Кан О чітко висловив свою позицію на Шоу Рейтингів. Він хотів звільняти підземелля та дотримуватися вже встановлених для них правил. Якщо великі гільдії не будуть дотримуватися цих правил, він боротиметься з ними до переможного кінця.
Якою була реакція великих гільдій на це?
Двадцять найкращих гільдій, серед яких були «Лаш», «Корупція», «Бліч» і «Фестиваль», залишилися осторонь. З іншого боку, 4 великі гільдії обрали вичікувальну тактику.
Вони діяли з таким настроєм: 'Подивимося, як відреагують великі гільдії'.
У будь-якому разі, причина, через яку великі гільдії зберігали мовчання, полягала в тому, що у них не було іншого вибору. Кан О, Майстер, а також Хелена і Барт, які володіли надзвичайною бойовою майстерністю навіть як для «Чисел», підтримували ці зусилля.
Ці троє мали силу, що могла зрівнятися або навіть перевершити великі гільдії. Таким чином, заява Кан О справила на них глибокий вплив.
Більше того, Рух за визволення підземель підтримували люди. Іншими словами, Кан О мав повне виправдання своїм діям.
Для великих гільдій Кан О і Рух за визволення підземель виявилися величезною загрозою. Тепер люди дивилися на членів їхніх гільдій з підозрою.
Однак...!
Вони не могли підкоритися наказам Кан О. Не було жодного шансу, що вони добровільно розлучаться з чимось настільки прибутковим.
Водночас вони не могли спростувати аргументи Кан О. Зробити це означало б оголосити війну. Вони не хотіли битися з Кан О, Хеленою чи Бартом.
До того ж, їм потрібен був час, щоб розробити план.
Деякі глави гільдій уже зібралися в одному місці.
"Давно не бачилися."
"Справді."
"Тц, справи набули кепського обороту."
"Кан О. Він — проблема."
"То як ми з ним вчинимо?"
"Мм..."
- Давайте об'єднаємося і розправимося з ним.
Якщо б кілька з них об'єдналися, то навіть Кан О не зміг би впоратися з ними.
Однак об'єднання великих гільдій було не таким легким завданням, як здавалося.
"Якщо гільдія Гледон зробить перший крок, ми підемо слідом."
"Охо, то ви хочете, щоб я був лідером?"
"Я не це мав на увазі..."
"Що стосується розміру та живої сили, то гільдія Прудкий Кінь..."
Жадібним людям важко працювати разом.
Зрештою, великі гільдії не змогли дійти рішення і були змушені зберігати мовчання.
- Як я і очікував.
Великі гільдії нічого не зробили, маючи намір зберегти статус-кво.
Що тепер робитиме Кан О?
- Що значить «що»? Робитиму, що забажаю.
Він дав їм кілька дружніх «порад». Кан О попросив їх дозволити Мисливцям на підземелля вхід до своїх підземель безкоштовно.
Однак вони просто проігнорували його.
- Якщо слова не допомагають, можливо, допоможе насильство.
Кан О постійно стискав і розтискав кулаки. Однак...!
Спочатку він мав зробити дещо важливіше.
"Ну що, ходімо?"
Біле полум'я горіло в його лівій руці. Це був Листок Священного полум'я. Якби він використав його, то був би перенесений до Великого храму Лави.
Саме так. Сьогодні був той день, коли Бог ковалів, Оргон, мав дати йому розділене джерело!
- Ходімо. — Кан О міцно стиснув листок. Тоді гігантське біле полум'я піднялося з його руки і поглинуло тіло.
[Ви використали Листок Священного полум'я.]
[Ви переміщуєтеся до Великого храму Лави.]
***
Кан О зустрів погляд гігантської статуї, самого Бога-коваля. Його обличчя почервоніло від жару лави, що текла навколо.
"Вітаю, Всевишній." — ввічливо схилив голову Кан О. Потім він повільно підняв її і сказав: "Завдання виконано?"
"Так."
Оргон простягнув свою гігантську руку, відкриваючи сяюче джерело на кінчику вказівного пальця.
Кан О обережно прийняв джерело. Воно було вдвічі менше за оригінальне джерело, саме так, як і було заявлено. Проте його форма, що нагадувала зорю в нічному небі, залишилася незмінною.
"Дякую вам." — Кан О поклав джерело у свій інвентар.
"Дебора вже забрала іншу половину. І тобі не треба мені дякувати. Ти вже заплатив мені за мою роботу," — різко сказав Оргон.
"Ем, вибачте..."
"Що таке?"
