Колись давно жив один шукач істини.
Він був кочівником, який усе своє життя прагнув знайти правду.
Шукача істини покинули посеред пустелі Баритон.
У нього не було ні верблюда, ні запасів, ні жодного майна. На біду, у нього не було навіть води.
Шукач істини відчайдушно мандрував пустелею.
Але небеса не полишили його.
Прямо перед його очима з'явився оазис, і він кинувся до нього.
Однак, скільки б він не біг, оазис не ставав ближчим.
Виснаженому кочівнику стало важко навіть бігти. Проте він не здавався і продовжував йти вперед.
Зрештою, шукач істини дістався оазису, або принаймні так він думав.
Щойно він досяг оазису, той зник. Оазис був не чим іншим, як міражем.
Шукач істини впав на коліна.
У нього більше не було сил йти, і він приготувався до найгіршого.
"Невже я так і не зможу... зрештою знайти істину?.." - бідкався він, дивлячись у небо.
Тоді...
Він почув голос із небес.
"Не здавайся. Пройди ще трохи, і ти знайдеш істину, яку шукаєш."
Шукач істини відчув приплив надії, тому продовжив свій шлях крізь пустелю.
Він знову побачив оазис і крок за кроком наближався до нього.
Нарешті шукач істини прибув до оазису; на щастя, цього разу це був не міраж.
Він підбіг до оазису і випив ковток його чистої води.
Після цього...
"Шукач істини залишив такі слова: "Істина криється в кінцевому міражі"." - сказав Грано.
Потім він додав: "Те, що я розповів вам до цього моменту, є частиною легенди, яка передається з покоління в покоління про оазис істини."
"Хм. Тут нічого не сказано про скарби чи прихований оазис."
Кан О нахилив голову. Історія Грано була зовсім не такою, як він очікував.
"Це тому, що подробиці описані в продовженні цієї історії." - сказав Грано.
"Та ну, продовжуйте вже." - підганяв Едер.
Грано кивнув і продовжив свою розповідь.
"Колись жив дослідник на ім'я Меланк..."
Дослідник Меланк почув історію про шукача істини та оазис істини.
Почувши цю історію, він висунув гіпотезу.
Оазис, який знайшов шукач істини, не був загальновідомим; скоріше, це був прихований оазис, про який ніхто не знав.
Більше того, там була вода, здатна відкривати істини.
"Оазис істини існує. Я знайду його і здобуду правду."
Після цього Меланк почав шукати оазис істини.
Але невдовзі він зник безвісти.
Однак!
Через деякий час після його зникнення група торговців, що перетинала пустелю Баритон, натрапила на його труп.
На його тілі вони знайшли золоті скульптури та безцінні ювелірні вироби.
Також на останній сторінці його дослідницького щоденника було написано таке.
"Там було сказано: "Я знайшов прихований оазис, але ніде не було ніякої істини. Натомість він був ущерть наповнений скарбами". Після цього поповзли чутки, що прихований оазис повний багатств." - закінчив Грано.
"Мені дуже сподобалася історія." - сказав Едер.
"Зрештою, це означає, що в прихованому оазисі є скарби."
Кан О розплився в посмішці, задоволений перспективою наживи.
"Але як нам знайти цей прихований оазис?" - запитав Едер.
В історії Грано не було ніяких конкретних зачіпок.
"Пане Грано, коли ми вперше зустрілися, ви сказали, що маєте інформацію про прихований оазис. Думаю, настав час нею поділитися." - сказав Кан О.
Їхні погляди зустрілися, і Грано кивнув, показуючи, що готовий почати пояснення.
"Прихований оазис, ймовірно, знаходиться під пустелею, або під землею." - сказав Грано.
"Ви хочете сказати, що оазис розташований під землею?"
Кан О не міг зрозуміти.
Що взагалі таке оазис?
Оазис — це западина в пустелі, наповнена водою та оточена травою і деревами. Проте Грано стверджував, що він під землею.
