Спосіб стати господарем підземелля полягає в тому, щоб...
"Якимось чином заволодіти каменем душі", — сказав Едмонд з таким виразом обличчя, ніби це було простіше простого.
"Його неможливо отримати безкоштовно, чи не так?", — запитав Кан О.
"Охоронці захищають камінь душі. Вам потрібно або вбити всіх охоронців, або завоювати їхню прихильність. Я б не рекомендував цього, але ви також можете спробувати вкрасти його. Як я вже казав, все, що вам потрібно, — це камінь душі. Ах, звісно... це стосується лише нічийного каменю душі."
Едмонд називав такі підземелля "підземеллями душі". Схоже, це був правильний термін для таких місць.
"Охоронці? Як той гігантський скорпіон?", — запитав Едер.
Едмонд кивнув головою. — "Мекалпіон. Ця дитина — один з охоронців підземелля."
"Мабуть, це найслабший охоронець тут.", — зауважив Кан О.
Він здавався надто слабким для ролі охоронця.
"Дійсно. Ця дитина відповідає лише за охорону входу."
"А де інші охоронці?", — запитав Кан О.
"За тими дверима.", — Едмонд вказав на двері в стіні.
"Будь ласка, покажіть мені.", — зухвало попросив Кан О. Він хотів побачити, наскільки могутніми бувають охоронці.
"Я б волів цього не робити.", — відмовив Едмонд.
"Чому?"
"Я віддячую вам за порятунок життя Мекалпіона, відповідаючи на ваші запитання. Більше ні про що не просіть."
"Тц. Тоді я просто поставлю ще кілька запитань."
"Валяй."
"Що робити, якщо підземелля душі вже має власника?"
Едмонд чітко сказав: "це стосується лише нічийного каменю душі". Якщо так, то мав бути спосіб заволодіти чужим каменем!
"Або ви успадковуєте підземелля від попереднього власника, або платите ціну."
"Хох, тож підземелля можна купити або успадкувати."
Чим більше він дізнавався, тим більше це нагадувало нерухомість.
"Це тому, що існує право власності."
"Є інший спосіб?"
"Якщо ви вб'єте всіх охоронців і торкнетеся каменю душі, почнеться дуель між вами та власником або його представником."
"Це бій один на один?"
"Саме так. Це священна дуель, яка визначає господаря підземелля. Тільки перемігши в дуелі, ви зможете відібрати камінь душі у його власника."
"Хм, а наскільки сильні ці охоронці?"
"Це залежить від рівня складності підземелля; чим складніше підземелля, тим могутнішими стають охоронці. Якщо власник інвестує у своє підземелля, то охоронці також ставатимуть сильнішими."
"Наскільки сильні охоронці тут?", — запитав Кан О.
Якщо вони слабкі, він забере це підземелля собі!
"Я не знаю ваших намірів, тож навіщо мені казати?", — Едмонд виглядав впевненим.
"Ви, мабуть, чимало інвестували у своїх охоронців.", — сказав Кан О.
"Якщо хочеш померти, то йди в ті двері і бийся з моїми охоронцями."
"Скажіть мені ось що. Що, якщо вбити... кхм, відправити власника в кращий світ, поки охоронців немає поруч?"
Едмонд був NPC, тож одна смерть означала б для нього кінець. Що сталося б, якби він убив господаря підземелля?
"Тоді воно, ймовірно, знову стало б нічийним."
"Хох, он як?"
А як щодо його випадку? Якщо він воскресне завдяки ефекту свого кільця, чи збереже він право власності на своє підземелля?
"Що, збираєшся вбити мене?", — провокаційно запитав Едмонд.
Едер раптово підвівся.
"Ви не можете цього зробити! Доктор Едмонд — один із лише десяти Докторів на континенті! Він, по суті, скарб людства! Якщо ви справді збираєтеся вчинити таку жорстокість, я зупиню вас!"
"Може, перестанеш так гостро реагувати? Коли це я казав, що збираюся його вбити?"
- Я лише подумав про це на секунду!
Кан О холодно подивився на нього, змусивши Едера відвернутися.
"Я маю на увазі, це виглядало саме так..."