"Якщо я знову принесу вам метеорит, ви зробите мені якесь спорядження?"
Спорядження, виковане Богом-ковалем, безсумнівно, було б неймовірним.
"Можу. Але ти, швидше за все, не зможеш ним користуватися."
"Можу я запитати чому?"
"Я коваль для богів. Тому все, що я створюю, призначене для використання богами."
Іншими словами, він мав бути богом, щоб володіти його спорядженням.
"Якщо його переробити..."
"Його, швидше за все, неможливо переробити. У цьому світі немає коваля, достатньо вправного, щоб переробити моє спорядження."
- Тц.
У Кан О залишився гіркий присмак у роті.
- Яка прикрість!
"Йди геть." — махнув йому рукою Оргон.
"Так."
Оскільки справ тут більше не було, Кан О мовчки покинув Великий Храм Лави.
***
У західних преріях існував гірський хребет, вершини якого вічно були вкриті снігом. Цей хребет був відомий як гори Руман.
Це була територія орків, фракції, що мала величезну владу в західних преріях. І саме тут знаходилася Скеля Маам — урвище, таке ж глибоке та величезне, як колодязь.
Урвище було настільки глибоким, що його називали В'язницею для Ув'язнення Демонів.
Більшість орків сюди не приходили. Чому, запитаєте ви? Бо це було небезпечно. Якщо впадеш туди — вибратися вже неможливо.
Однак там була група людей.
Спочатку — старий, чиє біле волосся розвівалося на вітрі. Це був Божественний Дракон, Гайнус.
Поруч із ним було плем'я Драко. Це плем'я, що служило драконам. Їхні обличчя нагадували ящірок, але вони могли похвалитися неймовірною фізичною силою та мали драконячу луску.
Вони або переносили валуни, або встановлювали складні пристрої навколо скелі.
Були й ті, хто їм допомагав. Вони носили блискучі пластинчасті обладунки з чорним кільцем посередині.
Це були паладини Церкви Смерті.
"Будь ласка, віднесіть це он туди," — чітко сказала Синдія, вказавши на ділянку.
"Так, пані," — з ентузіазмом відповів паладин і поніс колоду в напрямку, куди вона вказала.
"Хух." — Синдія зітхнула, а потім озирнулася. - Чи є ще десь робота?
Потім вона побачила, як Гайнус дивиться у своє дзеркало. Схоже, Едер зв'язувався з ним.
Синдія підійшла до Гайнуса.
"...Так, я прикличу вас негайно," — сказав Гайнус і миттєво стукнув посохом об землю.
Гуп!
Золоте коло засяяло на безплідній землі.
Вуух!
Стовп світла піднявся з магічного кола, і на його місці з'явилися люди.
Кан О, Едер, Сефіро, а також чоловік і жінка, яких вони ніколи раніше не бачили, з'явилися тут.
"Воно у тебе?" — запитав Гайнус.
"Воно прямо тут." — Кан О передав йому половину джерела.
"Хмм."
Гайнус коротко оглянув мініатюрне джерело, а потім помістив його у свій підпростір.
"На якому етапі ваші приготування?" — запитав Кан О.
"Це займе ще кілька днів."
"Зрозумів. А, і це мої супутники, які допомагатимуть мені цього разу. Я можу гарантувати їхню майстерність." — Кан О вказав на чоловіка та жінку.
"Мене звати Барт."
"Я — Хелена. Я завжди хотіла зустрітися з вами." — Рудоволоса жінка дивилася на Гайнуса очима, що іскрилися.
"Зі мною? Чому?"
"Я хотіла навчитися у вас магії."
Гайнус оглянув її.
"Ти досить непогана як для людини. Гаразд. Коли все закінчиться, я дам тобі кілька порад."
"Дякую."
"Пане Кан О, це якось пов'язано з моїм здійсненням великого подвигу, чи не так?" — запитав Барт. На даний момент рівень володіння класом Барта становив 99%. Він нарешті досяг стіни.
Однак Кан О сказав йому, що перемога над Майянами виконає умови. Тому він залучив Барта собі на допомогу.
"Я вже перемагав кількох Майянів раніше, і всі ці випадки вважалися великими подвигами."
"Я довірюся вам."
"Будь ласка."
Кан О відвів погляд від Барта і вказав на Синдію.
"Це пані Синдія. Вона високопоставлена жриця Церкви Смерті."
"Приємно познайомитися."
"Так."
"Радий знайомству."
