Кан О прийшов до маєтку Едера.
"Едере, я тут!"
"Вітаю. Будь ласка, заходьте", — сказав Едер.
"Дякую".
"Як усе пройшло з лордом Валаном?" — запитав Едер.
"Усе пройшло добре".
"Тоді..."
"Вирушаємо до Деспії!"
***
"Похід до Деспії — це, звісно, чудово, але ти можеш стати проблемою". — Кан О вказав на Едера, який приніс їм чай.
"Я?"
- Що зі мною не так?
Кан О відсьорбнув чаю і сказав: "Ти знаєш, що це за місце — Деспія?"
"Надзвичайно небезпечне місце".
"Так. Ти справді думаєш, що зможемо там вижити?"
Едер використовував тіло бос-монстра 150-го рівня, Безсмертного Короля Арумода, яке він переробив для власного користування. Хоча він і покращив своє спорядження, це тіло було недостатньо міцним, щоб пройти крізь Деспію.
"Хіба ви не можете піти самі, а потім закликати мене, коли дістанетеся Храму Дебори?"
"Ого. Ти хочеш, щоб я взяв на себе всю важку роботу і тягнув твоє тіло аж туди?" — Кан О насупився.
"Не можете?" — запитав Едер з надією в очах.
"Не можу".
"Тоді що нам робити?" — запитав Едер.
"Хіба це не очевидно? Тобі потрібне нове тіло". — Кан О перейшов одразу до справи.
"Але мені подобається це тіло".
"Використовуй його для повсякденного життя, а нове тіло — під час бою", — чітко сказав Кан О.
"І що ж ви для мене запланували?"
"Ліча, неживого монстра найвищого рангу!"
Ліч. Це був неживий маг високого рангу!
Лічі володіли "філактерією*"; поки вона залишалася цілою, Ліч не міг померти по-справжньому. Тому філактерію Ліча потрібно знищити ще до того, як намагатися вполювати його самого.
"Ліч, значить..."
"Чому, тобі не цікаво?"
"Справа не в тому. У тілі Ліча я стану набагато сильнішим. Проте... чи зможемо ми перемогти Ліча — це зовсім інше питання".
Едер ретельно вивчав некромантію, тож знав, наскільки грізними були Лічі.
"Це буде нелегко. Це ж Ліч, зрештою! Але я не думаю, що ти зможеш вижити в Деспії в чомусь слабшому".
Якщо Едер не виконуватиме свою роль, він просто сповільнюватиме Кан О. Той не міг цього допустити. Ось чому він запропонував убити Ліча, попри те, що знав, наскільки це важко.
"Мм".
"Ми націлимося на Правителя Храму Андура, Екліпса. Він приблизно 400-го рівня".
"Яким би сильним ви не були, нам двом це не під силу", — прямо сказав Едер.
"Очевидно. Щоб полювати на Ліча, потрібно принаймні дві групи. Одна команда, щоб відволікати Ліча, а інша — щоб знищити його філактерію".
"Ви добре поінформовані. Але в нас немає людей".
"Ми маємо знайти когось".
Спершу Кан О надіслав повідомлення Сефіро, який був найслабшим з усіх.
- Треба завербувати його першим.
Проте...
⟨Пане Сефіро.⟩
⟨Я зайнятий. Якщо це не терміново, запитайте мене пізніше.⟩
⟨Це терміново.⟩
⟨Що таке?⟩
⟨Мені потрібно добути Едеру нове тіло. Тож я хотів дізнатися, чи не допоможете ви мені.⟩
⟨Не можу.⟩
⟨Чому?⟩⟩
⟨Я щойно розпочав дуже важливий ланцюговий квест з обмеженням за часом. Тож зараз не можу допомогти.⟩
⟨Що за квест?⟩
- Ти мені брешеш? — Кан О недовірливо надіслав йому ще одне повідомлення.
⟨Якщо я виконаю цей квест, то отримаю прихований клас як нагороду.⟩
- Прихований клас, значить... — Схоже, він не брехав.
⟨Тц, зрозумів. Дивись, отримай цей клас.⟩
⟨Так. Я зараз дуже зайнятий, тож, будь ласка, не пиши мені найближчим часом.⟩
"Тц, тц". — Кан О клацнув язиком.
"В чому справа?" — запитав Едер.
"Пан Сефіро зайнятий, він не зможе нам допомогти".
"Мм, початок не дуже вдалий".