Незважаючи на це, Едер сказав те, що мусив.
"Я не вб'ю вас, докторе Едмонд.", — сказав Кан О.
"Ось як?", — Едмонд просяяв.
- Як і очікувалося.
Враховуючи, наскільки впевненим він був, у Едмонда точно був козир у рукаві. Тому Кан О краще не вбиватиме Едмонда, а спробує вкрасти його підземелля!
"Як відрізнити звичайне підземелля від підземелля душі?", — продовжив Кан О.
- Зберемо стільки інформації, скільки зможемо!
"Ви називаєте себе Мисливцем на підземелля, тож маєте добре знати, що деякі підземелля мають всередині секретні зони."
"Дійсно."
Він заробляв на життя пошуком цих секретних зон, або прихованих підземель. Не було жодного шансу, щоб він про них не знав.
"Якщо в кінці такої секретної зони є камінь душі, то це підземелля душі."
"Як виглядає камінь душі? Чи не могли б ви мені його показати?"
"Я б волів цього не робити."
"Тц."
"Ви Мисливець на підземелля, тож знайдіть його самі."
"Такий і є план."
Підземелля душі, підземелля, яке сплачує йому щомісячну ренту! Він справді хотів володіти одним із таких.
"Перепрошую.", — Сефіро, який до цього мовчав, підняв руку.
"Так?"
"Чи може лише одна людина бути господарем підземелля? Чи можливе спільне володіння?"
Було зрозуміло, чому він ставить таке запитання. Якщо Кан О вдасться знайти Підземелля Душі, він хотів отримати свою частку пирога.
"Підземелля може мати лише одного власника. Спільне володіння неможливе."
"Ось воно... як?", — Сефіро виглядав дуже розчарованим.
Натомість Кан О просяяв. Подумати тільки, що він може забрати все собі; яка чудова система!
"У вас є ще запитання? Я розповів майже все, що знаю."
"Ви знаєте, де розташовані інші підземелля душі?", — запитував Кан О.
- Якщо знаєте, будь ласка, скажіть.
"Не знаю."
"Хочете розповісти нам щось ще?"
"Ні."
Кан О подивився на Едера та Сефіро.
"Якщо є питання, запитуйте."
"Докторе Едмонд,", — мовив Едер.
"Що таке?"
"Ви все ще пишете?"
"Я вивчаю незліченну кількість комах у цьому підземеллі. Я пишу книгу, в якій збираю всю цю інформацію."
"Я з нетерпінням чекаю на неї."
"Не впевнений, коли вона буде опублікована."
"Я все одно чекатиму.", — сказав він.
- Зрештою, у мене повно часу.
"Робіть як знаєте. У вас є до мене запитання?", — Едмонд подивився на Сефіро.
"Ні, немає.", — негайно відповів Сефіро.
"Тіло Мекалпіона вже мало зцілитися, тож ідіть. Мені потрібно знову зачинити двері."
"Бережіть себе."
Команда Кан О покинула оселю Едмонда.
"Підземелля душі, хм... Мені варто зачистити ще більше підземель!", — очі Кан О горіли від збудження.
Якби йому вдалося заволодіти підземеллям, він зробив би його наповненим Селтусами. Ці монстри скидали золоті монети і отримали прізвисько "Золоті Жуки"!
Що, якби він став власником такого підземелля? Він був би господарем гуски, що несе золоті яйця!
***
Червоні Очі.
Гравці-вбивці (ПК-шери), які несправедливо вбивали інших гравців або NPC, були обмежені в кількох аспектів.
Одним із величезних мінусів була неможливість брати квести в Гільдії Шукачів Пригод.
Крім того, на такого гравця вішали ярлик злочинця, тож він не міг підвищувати рівень близькості з персонажами, покращувати репутацію в місті тощо.
Вони також не могли користуватися банком.
При вході в місто чи селище вони були змушені носити маску або шолом, що закриває їхні червоні очі. Якщо вони не хотіли, щоб за ними полювали мисливці за головами, міська варта чи сільське ополчення.
Скаженому Псу Краалу, який прибув до селища Модрак через міжміську браму телепортації, довелося зробити те саме. Чорна мантія огортала все його тіло, а на обличчі була маска гобліна.