"Так. Прихований оазис не існує над землею. Отже, він або ніколи не існував взагалі, або його неможливо побачити через якусь таємничу силу, або ж він знаходиться в повітрі чи під землею. Особисто я вірю, що він під землею."
Грано говорив із повною впевненістю.
"Чому ви так думаєте?" - запитав Кан О.
"Я натрапив на це випадково."
Грано відкрив свій підпростір і дістав щось.
Це був перстень.
Перстень був прикрашений орнаментом у формі ока, а в центрі ока був знак питання.
"Що це?" - запитав Кан О.
"Це перстень, який представляє таємне товариство, відоме як Орден Істини." - відповів Грано.
"Можна мені поглянути на нього?"
"Тримайте."
Кан О взяв перстень і оцінив його.
[Печатка Ордена Істини]
[Перстень, що підтверджує особу членів таємного товариства "Орден Істини".
Про Орден Істини майже нічого не відомо.
Щоб стати членом Ордена Істини, потрібно пройти певний ритуал; єдина інформація, що залишилася, — це назва ритуалу, "Таруман Балк".]
"Таруман Балк?"
Що це за мова?
"Стародавньою мовою "Таруман Балк" означає "Остання подорож"." - сказав Едер, який мав глибокі знання давніх мов.
"Справді. Остання подорож." - підтвердив Грано.
Кан О оглянув перстень і сказав: "Оазис істини та Орден Істини... а також ритуал вступу, Остання подорож..."
Здавалося, частинки пазла почали складатися воєдино.
"Чи був той шукач істини частиною Ордена Істини?" - запитав Кан О.
"Я вірю, що так. Крім того, легенда про оазис істини детально описує Останню подорож шукача істини."
Грано звучав абсолютно впевнено.
"Що це за ритуал — Остання подорож?" - запитав Едер.
"Я не знаю подробиць, але, швидше за все, це ритуал, який вимагає від людини подолати небезпеку, щоб здобути істину."
"Наприклад, виживання в пустелі... без нічого?" - запитав Кан О.
Все збігалося.
Шукач істини не випадково був покинутий. Скоріше, члени Ордена Істини залишили його там навмисно, щоб він міг пройти ритуал.
"Так. Але, ймовірно, це відбувається в більш конкретному місці, ніж просто пустеля." - сказав Грано.
"Тоді де це місце?"
"У пустелі є одне місце, звідки неможливо повернутися; це місце означає смерть для будь-кого, хто на нього натрапить — хиткі піски!"
Хиткі піски.
Якщо людина потрапляє в хиткі піски, вона занурюється в землю і вмирає. Це справді було символом смерті в пустелі.
"Тож нам потрібно увійти в хиткі піски." - сказав Кан О.
"Так. І якщо ми виберемо не те місце, то... на нас чекатиме лише смерть." - сказав Грано.
Саме тому Грано не міг знайти прихований оазис, незважаючи на таку зачіпку.
Він ніяк не міг з'ясувати, яка саме яма з хитким піском була правильною.
"Ви все одно збираєтеся його шукати, незважаючи на це?"
"Звісно. І ми не помремо від хитких пісків."
Зрештою, якою здібністю володів Кан О!?
Гіперінтуїція!
Якщо він знайде яму з хитким піском, що приховує оазис, його Гіперінтуїція спрацює безпомилково.
- Якщо я знайду правильне місце, всі скарби будуть моїми!
Кан О мимоволі засміявся.
"Хе-хе."
***
Пустеля тягнулася на багато миль навколо.
Група Кан О їхала на верблюдах посеред цього нескінченного моря піску.
"Ось тут." - сказав Грано.
Грано вказав на похилий схил.
Кан О уважно оглянув піщане дно. Пісок точно засмоктувало в одну точку. Сумнівів не було: це була яма з хитким піском.
"Ну як? Твоя навичка Гіперінтуїції спрацювала?" - запитав Грано.