Едер виглядав занепокоєним. - Чи справді ми зможемо вполювати Ліча?
"Ще зарано здаватися". — Кан О підвівся. — "Ходімо".
"Куди?"
"До Холізею та до Вежі!"
У Кан О все ще залишалися варіанти.
***
"100 бійців? Вони вирушили в експедицію на схід. Я і сам не знаю, коли вони повернуться", — сказав Буркан.
"Ех. А у вас є інші загони гладіаторів?"
"Ні. А що?"
"Мені потрібно вбити могутнього монстра, тому я шукав підкріплення".
"Хочеш, щоб Даріон пішов з тобою?"
"Він недостатньо сильний".
"Хмм, має бути справді небезпечно. Удачі". — Буркан поплескав його по плечу.
Кан О жалібно подивився на нього. — "Е-е, брате..."
- Може, ви б допомогли мені натомість...
"Ні", — твердо сказав Буркан.
"Чому?"
"Це геморой".
"Та ну, брате!" — Кан О продовжував нити, але той не поступався. — "Який скупий. Це ж я все налагодив між вами та пані Дорою!"
"Я обов'язково запрошу тебе, якщо ми одружимося". — Буркан розплився в посмішці.
"Не треба! Я не прийду!"
Кан О покинув Холізей, не озираючись.
"Пане Грано". — Кан О потиснув руку Грано.
"Останнім часом ви часто заходите до мене", — м'яко сказав Грано.
"Я хотів би найняти кількох вправних і надійних бойових магів. Є така можливість?"
Грано похитав головою. — "Щоб найняти бойових магів Вежі, потрібні очки внеску... Але у вас їх немає, чи не так, пане Кан О?"
"Я не можу купити їхню допомогу?"
- Я заплачу скільки завгодно!
"Навіть найбільші купецькі гільдії не можуть купити нашу допомогу", — сказав Грано, зберігаючи посмішку.
"Я просто пожартував. Хай там як, а як саме я можу допомогти Вежі?"
"Або виконувати квести, які дають тутешні маги, або виконати масштабний квест Володаря Вежі".
"Чи є щось, що я можу зробити прямо зараз, щоб підвищити свої очки внеску?"
"Пожертва того гримуара, який ви показували мені минулого разу, ймовірно, допомогла б".
"Кхем. Я не можу цього зробити. Він уже використовується як застава".
Як тільки зайшла мова про магічний гримуар, Кан О згадав про Криваву Відьму, Хелену.
- Було б чудово, якби я міг отримати її допомогу в цьому... Гадаю, варто спробувати.
Кан О вирішив наступним відвідати Ліс Відьми.
"Ось як?" — Грано посміхнувся.
"Буде важко дістати бойових магів. А, до речі, візьміть це..." — Кан О витягнув з інвентарю Ріг Драки.
"Ого, це?"
"Це матеріал, здатний керувати погодою. Я подумав, що це допоможе вам у ваших дослідженнях".
"Це досить цікаво. Ви мені його продаєте?"
"Ні. Просто візьміть. Ви завжди мені допомагаєте, тож... Це подарунок".
Кан О вирішив відтепер підтримувати дружніші стосунки з Грано і, як наслідок, з Вежею.
- Вежа справді корисна.
Ось чому він пожертвував Ріг Драки. Він також планував пізніше взяти кілька квестів, щоб збільшити свої очки внеску.
"Дякую". — Грано поклав ріг до свого підпростору.
Після цього Кан О та Грано приємно поспілкувалися і розійшлися.
***
Нейтральна зона, Кастен!
Кан О прийшов у масці. Він був одягнений у шкіряний набір броні Драки, тому ніхто його не впізнав.
Він негайно попрямував до Асоціації Найманців. Увійшовши, він побачив чоловіка, схожого на Чубакку.
"Я хотів би найняти найманця..." — Кан О зняв маску і показав обличчя.
"Ви..."
"Так, це я". — Найманець золотого рангу та Герой Кастена, Кан О.
"Кхем-кхем. Який ранг найманця ви шукаєте? Чи у вас є хтось конкретний на прикметі?" — запитав 'Чубакка'.
"Я хотів би найняти найманця золотого рангу, Барта. Перекажіть йому, що це я".
Один із Чисел та ігровий геній, Божевільний Старшокласник, Барт! Отримати його допомогу було б величезною перевагою в битві проти Екліпса.
"Зрозумів".
