На півночі стояла похила чотириповерхова вежа. Частина її верхівки була зруйнована, що залишило по собі зяючу діру.
Саме на верхньому поверсі відроджувався бос Кайншеллу — Кловіс.
Звісно, вежа була заповнена й іншими монстрами. На кожному поверсі з'являлися різні види нежиті, кожен з яких був достатньо сильним, щоб вважатися мід-босом.
12:00 ночі (24:00)
Гравці з пов'язками з емблемою Гільдії Імперії один за одним збиралися біля вежі.
Усі вони входили до Спецзагону Асасинів Гільдії Імперії, якому дозволялося вбивати будь-якого гравця, що брав участь у несанкціонованому полюванні.
Спецзагін також відповідав за вбивство боса Кайншеллу та передачу гільдії предметів, що з нього випадали.
"Усі на місці", — сказав командир загону, на поясі якого висів меч.
Поруч було ще четверо гравців.
Це були найвправніші члени Спецзагону Асасинів.
"Ми йдемо валити боса. Я не можу таке пропустити, чи не так?", — посміхнувся чоловік зі списом на плечі.
"Рушаймо."
Зайві розмови були ні до чого.
Зрештою, вони вже не раз проходили крізь вежу і вбивали цього боса.
Скрип.
Двері вежі відчинилися, і Спецзагін увійшов всередину.
Хрускіт.
Це був звук кісток, що стукотіли одна об одну. Їх зустрів фіолетовий скелет із чемпіонським поясом на талії.
Цей монстр називався Скелет-Чемпіон.
Це була нежить, здатна закликати стільки скелетів, щоб заповнити ними вежу до самих країв.
"Діємо як зазвичай", — сказав командир загону.
"Добре."
Щойно весь загін кинувся на нього, Скелет-Чемпіон високо підняв свій меч.
Тоді кістки, розкидані по підлозі, перетворилися на скелетів. Їх було близько сотні!
Але лев ніколи не програє вовкам, скільки б їх не було! Не мало значення, скільки там скелетів 120-го рівня — вони не могли перемогти п'ятьох гравців, чий рівень перевищував 200-й.
Трісь, хрусь, бах!
Загін завдав удару, і скелети посипалися, наче листя під осіннім вітром.
Окрім здатності закликати підмогу, Скелет-Чемпіон майже нічим не відрізнявся від будь-якого іншого скелета. Тож Спецзагін розправився з ним досить швидко.
"Наступний поверх."
На другому поверсі вони зустріли велетенського гуля заввишки понад три метри, який вивергав їдку отрую. Проте він не був достатньо сильним, щоб загрожувати загону.
Далі, на третьому поверсі, вони зіткнулися з Шляхетною Дамою Катарією. Як дух, вона могла накладати всілякі прокляття, випускати звукові хвилі з рота і вільно використовувати потужну магію льоду. Усі ці фактори робили її складним супротивником.
Тож Спецзагону знадобився час, щоб здолати її.
"Тц. Духи — справді дратуючі створіння", — сказав один із членів загону.
"Згоден", — підтримав інший.
"Давайте швидше вб'ємо боса. Тоді зможемо піти спати", — сказав командир.
"Згоден, зробімо це."
Вони попрямували до останнього поверху, де мешкав бос.
Скрип.
Двері до кімнати боса повільно відчинилися.
Однак...!
"Га?"
"Е-е?"
Усі вони виглядали приголомшеними
"Що за...?"
Командир протер очі і подивився ще раз. Проте він не помилився першого разу.
Кловіс розпластався на підлозі! Кістки його коня-скелета були розкидані навколо, наче зламана іграшка!
Командир підійшов до Кловіса і перевірив його стан.
- Він мертвий!
"Як це сталося..."
Несподівано бос уже був мертвий! Навіть попри те, що саме вони проходили вежу поверх за поверхом!
***
11:30 вечора (23:30)
Загін Кан О прибув до вежі.
"Ху, ху, ху. Я відчуваю таку силу."
Едер променівся від радості.
Він був одягнений у блідо-фіолетовий обладунок. Шолом на його голові мав два роги, як у бика.
Набір Дуллахана!
Останні п'ять годин вони полювали на іменованих Дуллаханів і в результаті змогли зібрати всі частини комплекту.