Кан О похитав головою.
Його Гіперінтуїція мовчала.
"Та Гіперінтуїція чи як там її взагалі справжня?"
Едер підозріло подивився на нього.
"Ти мені не віриш?"
Кан О насупив брови.
Він повідомив Грано та Едеру, що володіє особливою навичкою під назвою Гіперінтуїція.
Кан О пояснив, що ця навичка інформуватиме його про будь-які приховані предмети чи місця, якщо вони існують.
- Якби я просто сказав їм, що в мене гостре чуття, вони б мені не повірили.
Він не знаходив підходящого моменту, щоб розкрити свою Гіперінтуїцію, та й причини для цього не мав.
Але тепер настав час розповісти Грано та Едеру; до того ж, представивши це як навичку, їм було легше це прийняти.
"Я вірю тобі, але..." - завагався Едер.
"Я ж кажу вам. Причина, чому я зміг вибрати правильні камені для вікторини, була саме в моїй Гіперінтуїції." - сказав Кан О.
"Ти казав нам, що визначив це за вагою." - наполягав Едер.
"Ну, я подумав, що так буду виглядати розумнішим у той момент." - сказав Кан О з абсолютно безсоромним виглядом.
"Хай там як, я повірю, що в тебе є ця навичка Гіперінтуїції чи що там ще, тільки після того, як ти знайдеш правильне місце." - сказав Едер, ніби роблячи йому послугу.
"Я серйозно. Пам'ятаєш, як я знайшов Печеру, Сховану Вітром..."
Кан О навіть почав згадувати минулі події, щоб переконати його.
Однак Грано перервав його.
"Пане Кан О, я вам вірю. Це не те місце, так?"
"Так, це не те місце."
"Тоді ходімо шукати інше."
Верблюд Грано почав повільно брести пустелею.
Кан О штовхнув Едера.
"Я кажу правду."
"Гаразд, гаразд."
Верблюди Кан О та Едера рушили слідом.
Позаду них за слідами верблюдів повзли два Сандуріони.
***
Товстун Модун відкусив шматочок драконового фрукта, сік якого бризнув на всі боки.
Тоді до нього підійшов його бородатий підлеглий. Це була його права рука.
"Думаю, вони знайшли прихований оазис."
Модун злизав сік із губ.
"Нарешті вони в русі. Вони ще не зрозуміли, що ми за ними стежимо, чи не так?" - запитав Модун.
Щоб ця операція була успішною, Грано та його група не повинні були знати, що Модун полює на них.
Якщо вони не будуть про це здогадуватися, то Модун і його люди зможуть простежити за ними до прихованого оазису або відібрати скарби, щойно ті виберуться звідти.
"Так. Ми стежили за ними через Сандуріонів, але вони не виглядали настороженими." - сказав його помічник.
Маги комах були здатні керувати Сандуріонами на відстані, а також бачити їхніми очима.
Завдяки цьому Модун та його люди могли стежити за Кан О без того, щоб їх помітили.
"Скажи капітану Загону Червоного Піску бути готовим до виступу в будь-який момент."
"Так, сер."
"Коли прибуде магічний пристрій?"
Була ймовірність, що Грано втече за допомогою сувою повернення або заклинання телепортації.
Ось чому Модун попросив у королівства Арабас магічний пристрій; він мав створити бар'єр, що завадив би будь-кому всередині телепортуватися геть.
"Він буде тут за два дні."
"Два дні..."
"Баритон — величезне місце. Вони не зможуть знайти прихований оазис за два дні, що б вони не робили."
"Справді."
Модун кивнув.
Зрештою, Модун і його люди цілий місяць прочісували пустелю, щоб знайти прихований оазис.
Проте вони повернулися ні з чим.
Іншими словами, вони не змогли б знайти прихований оазис так просто.
Однак!
Це був величезний прорахунок.
Кан О вже знайшов яму з хитким піском, що вела до прихованого оазису.