[Ви перемогли Зарозуміле Сонце, Джигона.]
[Вивинесли вирок злочинцю, якого не можна пробачити, який не лише образив богів, а й намагався їх замінити.]
[Останню надію маянесів знищено.]
[Ви здійснили великий подвиг.]
[Ваша слава значно зросла. Ви станете більш відомими, особливо серед вірян.]
[Декілька церков вітатимуть вас. Тепер ви зможете легше отримувати очки внеску, а також брати квести в церквах.]
[Ви виконали найважливішу частину квесту богині. Квест виконано на 90%.]
[Залишилося маянесів: 2]
Джигона нарешті не стало.
"Фух." — Кан О перевів подих.
Три сяючі джерела плавали перед ним!
Він швидко схопив їх. На жаль, він ніде не бачив Чорного Сонця чи Золотої Броні Монарха.
- Яке розчарування.
Він був особливо розчарований тим, що Чорне Сонце зникло... Він дуже хотів заволодіти цією зброєю. Зрештою, він на власному досвіді переконався, наскільки потужною була ця зброя.
Потім...
"Уваааах!" — вигукнув Барт. Він здавався неймовірно щасливим.
- Мабуть, він став Майстром.
Це була вся причина, чому Барт допомагав йому з Маянес. Йому потрібно було здійснити великий подвиг, щоб стати Майстром!
Але з якоїсь причини вбивства Маянес Орга було недостатньо.
Чи тому, що він був недостатньо вправним?
Що ж, це не мало значення. Зрештою, перемога над Джигоном була більш ніж достатньою, щоб подолати цей бар'єр.
Сіндія та троє її жерців підійшли до Кан О.
"Гарна робота. Саме завдяки вашим зусиллям ми змогли виконати місію богині," — сказала Сіндія. Вона виглядала виснаженою.
"Мої співчуття тим, хто загинув," — шанобливо сказав Кан О.
Зі 100 паладинів та жерців, що билися, вижило лише троє жерців. Будь-яка звичайна людина висловила б свої співчуття, коли стільки людей загинуло.
"Всевишня добре подбає про них."
"Так."
Кан О зібрав тих, хто вижив, і рушив вниз скелею Маам.
Після смерті Орги озеро повільно відступило, врешті-решт оголивши яму на дні скелі.
Опинившись там, вони побачили Гайнуса, який ще не прийшов до тями, а також Едера, який доглядав за ним.
"Як почувається Лорд Гайнус?" — підійшов до Едера і запитав Кан О.
"Отрута Левіафана занадто сильна."
"Він не..."
- Не помер, чи не так? — подумав він, не наважуючись вимовити це вголос.
"Якби це був будь-хто інший, то він би загинув, але Лорд Гайнус зміг ледь вижити."
"Тоді?"
"Йому потрібно безпечне місце. Він також не може отримувати жодних зовнішніх подразників! Найкраще для нього зараз — це відпочити."
Внутрішній стан Гайнуса був дивним. Його тіло було наповнене отрутою Левіафана, але він ледь пригнічував її дію. Якби Гайнус відновив сили, то зміг би самотужки позбутися отрути.
"Мм, як нам його перемістити? Ні, навіть якби ми могли його перемістити... Куди б він пішов?"
Кан О був у відчаї.
Однак Гайнус скористався цією миттю, щоб розплющити очі. Його велетенські очі вдивлялися в Кан О.
"Кан О."
"Лорд Гайнус!" — вигукнув Кан О від шоку.
"Що з Маянес?"
"Вони мертві."
"Добре."
Обличчя старого дракона почало розслаблятися.
"Тобі потрібно відпочити," — швидко сказав Едер, його обличчя було сповнене занепокоєння.
"Чи можу я?"
"Звісно. Я подбаю про все інше."
"Дякую."
[Близькість з Гайнусом значно зросла.]
[Гайнус тепер вважає вас надійною людиною.]
Гайнус перевів свій погляд на Сіндію. Сіндія злегка схилила голову. Вона фактично передавала, що вони з Кан О подбають про все інше.
Вжух.
Велетенське магічне коло з'явилося під формою Гайнуса, що лежав. Воно виглядало досить знайомим. Кан О пам'ятав, як бачив його, коли вони телепортувалися до Гнізда Гайнуса.
"Я піду з вами," — вигукнув Едер. - Я йду туди, куди йде мій пацієнт!
Гайнус кивнув головою.
Хелена хотіла щось сказати, але промовчала.
Вжух.