"Тобі подобається?", — запитав Кан О.
"Так", — негайно відповів Едер.
"Тобі сподобається ще більше, коли ми замінимо твою зброю."
"Обов'язково!"
"Тоді спробуємо втілити наш план."
Кан О сховав Убіста і дістав Блад.
Тригер Диявола!
Силует Кан О став яскраво-червоним, а на обличчі з'явилася маска у формі кажана.
Червоний Демон повстав знову!
"Ого"
Сефіро захопився його новою формою.
Вжух.
Кан О розправив свої кажанячі крила.
"Будь ласка, тримайтеся за мене", — сказав він, і Сефіро міцно вчепився в нього.
"Ташо?"
"Чого тобі?"
Голос Таші пролунав у його голові.
"Я хочу злетіти до дірки на вершині тієї вежі. Це можливо?", — запитав Кан О.
"Не знаю. Але зараз ти можеш летіти лише 20 секунд."
Оскільки Сефіро був з ним, йому доводилося нести вагу обох.
"20 секунд, кажеш... Ми ж і летимо повільніше, так? Може бути впритул."
Кан О прикинув висоту вежі.
"Гм. Можеш спробувати, якщо хочеш."
"Будь ласка, керуй моїми крилами за мене."
"Ах, яка ж це морока", — сказала вона, і крила Кан О почали посилено махати.
Кан О та Сефіро, який вчепився йому в спину, піднялися в повітря.
"Уоооо"
Сефіро широко розплющив очі. Він справді летів!
Змах, змах, змах!
Його крила замахали дедалі швидше. Очевидно, він і вгору піднімався швидше, ніж раніше.
Невдовзі він зміг подивитися вниз і побачити краєвид. Обидва вони опинилися над вежею.
- У нас ще залишився запас часу.
На політ у нього було лише 20 секунд, але він дістався сюди всього за 15.
"Ташо, ти могла б доправити нас до тієї дірки?"
"..."
Таша промовчала, але зробила те, про що він просив.
Завдяки цьому Кан О та Сефіро безпечно потрапили на вершину вежі, не вступивши в бій з жодним монстром.
"Дякую", — сказав Кан О, щойно приземлився.
"..."
Він не почув відповіді, але все одно деактивував Тригер Диявола.
"Хах, ха. Подумати тільки, що цей твій божевільний план справді спрацює."
Сефіро подивився на дірку, крізь яку вони щойно пролетіли. Він досі не міг повірити, що вони просто пройшли крізь неї.
"Що я тобі казав? Я казав, що це приголомшливий план."
Кан О розплився в посмішці.
Завершивши експедицію до Гнізда Крилатих Зміїв і пообіцявши Едеру нове спорядження, він згадав про все відоме йому екіпірування лише для нежиті.
Він автоматично подумав про підземелля Кайншелл, де з монстрів випадали такі предмети.
Однак підземелля Кайншелл уже було захоплене Гільдією Імперії.
Більше того, вони монополізували боса. З боса випадала Булава Пекельного Вогню, яка ідеально підійшла б Едеру.
Кан О думав, як бути, а також шукав інформацію про Кайншелл. У результаті він побачив зображення дірки на вершині вежі.
У той момент у його голові спалахнула лампочка.
- А що, якщо я використаю здатність Блад до польоту, щоб потрапити прямо туди?
якщо це спрацює, вони зможуть вбити боса і втекти, не потрапивши на очі Гільдії Імперії.
Тим виродкам з Гільдії Імперії знадобиться час, щоб дістатися до вершини, адже їм потрібно вбити всіх мід-босів на шляху.
Ось як Кан О вигадав цей план. Як бачите, план увінчався неабияким успіхом!
"Закликати Едера!"
Потім Кан О переніс Едера на верхній поверх. З цим увесь загін Кан О проник у лігво боса!
Тепер їм залишалося лише чекати на відродження Кловіса.
***
12:00 (24:00)
Коли Спецзагін Асасинів Гільдії Імперії увійшов до вежі, загін Кан О вступив у бій з босом.
[Ви виявили Обезголовленого Дуллахана Кловіса]
Його голова, як і у інших Дуллаханів, була відтята, а сам він був одягнений у смоляно-чорний обладунок. Він їхав на кні-скелеті і був приблизно 230-го рівня!