"Вітаю.", — до нього підійшов чоловік, так само одягнений у чорну мантію та маску лисиці. Це був Корба, права рука Краала.
"Ходімо кудись, де тихо."
"Прошу сюди.", — він повів Краала на околицю, де було розташоване жалюгідне, пустельне помешкання.
Щойно вони увійшли до кімнати, вони скинули маски і подивилися в червоні очі один одного.
"Як мої люди?", — запитав Краал.
Він був капітаном Загону Вбивць Краала, який складався зі 100 членів. Корба був віце-капітаном. Краал, очевидно, мав на увазі свій загін.
"Я розіслав їх по різних селищах Великого Лісу. Проте ми не змогли відправити їх до агресивного племені Недав або кількох інших закритих племен."
"Модрак — це вхід до Великого Лісу."
"Ось чому я тримав більшість людей тут."
"Мм."
"Якщо вони все ще діють у межах Великого Лісу, ми їх рано чи пізно знайдемо."
"Вони мусять."
Тільки тоді вираз обличчя Краала змінився на усмішку.
Після цього Краал залишався в селищі Модрак і чекав, поки його люди знайдуть Огу та Сефіро.
І нарешті...
"Ми знайшли Огу, Сефіро та невідомого."
Він нарешті почув те, на що чекав.
"Де?"
"Їх помітили на півдні, у селищі Нувак."
"Селище Нувак, хм...", — сказав Краал. — "Хмм. Поки що пильно стежте за ними. І зберіть на них стільки інформації, скільки зможете. Їх не можна недооцінювати."
Сефіро був ранговим гравцем, що означало його неабияку майстерність. Крім того, був невідомий, про якого вони нічого не знали! Вони мали бути насторожі, оскільки не знали, хто він такий.
Нарешті, був Ога...
- Він сильний!
Кожен, хто бачив його бій з Королевою змій, знав, що він могутній. Зрештою, їм потрібно було ретельно їх вивчити і влаштувати надійну пастку, якщо вони хотіли неодмінно їх захопити.
- А якщо вбити їх один раз, то другий і третій стануть легшими.
"Чистка ", або вбивство тих, хто в чорному списку, не закінчувалося лише однією смертю. Вони вбиватимуть їх безперестанку.
Смерть знижувала рівень гравця і зменшувала його здібності на 10%. Таким чином, вони вбиватимуть їх знову і знову, накопичуючи дебафф, поки їхні персонажі не будуть повністю зруйновані!
- Зрештою, це моя спеціалізація.
Не дарма його називали Скаженим Псом.
"Йди."
"Слухаюсь."
***
Після зустрічі з Едмондом команда Кан О ще сильніше занурилася в дослідження підземель. Однак підземелля душі вони так і не знайшли.
- Але одного дня...
Якщо він продовжуватиме знаходити приховані підземелля, то рано чи пізно обов'язково знайде підземелля душі.
Хай там як, Кан О повернувся до селища Нувак після звичайного дослідження підземелля, але відчув, ніби за ним хтось спостерігає.
- Що це? — Кан О озирнувся навколо.
Все, що він бачив, — це одноплемінників Нувак та кількох гравців, яких бачив раніше. Тут не було ні підозрілих людей, ні чогось дивного.
- Хмм. — Кан О насупився.
"Що не так?", — запитав Едер, побачивши зморшки на його чолі.
"Вам не здається, ніби за нами стежать?"
"Ні.", — Едер похитав головою.
"А вам, пане Сефіро?"
"Не зовсім... А що, в чому справа?"
"Нічого. Мабуть, я трохи роздратований, бо втомився. Не зважайте.", — сказав Кан О і пішов уперед.
Едер та Сефіро, з ошелешеними виразами облич, пішли за ним.
Через короткий час...
Два члени Загону Вбивць у масках з'явилися з глибокої тіні, яку відкидала будівля.
"Він, мабуть, зрозумів, що щось не так."
"У нього чудова інтуїція."
"Нам слід бути ще обережнішими."
"Мм."
Двоє знову зникли в тіні. Вони використали навичку вбивці "Переміщення в тіні".