Болото Унгар не мало якогось конкретного входу чи виходу.
Втеча з туманного болота була фактично рівнозначна проходженню підземелля. І навпаки, вхід у туман означав вхід у підземелля.
У цьому підземеллі з'являлися лише Монстри-Крокодили.
Як і казав власник заїзду, тут справді були стародавні руїни.
На великих каменях були викарбувані людські обличчя, дуже схожі на статуї моаї.
Зараз він уважно вивчав руїни. Зрештою, його Гіперінтуїція могла спрацювати будь-якої миті й привести його до прихованого підземелля.
"Ти щось відчуваєш?", — запитав Едер.
"Ні."
Кан О похитав головою.
"Ця твоя навичка Гіперінтуїції взагалі справжня?"
Сефіро підозріло витріщився на нього.
Щоб пояснити свої дії, Кан О розповів, що Гіперінтуїція — це особлива навичка.
Однак вони безрезультатно дослідили тут уже три підземелля, тож Сефіро починав щось підозрювати.
"Вона точно справжня", — сказав Кан О.
"Він каже правду. Пан Кан О дуже добре все знаходить", — підтримав його збоку Едер.
Це було природно. Кан О до цього часу знайшов стільки прихованих підземель!
"Гм."
Попри це, Сефіро залишався недовірливим.
"Скоро сам побачиш."
Вони вже дослідили кілька підземель, тож рано чи пізно обов'язково мали знайти приховане.
Коли прийде час, Сефіро вже не виглядатиме таким недовірливим. Мабуть.
Загін Кан О обшукав кожен куточок Болота Унгар, попутно вбиваючи Монстрів-Крокодилів.
Минув деякий час.
Кан О раптово зупинився і стиснув кулаки.
"Я щось відчуваю."
Відчуття, що щось тут не так і за цим стоїть щось більше! Минуло чимало часу відтоді, як він востаннє відчував це.
"О, нарешті щось є?"
Очі Едера заблищали.
"Про що ви говорите? Я бачу тут тільки дерева."
Тут не було ніяких руїн. Усе, що вони могли бачити, — це багнюка, гігантські дерева Аграші та трава.
- Тут ніяк не може бути прихованого підземелля!
Кан О розплився в посмішці.
- Чому це не може?
"Он там."
Він вказав на дерево Аграші, яке славилося своїм вічним ростом. Поглянувши на нього, його Гіперінтуїція спалахнула.
"Що не так із цим деревом?"
"З цим деревом щось пов'язано. Я впевнений у цьому", — рішуче сказав Кан О.
"Тоді погляньмо."
Едер підійшов до дерева. Воно було настільки великим і товстим, що навіть просто оглянути його було важкою роботою.
"Я не впевнений."
Сефіро виглядав скептично, але все одно оглянув дерево.
Кан О погладив кору обома руками. Він перевіряв, чи не відчувається якесь місце інакше, чи немає десь прихованого механізму, який важко помітити неозброєним оком.
Трійця чоловіків деякий час обмацувала дерево, сопучи та крекчучи. Проте вони нічого не знайшли.
"Тут нічого немає!", — сказав Сефіро з виразом обличчя: 'Бачиш!?'.
"Це дивно..."
Едер вивчав обличчя Кан О.
- Це не має ніякого сенсу...
"Гм."
Кан О потер підборіддя.
- Якщо не знизу, то... воно має бути нагорі.
Він підняв голову.
Однак він навіть приблизно не міг визначити висоту дерева. Густий туман закривав верхню частину.
- Немає вибору, окрім як самому піднятися туди і перевірити.
"Дерємося нагору", — сказав Кан О.
"Навіщо нам це робити?"
"Давай зробимо, як він просить. Там нагорі щось буде, я обіцяю."
Кан О вказав на верхівку дерева, оповиту туманом.
"Там справді щось є?", — запитав Сефіро.
"Є."
"Будь ласка, спробуйте довіритися пану Кан О."
Едер поплескав Сефіро по плечу.
"Краще б там справді щось було."
Сефіро почав дертися по дереву першим.
"Ти залишайся тут", — сказав Кан О Едеру.
Йому не обов'язково було лізти, оскільки Кан О міг просто закликати його, якщо вони щось знайдуть.
"Добре."
"Я пішов."
Кан О кілька разів потер долоні, а потім почав підніматися.
Це було набагато простіше, ніж дертися на голову Кассіо.
Зрештою, гачки на його рукавицях легко входили в кору, і на середині шляху було за що вхопитися.
Сефіро та Кан О швидко піднялися. Невдовзі їхні постаті повністю зникли в тумані.
[Ви знайшли приховане підземелля — Схованка Кам'яних Мавп.]
[Ви знайшли його першим.]
"Не може бути."
Сефіро широко розплющив очі.
"Бачиш, що я казав?"
Кан О розплився в посмішці.
Через деякий час після того, як вони залізли на дерево, вони знайшли круглий отвір, схожий на дупло дятла.