Золотий стовп світла піднявся з велетенського магічного кола, яке м'яко огорнуло Гайнуса та Едера.
Через деякий час...
Гайнус та Едер зникли. Все, що залишилося — це відбиток, який Гайнус залишив на землі.
"Коли Лорд Гайнус знову одужає, я організую для вас ще одну зустріч."
Кан О бачив, як Хелена намагалася заговорити з Гайнусом перед його відходом. Він приблизно міг сказати, що вона хотіла сказати.
Вона, мабуть, хотіла піти за ним. Зрештою, вона хотіла вчитися у нього магії.
"Зрозуміла." — кивнула головою Хелена.
"Я можу йти зараз, так?" — запитав Барт.
"Ти став Майстром?"
"Так." — посміхнувся Барт.
"Вітаю."
"Хе-хе. Тільки почекай, я збираюся створити неймовірний секретний прийом."
Коли хтось стає Майстром, він отримує здатність створити секретну техніку, яку неможливо передати іншим.
"Побачимось наступного разу."
Як тільки Барт пішов, Хелена застосувала заклинання Повернення.
Кан О та Сіндія попрямували до статуї дракона і забрали розділене джерело.
"Ходімо до богині."
"Так."
Кан О попрямував до Великого Храму Смерті.
***
Гора Латнія була розташована на Землі Богині, і на самому верхів'ї цієї гори стояв Великий Храм Смерті.
Кан О, Сіндія та відроджений Сефіро увійшли до храму.
"Чи все гаразд із Варьоном?" — запитав Кан О.
"Його крило було сильно пошкоджене. Йому знадобиться лікування принаймні тиждень. Але все одно... Я вважаю себе щасливцем." — змушено посміхнувся Сефіро.
Кан О поплескав його по плечу, а потім озирнувся навколо.
Храм не сильно змінився. Такі слова, як 'урочистий', 'священний' або 'тихий', добре описували це місце.
"Сюди." — Сіндія повела їх своїм спокійним голосом.
Статуя богині, що лежала в найглибшій частині храму, була такою ж, як і завжди.
Сіндія першою опустилася на коліна на підлогу і схилила голову. Кан О та Сефіро згодом наслідували її приклад.
"Всевишня!" — голос Сіндії був самим визначенням 'благоговіння'.
Вжух.
Повіяв вітерець, змушуючи їхнє волосся та одяг майоріти на вітрі.
Фіолетова вуаль приховувала форму статуї сидячої богині. Вони вже звикли до цього; це означало, що богиня зійшла у світ смертних.
"Сіндія, Кан О та Сефіро." — голос богині пролунав з чорного силуету.
Кан О дістав зі свого інвентарю джерела Бога Творіння. Він отримав одне від Орги і три від Джигона. Загалом у них було чотири з половиною, включаючи розділене джерело, яке вони використовували як приманку.
Джерела піднялися з його долоні і зникли в чорному силуеті.
"Гарна робота," — сказала Дебора.
"Ми лише зробили те, що ви наказали," — відповіла Сіндія.
"Підніміть голови."
"Дякуємо."
Кан О, Сефіро та Сіндія одночасно підняли голови.
"Кан О."
"Так?"
"Саме завдяки вашим зусиллям ми змогли зібрати шість джерел. Однак залишилося ще два джерела."
"Я в курсі. Як просуваються справи з Богом Руйнування..." — обережно запитав Кан О, навмисно замовкаючи.
Решта Маянес перебували під захистом Бога Руйнування, Улама.
Однак Улам був проти їхньої місії знищити всіх Маянес і відродити Бога Творіння.
Дебора намагалася переконати Улама.
"Я ще не змогла його переконати."
"Тоді?"
"Мені потрібно, щоб ти пішов до Улама."
- Вау, чи це те саме відчуття, коли твій бос перекладає на тебе всю свою роботу?
"У мене насправді немає способу переконати Бога Руйнування." — Кан О виглядав безпорадним.
"Це не те, чому я хочу, щоб ти пішов. Я збираюся розібратися з Уламом сьогодні. Тоді ти подбаєш про решту Маянес."
"Вибачте за неповагу, але... Чи можу я піти завтра? Мені потрібно підготуватися до майбутніх битв."
- У Обжерливості все ще час відновлення, тому, будь ласка!
"Тобі не потрібно готуватися. Якщо все пройде добре, то все, що тобі потрібно буде зробити — це встромити свій меч у них, і вони загинуть."
"Прошу вибачення?"
Вжух.
