Полювання йшло гладко.
Кан О притискався до стіни і відсікав будь-які язики Курім, що наближалися. Потім Грано добивав їх своєю "Водяною в'язницею".
Дві Куріми були вбиті без жодних пригод.
Але щойно монстри, схожі на морських чортів, що оточували Едера, почали випліскувати рідину, ситуація стала загрозливою.
Рідина була неймовірно в'язкою.
Едер не зміг заблокувати всю рідину своїм щитом, тому перекотився по землі.
Плюх.
Вода розлетілася навколо, і Едер швидко змок.
Чорний дим почав підніматися від ґрунтових вод, щойно рідина торкнулася їх.
Дим рухався разом із вітром, прямуючи до Едера. Едер захистився щитом і відступив.
Шипіння!
Дим злегка торкнувся щита, і той зашипів, оскільки поверхня почала плавитися.
Едер швидко відійшов ще далі.
"Цей дим кислотний!" — вигукнув Едер, зрозумівши, що поверхня щита плавиться.
Вітер у печері поніс дим далі в бік Кан О.
Його "Гіперінтуїція" попередила його.
Небезпека, небезпека!
"Це...?"
Радіум казав йому, що в лігві демона є монстр, який може випліскувати кислотну рідину. Здавалося, він мав на увазі саме цих морських чортів.
Якщо їхня кислотна рідина торкалася води, вона перетворювалася на дим, схожий на чорний туман, і поширювалася всюди.
Звичайно, вона зберігала свою високу кислотність навіть після перетворення на дим.
"Не торкайтеся диму!" — крикнув Кан О, уникаючи туману та відходячи подалі.
Монстри, схожі на морських чортів, продовжували випліскувати кислотну рідину. Якщо Едер ухилявся від рідини, вона потрапляла в ґрунтові води і ставала димом.
Чорний дим поступово почав заповнювати прохід.
Проте здавалося, що на Курім цей чорний туман зовсім не діє.
Навпаки, вони почали кидатися на Кан О ще лютіше, ніж раніше.
Кан О вдарив по голові Куріму, що наближалася.
"Містере Грано. Чи є спосіб розігнати дим?"
"Можна позбутися диму за допомогою магії води, але... Враховуючи те, що він стає димом, щойно торкається води, це може лише погіршити ситуацію".
Грано спокійно стежив за ситуацією з тилу.
Він добре розумів, що кислотна рідина перетворюється на дим після контакту з водою.
"Спробуймо. Я подбаю про решту" — сказав Кан О.
Грано кивнув головою і негайно почав проголошувати заклинання.
Сфера випромінювала блакитну ауру.
Буум!
Цунамі вирвалося з іншого кінця проходу. Цунамі пройшло повз групу Кан О і поглинуло чорний дим.
Після контакту дим не тільки не зник, а навпаки почав поширюватися ще швидше.
В результаті ситуація для групи стала набагато гіршою. Прохід тепер був заповнений димом.
"Боюся, це не спрацює" — крикнув Грано.
"Все гаразд".
Кан О зробив крок вперед. Він змахнув мечем донизу, лезо вібрувало золотистою аурою.
Тигр Буревію!
Ревуча аура у формі тигра кинулася вперед.
Буум!
Аура тигра накинулася на монстрів-морських чортів.
Водночас!
Вууух!
Почали лютувати потужні пориви вітру.
Вітер розірвав чорний дим на шматки.
"Як я і думав, вітер працює".
Вітер усередині проходу розносив дим навколо. Отже, сильний порив мав би зробити якраз навпаки.
"Містере Грано, чи можливо поглинути всю воду тут?"
Його маневр дав їм лише тимчасовий перепочинок.
Монстри-морські чорти знову почали випліскувати кислотну рідину, і чорний дим знову почав підніматися.
Якщо так, то їм просто потрібно було позбутися води. До того ж, поруч із ними був маг води.
"У мене є гарна ідея".
Як і очікувалося, Грано міг контролювати воду і позбутися її.
Він витягнув руку і почав проголошувати заклинання. Вода заввишки по кісточку почала відступати, наче під час відливу.