Щойно вони увійшли в отвір, то отримали системне повідомлення про те, що це приховане підземелля.
"М-да."
Сефіро відвернувся від Кан О, ніби йому було соромно за свою попередню підозрілість.
"Тепер ти віриш мені, коли я кажу, що маю навичку Гіперінтуїції?"
Сефіро навіть не спромігся відповісти. Замість цього він просто показав великий палець вгору.
- Йолоп.
Побачивши це, Кан О посміхнувся.
- І чого ти взагалі в мені сумнівався!?
Оскільки приховане підземелля було знайдено, Кан О закликав Едера.
"Закликаю Едера."
Едер, який з'явився прямо перед Кан О, озирнувся і посміхнувся.
"О, це справді приховане підземелля. Я вірив у вас, пане Кан О."
Едер почав ставитися до Кан О краще, ніж раніше, відтоді як той дістав для нього круте спорядження.
Іноді він навіть почав підлещуватися.
"Звісно. За кого ти мене маєш!?"
Кан О задер носа.
"Ця... навичка Гіперінтуїції. Як її отримати?", — запитав Сефіро.
"Тебе має збити вантажівка."
- А ще ти маєш пролежати в комі близько 2 років. Після цього ти маєш чудом прокинутися, і тоді "бум" — у тебе з'явиться Гіперінтуїція.
"Що?"
"Це жарт. Я допоміг ворожці, що проходила повз, і вона навчила мене цій навичці", — збрехав Кан О.
"М-да."
"Якщо побачиш ворожку, обов'язково постався до неї добре. Хто знає? Можливо, вона навчить і тебе Гіперінтуїції."
Кан О пустотливо посміхнувся.
"Тц. Якщо не хочеш казати, так і скажи."
"Але ж я кажу правду."
"Я тобі не вірю."
"Ху, ху."
Приховане підземелля називалося Схованка Кам'яних Мавп.
Оскільки це було підземелля всередині дерева Аграші, воно вело вгору до самої верхівки.
Однак вони не могли просто дійти до піку пішки.
Їм доводилося стрибати по виступах, дертися по товстій довгій ліані та виснути на міцних гілках, які були всюди.
Як би це краще описати? Це було підземелля, що нагадувало тренувальний майданчик з усіма цими перешкодами.
"Здається, пасток немає."
Очі Сефіро гостро заблищали, він оглядав усе навколо.
Тут і так було повно перешкод, тож якби довелося додавати ще й пастки, це стало б справжнім нічним жахом.
Наприклад, що якщо стріли вилітатимуть саме тоді, коли хтось стрибатиме по виступах? Це було б надзвичайно небезпечно.
"Давайте не поспішати", — сказав Кан О.
"Добре."
Загін Кан О пробирався вгору, перестрибуючи через виступи, видираючись по ліанах і чіпляючись за гілки.
Невдовзі...
Кі-кі, кі-кі!
З'явилося кілька мавп, які почали кричати. Здавалося, вони наказували непроханим гостям забиратися геть.
Звісно, вони не обмежилися лише криками на загін Кан О.
Вжух, вжух, вжух!
Мавпи почали кидати в них каміння, фрукти тощо.
"Увак!"
Едер швидко підняв щит. Кан О та Сефіро викрутилися і уникнули обстрілу.
За мить усе навколо було вкрите розчавленими фруктами. Проте від фруктів йшов огидний сморід.
"Фе. Це ж дуріани!", — закричав Сефіро, затиснувши ніс.
Подумати тільки, вони кидають у них дуріани, які пахнуть гнилою цибулею. Ці божевільні мавпи!
Кан О автоматично скривився, відчувши запах фруктів.
"Контратакуй стрілами! Ми з Едером підберемося ближче!", — крикнув Кан О.
Сефіро наклав стрілу, затамувавши поди.
Приціл, вогонь!
Потрійний постріл!
Три стріли влучили в мавпу, яка збиралася кинути каміння обома лапами.
Кі-і-і!
Мавпа заверещала.
Здавалося, це лише розлютило їх ще більше, бо мавпи почали кидати каміння та фрукти ще запекліше, ніж раніше.
Сефіро продовжував випускати стрілу за стрілою, ухиляючись від каміння. Стріли, фрукти та каміння безладно літали в повітрі.
Це був хаос!
"Вперед, Едере."
"Добре."
Кан О та Едер відштовхнулися від підлоги, перестрибуючи на інший виступ. Потім вони почали підніматися по ліані до мавп.
Каміння та фрукти летіли прямо в них.
Едер підняв щит, зводячи шкоду до мінімуму. Сефіро також підтримував їх із тилу.
Укі-кі!
Кі-кі!
Мавпи галасували на все горло.
Тоді...
З'явилися мавпи з великими правими лапами.
Своїми спритними рухами, легкими як пір'їнка, і чіпкими хвостами вони подолали гілки, виступи та ліану і миттєво дісталися до Кан О та Едера.
