Кан О не зміг знайти Валана в Холізеї. Буркана там теж не було. Але він зміг дізнатися, що вони перебувають у Великому храмі Ракана.
"Вчасно", — сказав Валан Кан О.
- Вчасно?
"Це пов'язано з Послідовниками Злого бога?"
"Хто ще міг здійняти такий галас?" — Валан, здавалося, був уже ситий ними по горло.
"Що мені потрібно робити?"
"Те, що в мене виходить найкраще".
"Ображати людей? Ігнорувати людей? Зухвалість?" — жартома сказав Кан О.
"Хочеш померти?" — похмуро запитав Валан, змусивши Кан О стулити рота.
Потім...
Підійшов Буркан. — "Усі 100 Бійців готові та перераховані... О, Молодший брате".
"Брате. Що відбувається?"
Кан О хотів отримати детальне пояснення того, що сталося.
"Ху, отже..." — Буркан коротко пояснив події, що відбулися.
Вони знайшли схованку Послідовників Злого бога в регіоні Далтрак і відправили війська, щоб знищити її. Однак Назаран зрадив їх і вкрав Череп Немета. Після цього Послідовники Злого бога захопили контроль над містом Франко.
"Зрештою, Послідовники Злого бога повернули всі свої священні скарби". — зітхнув Кан О. У нього було передчуття, що це буде важке завдання.
"Так. Ось чому вони захопили контроль над Франко". — стиснув зуби Буркан. - Ви, злі виродки!
"У Франко проживає 1 мільйон людей. Цього достатньо, щоб викликати Джайлу".
"Так. Ось чому ми повинні зупинити їх", — сказав Валан.
"Як?"
"Ми повинні якнайбільше заважати їм. Ти теж допоможеш", — наказав він.
"Ні, дяку..." — інстинктивно сказав Кан О. Зрештою, він був такою людиною, що чим більше на нього тиснеш, тим сильніше він відповідає.
Однак він також був слабким перед погрозами. Особливо перед погрозами Валана, оскільки знав, що жодні виправдання на того не подіють.
"Тоді, можливо, мені вбити тебе?"
"Ні, я зроблю це".
"Добре. Йди за мною".
"Так, сер".
Валан, Буркан, Кан О та 100 Бійців залишили Великий храм Ракана.
***
Першим їхнім завданням була атака на армію демонів під проводом Любачі та Гарупа. Ці два учні ходили навколишніми містами, вбиваючи, викрадаючи, руйнуючи тощо. Будь-яке лиходійство, яке тільки можна уявити, — вони робили все.
Настав час чинити правосуддя.
"Вороги!"
"Це єретики!"
К'яаахк!
Кухааа!
Послідовники Злого бога в чорних шатах чаклували свої злі закляття, а голодні демони лютували навколо.
"Вбити їх усіх, 100 Бійців!" — підвищив голос Діон.
"Вперед!"
"Атакувати!"
Кан О та Буркан також приєдналися до 100 Бійців.
Тим часом Валан тримав свою єдину руку в кишені. Йому не було потреби втручатися.
- Це захопливо.
Кан О любив битися на великому полі бою. Це був ідеальний майданчик, щоб показати, наскільки він потужний.
Він збуджено розмахував своїм чорним як смола дворучним мечем і фіолетовим довгим мечем. Кан О розсікав шкіру демонів, яка була твердішою за сухожилля кита, або їхню луску, що була міцнішою за найміцнішу сталь.
Кан О зарубав демона, схожого на гігантського москіта, а потім проколов око демону з великою пащею і чотирма руками.
Бам!
Деякі демони вибухали при контакті, але він міг просто кинути в них Вогняну бомбу, і на цьому все закінчувалося.
Кан О був достатньо сильний і без використання Обжерливості чи Тригера Диявола.
"Виродку!" — Любачі кинувся на нього. Або кинувся б, якби Гаруп не схопив його за руку.
"Пане Любачі, ми повинні відступити. Подивіться туди". — Гаруп вказав на Валана, який спостерігав за битвою.
"Ц-Ця людина...!" — Любачі чітко пам'ятав його. Це було природно. Це був той монстр, який бився зі Сракою один на один і переміг!
- Я не можу його перемогти.
Любачі інстинктивно крикнув: "В-Відступати!"
"Відступати!"
Послідовники Злого бога відступали, як пісок, що вислизає крізь пальці. Тоді Валан рушив, щоб перехопити їх. Він не мав наміру відпускати Любачі чи Гарупа.
Він витягнув меча і змахнув горизонтально.
Розсікання моря!
Свіш.
Раптом з'явилася горизонтальна лінія! Будь-якого демона чи Послідовника Злого бога на її шляху було розрізано навпіл.
Абсолютна сила!
Гостра енергія Розсікання моря дісталася і Любачі з Гарупом.
"Д-Дідько!"
"Ох!"
Любачі пригнувся і ледь зміг ухилитися. Однак тіло Гарупа було розрізано навпіл.