"Тоді вибачте". — Кан О знову надягнув маску і покинув Асоціацію Найманців.
"О, давно не бачилися". — Барт посміхнувся, підходячи. Його обличчя було таким же милим, як і раніше.
"Давно не бачилися". — Кан О кивнув головою.
Вони двоє зустрілися під час бійки між Чорними Псами та Білими Котами. Відтоді минуло кілька місяців!
"Хочеш битися?" — раптово сказав Барт.
"Звісно, але натомість... переможець має виконати прохання іншого". — Кан О посміхнувся.
"Як хочеш". — Барт знизав плечима. Він не думав, що програє.
Проте!
Трохи згодом...
"Матір божа". — Барт був приголомшений. Кінчик Демонічного Меча Блад торкався його горла.
"Я не бачив, що ти зробив... Що ти зробив?"
- Що ти маєш на увазі? Я використав Трансцендентний Клинок на самому початку матчу.
"Ти програв, так?" — Кан О злегка похитав клинком.
"Так, я програв. Ти справді заслуговуєш бути частиною Чисел". — Барт кивнув головою з почуттям полегшення.
Кан О прибрав меч і сказав: "Я збираюся вполювати Ліча Екліпса. Ти йдеш зі мною".
"Звучить весело". — Барт посміхнувся.
- Я дістав велику рибу. — Кан О задоволено посміхнувся.
***
Кан О вийшов з міжміського порталу, прибувши в маленьке тихе містечко Сноупрім. Він уже бував тут кілька разів, тож пішов дорогою до Лісу Відьми.
Тук-тук.
Двері штаб-квартири гільдії відчинилися, і визирнула голова милого гравця.
"Хто ви...?"
"Вітаю, я друг Асу. Мене звуть Кан О".
"А, зрозуміло. Але пані Асу зараз немає".
Кан О це теж знав. Зрештою, вона навіть не заходила в гру.
"Я прийшов сьогодні не до Асу. Я прийшов до голови гільдії". — Кан О ввічливо посміхнувся. — "Якщо голова гільдії на місці, чи не могли б ви переказати їй, що 'Кан О' прийшов її побачити?"
"Хвилинку, будь ласка". — Дівчина вже збиралася зачинити двері, але раптом знову їх відчинила. — "Ви щойно сказали Кан О?"
"Так".
Дівчина оглянула його. — "О боже, це справді ви!" — Кан О, найновіший учасник Чисел!
"Так, це правда".
"О боже, о боже! Будь ласка, зачекайте хвилину".
Двері зачинилися. Потім він почув, як вона побігла кудись вглиб будинку.
Трохи згодом...
Кан О зміг провести приватну зустріч з Кривавою Відьмою та Відьмою Анігіляції, Хеленою.
"Вітаю. Ви приєдналися до Чисел", — офіційно промовила вона. Рудоволоса жінка була одягнена в мантію мага та круглі окуляри.
"Дякую".
"Тож навіщо ви прийшли? Вам... вдалося знайти третій ілюзорний гримуар?" — запитала Хелена.
"Ні, я прийшов не за цим. Я прийшов з пропозицією".
"Якою саме?"
"Ви знаєте Ліча Екліпса?"
"Знаю".
"Я збираюся вполювати його. Зараз я вербую людей".
"Я розумію, про що ви просите. Ви хочете, щоб ми об'єдналися, щоб здолати його".
"Саме так".
"Екліпс, значить... Це досить спокуслива пропозиція. Я чула, що в нього є кілька рідкісних гримуарів. Тож... як виглядає ваша команда на даний момент?"
"Поки що лише двоє людей. Я і Барт".
"Барт. Той самий Барт?"
"Так, той самий Барт".
"Лише двоє. Але ви двоє — представники Чисел... Чи можу я дати відповідь пізніше?"
"Звісно. Ви можете просто повідомити мені через Асу".
"Добре, я так і зроблю".
Після цього Кан О чекав на відповідь Хелени. Зрештою, він отримав повідомлення!
⟨Оппа.⟩
⟨ Хмм?⟩
⟨ Голова гільдії попросила мене передати тобі повідомлення.⟩
Ковть. Кан О затамував подих, відповідаючи їй.
⟨Що вона сказала?⟩
⟨Її відповідь — "Так"!⟩
____________
Філактерія.
Магічний предмет (часто використовується лічами), що зберігає душу або частину життєвої сили, забезпечуючи йому безсмертя доти, доки філактерія не буде знищена.