"Прямуй до того виступу он там."
Кан О вказав на виступ збоку. Вони були б у невигідному становищі, якби билися з мавпами, висячи на ліані.
Едер був тієї ж думки. Обидва швидко перестрибнули з ліани на виступ.
Через деякий час...
Кі-ік!
Кі-кі!
Чотири мавпи з великими правими лапами стрибнули на Кан О та Едера.
Кан О змахнув Блад. Проти таких спритних супротивників краще було використовувати одноручний меч, ніж дворучний.
Вжух!
Укі-кі!
Мавпа уникла атаки, обхопивши хвостом гілку і рухаючись наче акробат.
У той момент інша мавпа вдарила Кан О в бік, її кулак був товстим, як колода.
Проте кулак швидко перетворився на сірий камінь.
- Ось чому їх називають Кам'яними Мавпами!
Здавалося, вони могли перетворювати частини свого тіла на камінь.
Кан О відхилився назад.
Вжух!
Кулак мавпи, товстий як колона храму, пролетів там, де щойно була його голова.
Кан О швидко відновив рівновагу і змахнув мечем горизонтально.
Кі-кі!
Його демонічний меч розсік мавпі бік! У результаті з її тіла посипалися осколки світла.
Кан О не зупинявся і продовжував атакувати.
Раз, два, три.
Три червоні зірки миттєво спалахнули на його білосніжному мечі.
Тоді...
Одна з мавп напала на Кан О ззаду.
Його Гіперінтуїція, що відчула небезпеку, попередила його. Кан О швидко розвернувся і змахнув мечем вниз.
Удар Темряви!
Білосніжне лезо випустило червону хвилю, густу як кров.
Однак мавпа миттєво перетворила все своє тіло на камінь.
Бум!
Її тіло здригнулося від величезної сили його атаки. Але невдовзі вона неушкодженою повернулася до своєї первісної форми!
Перетворення на камінь, мабуть, врятувало її.
"Непогано!"
Кан О розплився в посмішці.
"Справді."
Едер, який також бився з мавпами, підійшов до нього і притиснувся спиною до спини Кан О.
Кан О та Едер почали битися з мавпами, стоячи спина до спини.
Кі-кі-кі!
Укі-кі-кі!
Тим часом чотири мавпи оточили їх, галасуючи та стрибаючи з місця на місце!
Хоча він зіткнувся з ними кілька разів, Кан О не досяг особливого прогресу.
Навіть при тому, що мавпи не були чимось особливим, якщо не брати до уваги їхню здатність перетворюватися на камінь.
- Ця їхня здатність справді дратує.
Можливість вільно перетворювати будь-яку частину тіла на камінь була надзвичайною. Зрештою, її можна було використовувати і для нападу, і для захисту.
- Але це не означає, що у них немає слабких місць.
Він уважно спостерігав за ними під час бою і зрештою знайшов спосіб їх перемогти.
"Ха-ап!"
Кан О змахнув мечем вертикально.
Кі!
Щоб заблокувати його атаку, мавпа перетворилася на камінь.
Саме в цей момент...
Кан О посміхнувся! Його меч зупинився на півшляху.
Фінт!
Кі?
Мавпа вже перетворила все своє тіло на камінь, тож не могла поворухнутися.
- І вони не можуть довго підтримувати цю кам'яну форму всього тіла.
Щойно її тіло почало повертатися до норми, Кан О завдав удару.
Розріз!
Вжух!
З тіла мавпи вилетіли великі осколки світла.
"Удавай, що збираєшся атакувати, а потім бий, коли вона почне повертатися назад. Тоді вони абсолютно беззахисні!", — швидко пояснив свій метод Кан О.
"Зрозумів."
Едер негайно послідував його інструкціям.
Як і очікувалося, це було досить ефективно.
Трісь!
Булава Пекельного Вогню Едера видала підбадьорливий звук удару, коли він вцілив мавпі в голову.
Потім він продовжував атакувати знову і знову без перепочинку.
Кі-кі-кі!
Укі-і-і!
Мавпи заверещали й почали вмирати одна за одною.
[Ви перемогли Кам'яну Мавпу Королівського Кулака.]
Кан О та Едер, покінчивши з останньою Кам'яною Мавпою Королівського Кулака, не гаяли часу і подерлися по ліані до тих мавп, що кидали в них каміння та фрукти.
Кі-кі!
Кі!
Мавпи кинули в них каміння та фрукти ще кілька разів, але, мабуть, зрозуміли, що це безнадійно, бо невдовзі втекли.
Вони втікали так швидко і дивно. Двоє ніяк не могли їх наздогнати.
"Неважливо, куди ви втечете."
Вони були всередині дерева Аграші.
Якщо загін Кан О переслідуватиме їх, то рано чи пізно вони їх спіймають. Зрештою, у мавп немає крил чи чогось подібного.
"Вперед!"
Загін Кан О знову почав перестрибувати через виступи, прямуючи до верхівки.