На щастя, Гаруп володів Суперрегенерацією. Відсічені частини його тіла швидко почали загоюватися.
Але...!
В одну мить Валан скоротив дистанцію, випускаючи похмуру вбивчу ауру. Він не сказав нічого особливого. Він просто змахнув мечем.
Свіш, слеш.
Любачі та Гаруп були учнями Злого бога. Навіть Валан не зміг би вбити їх одним ударом. Водночас у них не було жодного шансу проти нього. Зрештою, поруч був і Буркан.
"Л-Лорде Джайла".
"Ох. Я обов'язково відплачу тобі за..."
Зрештою, третій і четвертий учні Злого бога, Любачі та Гаруп, того дня попрощалися з життям.
Однак...!
Амак мав Змію Ілунаті.
***
Послідовники Злого бога володіли всіма трьома священними скарбами Джайли: Черепом Немета, Бронзовим ножем Джайли та Змією Ілунаті.
Череп Немета був здатний примусово навертати людей у Послідовників Злого бога. Два інших священні скарби також мали колосальні здібності.
Бронзовий ніж Джайли був здатний витягувати живу душу і зберігати її. Ці збережені душі можна було використовувати на розсуд власника. Крім того, його можна було використовувати, щоб посадити «насіння» всередині когось і дозволити користувачеві контролювати їх. Амак зробив це з Назараном.
Змія Ілунаті була здатна воскрешати мертвих. Звісно, вона мала певні умови.
По-перше, ви повинні володіти чимось, що пов'язане з померлою особою. Наприклад, Амак зміг воскресити Сраку, володіючи його великим мечем.
По-друге, для воскресіння людини потрібна певна кількість жертв. Це залежало від особистості; для деяких це вимагало тисяч, але для інших це могло коштувати десятків тисяч. Людське життя і душі були тим, що живило цей процес.
Зрештою, воскресіння людини, яка вже була воскрешена раніше, потребувало значно більше жертв. Більше того, воскрешена особа могла прожити лише рік. Кожного разу, коли їх воскрешали, цей річний термін життя значно скорочувався.
Попри це, Змія Ілунаті була неймовірно потужним предметом; заради бога, вона могла повертати мертвих до життя.
Як от зараз.
Незліченні душі, що зберігалися в Бронзовому ножі Джайли, були всмоктані в Змію Ілунаті, луску зі змією, що згорнулася навколо неї. Тоді луска почала схилятися в той чи інший бік.
Крик! Крик!
Луска видала неприємний «крик», і в повітрі сформувалися осколки світла. Потім ці осколки зібралися навколо жовтих зубів на підлозі.
У якийсь момент луска стала ідеально збалансованою, і Бронзовий ніж Джайли перестав підживлювати її душами.
Осколки світла з'єдналися у форму людини і незабаром стали впізнаваними.
Різник Любачі повернувся до життя.
"Ухеок!"
Щойно він повернувся, Любачі розплющив очі і підняв верхню частину тіла. Потім почав обмацувати своє тіло.
"Любачі", — покликав Амак.
"В-Верховний жрець!"
Любачі все ще виглядав дуже розгубленим. Більшість людей, яких воскрешали за допомогою цього процесу, мали схожу реакцію.
"Я воскресив тебе".
"Геок, дякую". — схилив голову Любачі. Він зрозумів, що відбувається.
"Хто вбив тебе?" — запитав Амак.
Як Верховний жрець Злого бога, він одразу дізнавався, коли вбивали одного з учнів Злого бога. Але він не знав, як вони були вбиті або з якої причини.
"Ц-Це був він", — пригадавши Валана, сказав Любачі.
"Він?"
"Той, хто міг битися з лордом Сракою".
"Валан!"
Амак знав, хто це. Насправді, не було жодного шансу, щоб він не знав, хто це.
Він пожертвував життями своїх колег-Послідовників Злого бога, щоб воскресити Меч Диявола, Сраку. Він був їхньою найсильнішою зброєю, тому це було варте ціни.
Срака був Грандмайстром!
Протягом історії було небагато тих, кому вдавалося досягти такого рівня майстерності. Однак Срака був одним з небагатьох.
Але він не очікував, що знайдеться людина, яка зможе не лише зрівнятися з ним, а й перемогти його.
Коли він відчув смерть Сраки, він не міг у це повірити. Але це була незаперечна істина.
Якби не Бронзовий ніж Джайли, а також незліченні душі, замкнені в ньому, то він не зміг би знову воскресити Сраку.
Як би там не було, він запитав Сраку, хто його вбив, і зміг дізнатися про Валана.
"З'явився Валан, га..." — виснажене обличчя Амака скривилося від розчарування. Хранитель Континенту Валан був їхньою найбільшою перешкодою.
"Він убив мене". — стиснув зуби Любачі. Але він також відчував страх. Зрештою, Валан був тим, з ким він не міг змагатися.
"Як ти знаєш, тобі залишилося жити лише 1 рік".
"Я розумію".