Він також тримав палаючі Булави Пекельного Вогню в кожній руці.
Однак була одна суттєва відмінність між Кловісом та іншими Дуллаханами.
Його відрубаної голови не було поруч.
Це була не найкраща новина для загону Кан О.
На відміну від більшості нежиті, Дуллахани мали міцні тіла. Натомість їхні голови були надзвичайно вразливими для атак.
Але у Кловіса навіть відрубаної голови не було, тож у них не було слабкого місця, в яке можна було б цілитися.
Цок-цок-цок!
Очі його коня-скелета спалахнули синім вогнем, і той кинувся на них.
"Врозтіч!"
Кан О, Едер та Сефіро розбіглися в різні боки. Кловіс першим обрав ціллю Кан О.
Вжух!
Він спрямував свою булаву в маківку Кан О.
"Тц"
Кан О захистився широким лезом Убіста.
Дзинь!
Щойно булава Кловіса торкнулася меча, полум'я почало вирувати.
"Гх."
Сила Кловіса була значною. Кан О також відчув жар, що виходив від його булави!
Кан О трохи відступив, а потім стрибнув уперед, наче пружина. Тоді він завдав горизонтального удару Убістом.
Він цілився в коня-скелета!
Оскільки у Кловіса не було голови, не було сенсу цілитися в нього самого. Потрапити в нього теж було нелегко, адже він був верхи.
Тому Кан О вирішив спершу прикінчити коня-скелета і змусити боса спуститися на землю.
Трісь.
Його демонічний меч розтрощив ребра коня-скелета.
Вжух!
Булава Кловіса полетіла в нього блискавкою. Кан О перекотився по підлозі, щоб ухилитися.
Едер скористався цією можливістю, щоб напасти на коня-скелета. Він щосили замахнувся своєю булавою, яка випускала зелений туман, на монстра.
Хрусь!
Осколки світла полетіли в повітря. Проте його атака не була такою потужною, як у Кан О, тому вона не зламала ребра.
Майже в той самий час Сефіро випустив три стріли, одна за одною влучивши в лоб коня-скелета.
Торох-торох.
Кінь-скелет затрусив головою, і його кістки заскреготали одна об одну.
Вжух!
Кловіс змахнув булавою по широкій дузі. За його зброєю тягнувся шлейф вогню.
Едер захистився своїм щитом з черепом.
Дзинь!
"Гх."
Щойно Булава Пекельного Вогню вдарила по щиту, Едера відкинуло назад.
Тим часом кінь Кловіса стрімко помчав уперед.
Після цього з тіла Кловіса та його коня почала здійматися чорна енергія, схожа на серпанок.
Натиск Смерті!
Це було схоже на Лютий Натиск Дуллахана, але набагато потужніше і руйнівніше.
Вони кинулися на Сефіро, наче хвиля, що змітає все на своєму шляху!
Сефіро в останню мить відскочив убік і уникнув руйнівного натиску.
Однак Натиск Смерті не закінчився. Кловіс розвернув коня і цього разу націлився на Едера.
"Не панікуй. Просто правильно розрахуй час для стрибка!", — вигукнув Кан О.
Зупинити Натиск Смерті було неможливо. Можна було лише ухилятися, поки він не закінчиться.
"Добре."
Едер відскочив убік. Він зробив це трохи зарано, але залишився в безпеці.
Чорна енергія навколо Кловіса та його коня зникла. Натиск Смерті закінчився.
"Атакуйте!", — крикнув Кан О.
Вони мали перемогти Кловіса до того, як Гільдія Імперії дістанеться сюди. Тому він не міг дозволити собі навіть перевести подих.
Як вони і домовлялися раніше, Кан О, Сефіро та Едер зосередилися на коні-скелеті.
Кловіс контратакував своєю булавою, рухаючись у тандемі з конем так, ніби вони були єдиним цілим. Йому також вдалося використати Натиск Смерті вдруге.
Проте Кловіс не зміг захистити свого скакуна до самого кінця.
Щойно його кінь повалився на підлогу, Кловіс зістрибнув із сідла.
Гуп.
Його кінь повністю розпластався на підлозі, але сам він був у порядку.
Щойно Кловіс підняв свої подвійні булави в повітря, вони спалахнули ще яскравіше.
Це був сигнал про початок другої фази.