляної Скелі.
Мабуть, Загін Орла виснажував себе, відвойовуючи місто за містом у східній частині центрального регіону.
Значну частину їхніх військ було відправлено до Корпусу Тигра як підкріплення.
- Ну що ж. Гадаю, доведеться прибрати його пізніше.
"Чи не варто нам зараз приєднатися до Корпусу Тигра?" — запитав Сефіро.
"Навіщо?"
"Ну, ми більше нічим не зайняті".
"У нас усе ще багато часу. Все, що нам потрібно — це не запізнитися".
Звісно, побачення — це зовсім інша справа. Якби у нього було побачення з Су А, то він прибув би на 30 хвилин раніше за будь-яких обставин.
Однак це Корпус Тигра, про який ми говоримо; він насправді нікого там не знав, тож навіщо йому прибувати раніше?
"Хлопці, які так кажуть, завжди приходять останніми", — надувся Сефіро.
"Не згоден". — Кан О знизав плечима. - Це до мене не стосується!
"Як хочеш. То який у тебе план?"
"Я збираюся побачитися з Майстром Валаном".
Кан О планував розпитати його про все, що стосується Розсікання моря. Він використає свій вільний час, щоб провести технічне обслуговування своїх підземель, пополювати і нагодувати Руді смачним полум'ям. У нього ніколи не було проблем із пошуком занять.
"Зрозумів. Тоді, будь ласка, надішли мені повідомлення пізніше. Я приїду і заберу тебе".
"Дякую".
Варьон був таким хорошим таксі. І це було не просто таксі; це було літаюче таксі!
Кан О попрощався і розірвав сувій повернення.
Його оточення почало змінюватися, і невдовзі його зустріло видовище найбільшого міста Арта, Альтейна.
Через Великі зміни тепер через частину міста протікала річка, і з'явилися гігантські пагорби, тому було таке відчуття, ніби він потрапив у зовсім нову область.
Там велося будівництво, тож місто здавалося жвавішим, ніж раніше.
Мабуть, гравець-архітектор будував на березі річки місто, змодельоване за зразком Венеції. Також ходили чутки, що вони планували збудувати підземний палац під пагорбами.
Це справді було як життя; Арт був світом, який постійно змінювався.
"Арт — це гра у віртуальній реальності, але точно такою вона не здається".
Кан О раптом згадав, що казав один учений. Як Арт виглядатиме в майбутньому?
- Це має бути світ, де я зможу добре заробляти на життя, як зараз.
Щоб це сталося, Імперія має зникнути. Назавжди!
Кан О попрямував до Холізея.
***
У оселі Вождя Асуки панувала холодна атмосфера.
"Тач!" — пролунав розлючений голос Асуки. Однак ніхто ззовні не міг почути його голос, найімовірніше, через магію звукоізоляції.
"Батьку, будь ласка, зрозумій", — сказав Тач.
Асука, Тач, Мандрівник Геджла та невідомі особи були всередині.
Оркський Вождь був зв'язаний, і Тач дивився на свого батька зверхньо, прикушуючи губу.
"Тач, візьми себе в руки!" — крикнув Асука.
Тач похитав головою. — "Просто відпочинь трохи. Коли все буде закінчено і зроблено, ти точно поплескаєш мене по плечу і скажеш, що я добре впорався".
"Тач! Ти дурень! Їхні слова — це отрута. Вони принесуть тобі лише шкоду. Як ти можеш цього не бачити!?"
"Це ти той, хто не розуміє. Ми набагато величніші за людей, то чому ми повинні залишатися замкненими в горах? Навіть тролі живуть на рівнинах! Більше того, нам довелося розділити нашу територію з тими варварами, які з'явилися не так давно. Батьку, ти ніхто інший, як боягузливий пацифіст".
Тач висловив усе, що мав, і затулив рот батькові товстою шкірою.
"Геджло".
"Так, Вождю".
Тач ще не був Вождем Орків, але Геджла називав його так, щоб потішити його его.
"Якщо з моїм батьком щось трапиться..."
"Звісно. Я не дозволю жодній шкоді спіткати його".
- Як мило. Мишка помилково приймає себе за кішку? —внутрішньо хихикнув Геджла.
"Вияви йому найвищу повагу". — Геджла наказав своїм підлеглим у масках.
Його підлеглі мовчки схопили Асуку за руки і потягли в тінь.
Геджла витяг маленький кинджал із нагрудної кишені.
"Це трохи болітиме".
"Хмф!"
Геджла вдарив Тача кинджалом у передпліччя.
Тач пирхнув повітрям із ніздрів і впав на підлогу. Чорна енергія поширилася його тілом, як павутиння.
"Будь ласка, добре виконуй свою роль. Тоді, якщо дозволите".
Геджла зник у тінях. У той же час магія звукоізоляції навколо дому Асуки зникла.
Через деякий час...