Оточення Кан О, Сефіро та Сіндії випромінювало яскраве світло. Потім їхнє оточення повністю змінилося.
***
Їх зустріло видовище внутрішньої частини іншого храму. Якщо Великий Храм Смерті був тихим та урочистим, то Великий Храм Руйнування був тихим та похмурим.
Це було природно.
Жодні живі істоти не жили у стінах Великого Храму Руйнування. Послідовники Бога Руйнування теж тут не жили.
"Сюди."
Кан О, Сіндія та Сефіро вже були тут раніше. Вони пам'ятали шлях, яким йшли минулого разу, і попрямували до статуї Бога Руйнування.
Статуя Бога Руйнування зображувала велетенського чоловіка з заплющеними очима, що лежав на боці.
Сіндія опустилася на коліна і склала руки разом. Потім над її головою з'явилася фіолетова вуаль.
Бог міг з'явитися у смертному світі лише в храмі, священному скарбі або через своїх послідовників.
Чому?
Що, якби божественне тіло бога могло з'явитися будь-де у світі?
Сила бога була настільки величезною, що повне проявлення у смертному світі миттєво знищило б частину світу. Тому вони обмежували свою появу у смертному світі.
Наприклад, вони обмежували себе від появи у своїх справжніх формах або діяли опосередковано, намагаючись вплинути на світ.
Таким чином, план Послідовників Злого Бога привести Джайлу в цей світ був актом безумства.
Як би там не було, Сіндія була жрицею Богині Смерті. Дебора була здатна проявляти себе у смертному світі через неї.
Очевидно, це було не її справжнє тіло. Це було так, ніби вона викликала тінь свого справжнього тіла, як силует.
"Улам." — голос Дебори пролунав по всьому храму.
Тоді очі статуї розплющилися, і чоловік, що лежав, встав.
"Деборо, ти знову прийшла."
Уламу набридло бачити її.
"Все вірно."
"Моя думка не змінилася," — твердо сказав Улам.
Вжух.
Фіолетова вуаль Дебори мерехтіла. Потім через неї пройшло шість сяючих джерел, утворюючи кільце.
"Я зібрала шість джерел Мая. Як ти знаєш, цього достатньо, щоб відродити Мая."
"Це не буде належне відродження. Він не зможе використовувати свою силу належним чином."
"Він зможе, якщо Лухан і я допоможемо йому."
Загалом було чотири Первісних Боги. Лухан був одним з них, і його називали Богом Життя. І він погодився з рішенням Дебори відродити Мая.
"Деборо," — сердито сказав Улам. Тоді храм почав люто трястися.
"Нічого нового не з'явилося відтоді, як Мая зник."
Не з'явилося жодних нових видів, ландшафтів чи конентів. Нічого не було створено. Зрештою, Бог Творіння не створив нічого нового.
"Однак... деякі види зникли."
Як Богиня Смерті, вона гостро усвідомлювала цей факт. Як тільки жива істота помирає, вона відправляється в підземний світ, де проходить цикл переродження.
Однак вона помітила, що деякі види повністю вимерли, що зменшило різноманітність видів у світі.
"Врешті-решт, всі види зникнуть, або виживуть лише кілька видів."
Світ без різноманітності або закінчиться, або стане надзвичайно чорно-білим.
"Тому я зроблю все можливе, щоб відродити Мая. Якщо ти не допоможеш мені, то так тому й бути," — непохитно сказала Дебора. Вона прийняла своє рішення. І саме ця впертість зворушила його.
"Деборо, що ти збираєшся робити, якщо Мая знову припуститься тієї ж помилки? Як ти знаєш, якщо я буду змушений діяти, моя сила створить діру у світі."
"Якщо це станеться, то це принаймні стане стимулом для змін. Потойбічні істоти пройдуть крізь діру в наш світ."
Звичайно, ці потойбічні істоти були надзвичайно небезпечними.
"Без змін все, що нам залишається — це смерть." — Дебора завдала вирішального удару.
"Смерть ще далеко, але... ти не помиляєшся. Я згоден з твоїм рішенням."
Зрештою, Улам погодився з планом Дебори.
- Чудово. — Кан О стиснув кулак, стоячи на колінах. Він нарешті подолав найбільшу перешкоду на шляху до виконання квесту богині.
"Я віддам тобі Маянес."
Улам розтиснув свої стиснуті долоні. Тепер, коли він подумав про це, Улам, або статуя Улама, завжди тримав свої руки стиснутими.
Однак білокрилі Маянес лежали на його долонях.