На цьому всі представлення закінчилися. Тоді Кан О сказав: "Гаразд. Пане Барт, пані Хелена. Дозвольте мені пояснити пастки, які ми підготували. Якщо вам є що додати, не соромтеся."
"Я додам."
"Зрозуміло."
Через кілька днів...
Вони завершили приготування.
Кан О, Сефіро та Барта ніде не було видно. Було вирішено, що вони вступлять у бій, коли Майяни будуть помічені.
На одному боці скелі було встановлено коло магії переміщення. Його налаштували так, щоб вони могли телепортуватися на поле бою в будь-який час і в будь-яке місце, використовуючи магічні сувої, які надав їм Гайнус.
Едер і Хелена залишилися на Скелі Маам. Едер залишився, щоб переконатися, що паладини здорові, а Хелена хотіла провести час із Гайнусом.
"Тепер я заманю Майянів." — Гайнус змахнув посохом.
Вжух.
З-під землі вискочила статуя дракона.
Гайнус наклав кілька захитних заклинань на статую дракона. Потім він дістав із підпростору розділене джерело і поклав його в пащу статуї.
У цей момент очі статуї дракона засвітилися.
Вуух.
Біла енергія поширилася навколо.
Так почалося заманювання Майянів!
***
Кабул.
За часів королівства Байян це було третє за чисельністю населення місто. Його також називали "Містом Щурів".
Під містом знаходився гігантський складний тунель, схожий на лабіринт, який служив схованкою для тих, хто був покинутий світом, або тих, хто тікав і шукав притулку.
Тут розташовувалося вісім злочинних організацій. Ці організації займалися вбивствами на замовлення, наркотиками, крадіжками тощо. Це місце було глибоко пов'язане зі злочинним світом.
Казали, що коли наставала ніч, виходили щури. Звідси й назва — Місто Щурів.
Але в якийсь момент жителі Кабула перестали бачити цих "щурів".
Один чоловік, який пройшов крізь тунелі з цікавості, шоковано сказав: "В-вони всі зникли. Всі до одного!"
Люди не могли в це повірити. Куди поділися всі ті щури?
Але тут був чоловік, який міг відповісти на це питання.
Його обличчя було закрите білою тканиною, і лише фіолетові очі виднілися під нею.
Топ, топ.
Чоловік йшов тунелем і зрештою опинився перед пошарпаними дверима.
Він відчинив двері і побачив невеликий паб.
Там був лише один відвідувач. Як і в нього, його обличчя було закрите тканиною. Власника пабу ніде не було видно.
Чоловік підійшов до єдиного клієнта. Нефритові очі того сяяли.
Тоді чоловік зняв тканину, відкривши під нею грайливе обличчя.
"Ти теж це відчув?" — запитав Орга.
Чоловік із нефритовими очима, Джигон, твердо кивнув головою.
"І ти все одно збираєшся залишатися тут?" — дорікнув Орга.
"Це пастка," — коротко сказав Джигон.
"Я знаю, що це пастка. Але це все одно одне з джерел Бога Творіння. Воно мені потрібне," — жадібно мовив Орга.
Нещодавно...
Він чітко відчув, як його джерело здригнулося. Його джерело резонувало з іншим, закликаючи його заявити свої права.
Іншими словами, якби він просто пішов на цей поклик, то знайшов би собі ще одне джерело.
"Я ж кажу тобі. Це пастка." — твердо подивився на нього Джигон.
"І що?"
"Нічого не роби."
"Ти надто добре знаєш, що я не можу цього зробити. Джерело Бога Творіння кличе мене! Більше того... Я зібрав багато палива."
Як володарі джерел Бога Творіння, Джигон і Орга були здатні створювати істот. Звичайно, використання цієї здатності вимагало життєвої сили, і двоє Майянів витратили багато часу на її збір.
Як?
Харчуючись покидьками, що збиралися в тунелях під Кабулом. Вони були паливом, яке заряджало їхні джерела.
Це також є причиною того, чому міських "щурів" більше не було видно. Джигон і Орга вбили їх і висмоктали з них життєву силу!
"Ти все одно не можеш йти," — твердо сказав Джигон.
Зараз не час діяти. До того ж, це явно пастка!
"Не сміши мене. Я йду." — Орга розвернувся.
- Неважливо, чи це пастка. Мені просто доведеться її знищити.
"Орга!" — крикнув Джигон.
Проте Орга не зупинився і не прислухався до нього.
"Хаа."
Джигон дивився у спину Орги, що йшов геть, і зітхнув. Зрештою він пішов за ним.
У нього залишилося зовсім небагато супутників. Він не міг дозволити собі втратити когось іще.