"Але не хвилюйся. Коли Всевишній прийде в цей світ, він подбає про тебе".
"Звісно".
"Тож роби все можливе, щоб він міг ступити в цей світ".
"Звісно".
Любачі вдарив себе в груди, ніби кажучи: 'Ви можете на мене розраховувати'.
"Ти воскресиш і Гарупа?"
"Якщо мені доведеться".
Амак володів предметами, які були пов'язані з кожним з учнів. Наприклад, він використав зуби Любачі, щоб воскресити його.
Він, очевидно, володів предметом, необхідним і для воскресіння Гарупа. Однак наразі він не відчував потреби воскрешати його.
"Мм".
"Я хочу, щоб ти супроводжував лорда Сраку".
"Так".
"І скажи лорду Сраці розібратися з Валаном".
"Зрозумів".
Любачі підвівся і вийшов.
Амак поринув у роздуми. 'Валан, Валан... Чи є якийсь гарантований спосіб убити його?'
Він нічого не міг придумати, тому його обличчя ще більше скривилося від розчарування.
***
Головний коваль Дворфів Чорного Молота, Гоффман, ніколи не брав вихідного. Цей день нічим не відрізнявся від інших.
Брязь! Брязь! Брязь! Брязь!
Його молот не зупинявся.
Але була одна річ, яка останнім часом змінилася. Був хтось ще, хто використовував його особистий робочий простір.
Майстер кравець, Дінк.
Майстерня Дінка славилася своїми розкішними виробами, і Дінк був її головним дизайнером!
Він з'являвся у схованці Дворфів Чорного Молота кожні два-три дні і працював разом із Гоффманом.
Звісно, зараз вони працювали над обладунком Кан О зі шкіри дракона.
Рип.
Двері до особистого робочого простору Гоффмана відчинилися, і ввійшов чоловік середніх років з чесним виглядом. Це був Дінк.
Він не заважав Гоффману. Натомість він підійшов до верстака і зосередився на власній роботі.
Гоффману подобався цей аспект у ньому; Дінк завжди віддавав усього себе роботі і не дозволяв нічому заважати йому. Вони були схожі, тому добре працювали разом. Зрештою, вони обидва були справжніми майстрами.
Брязь, брязь.
Гоффман продовжував розмахувати молотом.
Через деякий час...
Дінк, який закінчив свою роботу на сьогодні, підійшов.
"Гоффмане, хочеш випити разом?"
Вони обоє визнали майстерність один одного, і після спільної роботи почали розмовляти вільно.
Крім того, вони обоє були «середнього віку», незалежно від різниці в видах.
"Звучить непогано".
"Мені тепер теж подобається смак пива Фамас". — чесно посміхнувся Дінк.
"Пиво Фамас— найкраще". — Гоффман рідко посміхався.
"Ходімо!"
"Так".
У робочому просторі на дерев'яному манекені висіли чотири предмети. Капелюх, рукавиці, чоботи і штани. Все, що їм було потрібно для повного комплекту, — це верхня частина тіла або шкіряна куртка.
***
Кан О, Буркан, Валан та 100 Бійців витріщилися на зруйноване місто Франко і поринули в роздуми.
Місто було вкрите густим туманом. Вони всі знали, що цей туман відповідальний за примусове перетворення невинних мешканців на Послідовників Злого бога.
Буркан прагнув битви, обертаючи свій гладіус.
"Вони не виходять".
Після того, як вони вбили Любачі та Гарупа, Послідовники Злого бога припинили свої вилазки з Франко.
- Вони, мабуть, остерігаються нас.
"Буркане, Діоне, Кан О", — сказав Валан.
"Так!" — негайно відповів Діон, ніби він був рядовим в армії.
Тоді як Буркан і Кан О просто дивилися на нього: 'Що тобі потрібно?'
"Ви троє і я йдемо в місто".
"Лише ми вчотирьох?" — Кан О озирнувся на 100 Бійців за ними. - А що з ними?
"Це місце зараз не що інше, як лігво Послідовників Злого бога. Ми не можемо взяти всіх; вони лише заважатимуть".
Мабуть, Валан не вважав, що 100 Бійців достатньо сильні, щоб приєднатися до них.
"Зі мною підуть лише ті, хто достатньо сильний. І наша мета..." — Він оглянув обличчя Кан О, Буркана та Діона. — "Запобігти церемонії!"
"До того ж, ти хочеш, щоб ми вбили учнів зі священними скарбами і забрали їх назад, так?" — пильно подивився на нього Кан О і запитав.
"Саме так".
Через деякий час...
Валан, Буркан, Кан О та Діон таємно проникли у Франко. Це було таке велике місто, що було не так важко увійти непоміченими.
Але, як і сказав Валан, Франко перетворився на лігво Послідовників Злого бога, тому вони не мали іншого вибору, окрім як зустріти деяких учнів по дорозі.
Однак...!
Вони натрапили на того, кого Кан О ніколи раніше не бачив.