"Угх!" — крикнув Тач.
"Х-Хто-небудь... допоможіть мені!"
Вартові навколо будинку вождя швидко вбігли всередину.
"Пане Тач!"
"Щ-Що сталося?"
"Що трапилося з вождем?"
Тач важко відкрив рот і сказав слабким голосом: "В-Витягніть... кинджал."
Один із воїнів витягнув кинджал, і чорна енергія, що поширювалася, зникла.
"Ти в порядку?"
"Де вождь?"
"Ти!" — Тач вказав на одного з них.
"Так, сер!"
"Батька, ні, Великого Вождя викрали. Збери своїх людей і знайди його! Вони не могли зайти дуже далеко".
"С-Справді?"
"Поспішай!" — крикнув Тач, і воїн негайно пішов.
"Ти!" — Тач вказав на іншого воїна.
"Так, сер!"
"Приведи пана Мумугула і старійшин сюди. Мені потрібно обговорити те, що щойно сталося".
"Зрозумів".
"Ти приведи сюди шамана. Моя рана досить глибока". — Тач вказав на отвір у передпліччі.
"Так, сер".
Через деякий час...
Мумугул, права рука Асуки, а також вище керівництво орків зібралися разом.
"Що сталося?"
"Я розмовляв із батьком, коли на нас напали".
"А як же вони?"
"Вони прикрили свої обличчя, тому я не знаю, хто вони. Але вони виглядали і пахли як 'люди'". — Тач роздув ніздрі й зробив акцент на слові «людина».
"Люди? Хто б зробив щось подібне?"
"Я не впевнений. Батько наказав мені знайти їх, але..." — Тач глянув на Мумугула та старійшин. Чи будуть вони діяти так, як передбачав Геджла?
Один зі старійшин, відомий як «Вухо Племені», оскільки він мав справу зі зовнішньою інформацією, поклав руку на плече Мумугула.
"Кувангом ходять дивні чутки".
"Які саме чутки?" — запитав Мумугул.
"Між людьми триває велика війна. Імперія проти Альянсу".
"Я знаю про це".
"Циркулюють чутки, що західні племена об'єднали сили з Імперією. Також кажуть, що ми перші, хто об'єднав сили. Вони вірять, що ми готові до війни і що ми маємо намір завоювати весь центральний регіон після того, як закінчимо з Кувангом".
"Як могли поширитися такі абсурдні чутки!?"
"Так, це абсурд. Але... той факт, що вождя викрали в цей момент... І це зробили люди, до того ж".
"Мм". — Мумугул насупив брови і обдумав сказане.
"Чи не викрали люди вождя, щоб ми нічого не могли зробити?"
"Є шанс, що вони так і зробили".
"Наш перший пріоритет — знайти вождя. Я хочу, щоб усі допомогли з цим завданням!" — крикнув Мумугул.
"Так, сер!"
"Я теж допоможу". — Тач перебинтував поранену руку і встав.
"Ні. Ти поранений, тому тобі потрібно відновитися. Невдовзі прийде шаман, щоб подбати про тебе".
"Але..."
"Якщо з вождем щось трапиться, то ти будеш тим, хто займе його місце. Тому, будь ласка, зрозумій".
"Зрозумів". — Тач прикинувся невігласом і «безпорадно» погодився.
"Тоді, якщо дозволите".
Як тільки Мумугул і старійшини пішли, брови Тача заблищали.
"Як і очікувалося від Геджли. Все пішло точно так, як він сказав".
Якби він використав інтелект Геджли, то підкорення світу було б простішим завданням.
"Батьку... Наші великі предки обрали мене. Мене, а не тебе!"
Геджла був наче посланець, надісланий його предками. З його допомогою все йшло так, як він хотів!
Тач стиснув кулак.
Полум'я амбіцій палало як в очах, так і в його серці.
***
Через деякий час після викрадення було знайдено тіло Вождя Асуки.
На його тілі були сліди лютої боротьби.
Ґрунтуючись на цьому доказі, вони припустили, що Асука намагався втекти, зазнав невдачі і був змушений битися зі своїми викрадачами.
"Б-Батьку!" — Тач витріщився на труп батька і заголосив. Однак він був повністю шокований.
- Воно справді виглядає як справжнє!
Труп був підробкою.
Згідно з Геджлою, очевидно, існували люди, яких називали Вченими Монстрів, здатні створити труп, який був майже ідентичним оригіналу.
Асука мав бути в цілковитій безпеці.
Коли він закінчить завойовувати людей, усі орки і його батько хвалитимуть його.
Ах, Тачу, ти дурень.
Труп Асуки був справжнім. Геджла збрехав йому.
Тач, осліплений жадобою та амбіціями, не зміг розгледіти його брехню і зробив усе точно так, як йому сказали.
"Чому він мав померти!? Чому!?" — люто сказав Тач.
"Тіло вождя знайшли на дорозі до Кувангу", — обережно сказав «Вухо Племені».
"Куванг! Негайно зберіть наші війська. Куванг згорить до того, як день минеться", — брутально крикнув Тач.
"Ч-Чекай! Пане Тач. Ми ще не отримали ніякої конкретної інформації..." — Мумугул поспішно намагався зупинити його.
Однак Тач перебив його: "Я не хочу це чути! Очевидно, що це справа рук людей, тож що тут розслідувати!? Хто ще виграє від смерті мого батька!? Ельфи чи тролі? Навіщо їм вбивати мого батька!? Інші західні племена? Ніхто з них, окрім згаданих двох племен, не має сили, щоб викрасти мого батька. Тож залишаються лише люди! Я не можу чекати; я повинен негайно помститися за свого батька. Будь-хто, хто стоїть на моєму шляху — мій ворог. І я вб'ю всіх своїх ворогів своєю сокирою. Мумугуле, на чиєму ти боці!? На моєму боці чи на боці людей!?"
Тач витріщився на Мумугула налитими кров'ю очима.
"...Зрозумів".
Мумугул вирішив відступити на даний момент. Він планував розслідувати цю справу самотужки. Було занадто багато речей, які здавалися йому підозрілими.
- Мені потрібно попросити їх про допомогу.
Він мав на увазі Тусламів, древню расу, яка стала їхніми сусідами на Руманських горах! На відміну від нього, вони змогли б з'ясувати, що насправді сталося, без того, щоб хтось ставив під сумнів їхні мотиви чи ставав їм на шляху.
"Крім літніх людей, жінок і дітей, я хочу, щоб кожен, хто може тримати зброю, пішов за мною. Ми прямуємо до Кувангу!"
100 000 Воїнів Руманських орків попрямували до Кувангу.
"Не дозвольте нікому вижити! Це помста за вождя!" — крикнув Тач, сповнений вбивчих намірів, і повів воїнів у авангарді.
"Увоох!"
"Помста за нашого вождя!"
Їхній відхід змусив дерева здригнутися, спричинивши те, що всі птахи масово злетіли в повітря.
Був один орк, який став свідком цього: Геджла.
На його обличчі була лукава усмішка. - Все йде за планом.
Потім...
"Пане Геджло", — холодно сказав «Вухо Племені».
"Я зробив так, як ви просили, тож, будь ласка, не забувайте про те, що ви нам обіцяли. Свободу для орків Таланга".
Плем'я Таланга було одним із багатьох племен орків, які були поглинуті Руманськими орками.
"Звісно. Доти, доки орки виживуть до самого кінця". — Геджла холодно усміхнувся.
Чи виживуть вони, коли так нерозумно вступають у війну з власної волі?
Геджла дивився на них, ніби вони були метеликами, що летять на вогонь. Вони були не ким іншим, як дурними комахами.
"Перепрошую? Про що ви говорите..."
"Подбайте про нього".
Вбивці вискочили з тіней і обезголовили орка.
"Що нам робити з тілом?"
"Позбудьтеся його. Будьте обережні; переконайтеся, що ніхто не дізнається".
"Так, сер".
Вбивці потягли тіло орка в тіні.
"Ху, тут задушливо".
Форма Геджли раптово змінилася.
Його зелена шкіра стала білою, а ікла, що виступали, зникли. Його замале (для орка) тіло зменшилося в розмірах, але воно було не таким уже й малим для звичайної людини.
Гладке кучеряве волосся піднялося з його голови, яке він зачесав назад. У нього були гострі, косі очі, і його справжньою особистістю був ніхто інший, як керівник гільдії Імперія, Джегал.
Магічна метаморфоза!
Це був секретний прийом Мага, який дозволяв користувачеві перетворитися на щось інше. Звісно, він не був здатний перетворити мага на дракона. Він лише дозволяв заклинателю перетворитися на щось, що було на тому ж рівні, що й вони, або нижче.
Джегал точно не був звичайним магом. Він більше зосереджувався на заклинаннях виявлення чи трансформації, ніж на наступальних.
"Ха-ха-ха, тупі орки".
Джегал написав символи в повітрі.
Геджла.
Якщо переставити перші три літери, вийде Джегал.
Це була дуже проста анаграма.
Він жартома сказав: «Остерігайтеся Джегала», коли діяв як Мандрівник Геджла. Однак жоден із орків не знав людину на ім'я Джегал.
"Ха-ха-ха".
Що, якби Альянс раптово атакували із заходу? Вони опинилися б затиснуті і змушені були б воювати на два фронти.
- Це варто побачити.
Війна ще не закінчилася. Ні, війна ніколи не закінчиться до того дня, поки імперія, яку вони з Дукерамом збудували, не вийде переможцем.
Таким чином, весь континент впаде до ніг Імперії!
"Ха-ха-ха".
Джегал не міг зупинити себе від сміху.