Підлога в проході незабаром стала чистою.
"Я прибрав стільки води, скільки зміг. Я триматиму землю сухою, тож, будь ласка, займіться монстрами тим часом".
"Я розумію. Едере, займи Курім".
Кан О кинувся вперед.
"Так, сер!"
Едер знову активував "Прокляту землю".
Гуп! Гуп!
Він двічі тупнув по землі і наклав прокляття "Зруйнований Вал" та "Іржавий меч" по всьому проходу.
"Вперед!"
Едер замахнувся булавою на Курім.
Кан О кинувся до монстрів, схожих на морських чортів.
У відповідь морські чорти виплюнули свою кислотну рідину в Кан О.
Одна з атак пройшла прямо перед його обличчям.
Кан О нахилив голову.
Кислотна рідина зачепила край його обличчя і вдарила в стіну.
Шипіння!
Кислота розплавила стіну і випустила невелику кількість диму.
Проте дим розсіявся, наче попіл на вітрі.
"Добре".
Поки вона не торкалася води, кислотна рідина не становила великої загрози.
Кан О вишкірився і міцно стиснув меч.
Він змахнув демонічним мечем донизу.
Кан О цілився в їхнє єдине око. Згідно з "Гіперінтуїцією", це було їхнім слабким місцем.
Вжих.
З ока посипалися червоні осколки.
Кяру!
Монстр видав болісний крик і в люті відповів, замахнувшись своєю перетинчастою лапою.
Кан О заблокував лапу мечем і негайно контратакував.
Щойно його лезо торкнулося монстра, морський чорт упав.
Кан О кинувся за рештою.
Гуп!
Він підкинув ногою морського чорта в повітря і простромив його.
Удар!
Кан О встромив свій демонічний меч у пащу морського чорта, що верещав.
У цей момент заклинання Грано полетіло в бік ворога. Це була сіра сфера розміром із бейсбольний м'яч.
Магічна сфера!
Це було не тільки найпростіше заклинання, яке міг вивчити маг, воно також не мало жодної стихійної приналежності.
Оскільки він був зайнятий тим, щоб вода не поверталася в прохід, Грано міг використовувати лише "Магічну сферу", щоб допомогти Кан О.
Навіть якби він міг використовувати тут магію води, він, швидше за все, не став би цього робити.
Якби він використав заклинання води, це могло б призвести до катастрофи, оскільки чорний дим поширився б усюди.
У будь-якому разі, "Магічна сфера", як і личить заклинаню для магів-початківців, була слабкою. Натомість Грано брав кількістю, а не якістю.
Бам! Бам! Бам! Бам!
Грано засипав монстра незліченними магічними сферами.
Кан О скористався можливістю, витягнув лезо з пащі монстра і добив його.
Вжих!
Його демонічний меч розсік навпіл монстра, схожого на морського чорта.
[Ви перемогли Тарденса.]
Монстрів, схожих на морських чортів, звали Тарденс.
Кан О кинувся в центр групи Тарденсів.
П'ять Тарденсів поруч верескнули, наче розлючені.
Кя!
Навколишні Тарденси виплюнули в нього свою кислоту.
Кислота летіла з усіх боків.
Проте він зробив кілька кроків і зумів уникнути кислоти.
Це було поєднання його "Гіперінтуїції" та неперевершених навичок ухилення!
"Моя черга!"
Кан О змахнув мечем вперед, описуючи широку дугу.
Вжих! Вжих!
Трьох одним махом!
Його демонічний меч прорубав трьох Тарденсів.
Кан О атакував із ще більшою люттю.
Грано теж безперервно обстрілював їх магічними сферами, наче бомбардував ракетами.
Як дрібний дощ, що зрештою намочує одяг, незліченні магічні сфери били Тарденсів і поступово виснажували їх.
Тим часом Едер робив усе можливе, щоб виконати свою місію.
Він боровся з Курімами, поєднуючи свої вправні навички володіння тупою зброєю та щитом, а також арсенал проклять.
Ось чому він міг протистояти семи Курімам одночасно. Він справді був Лицарем Проклять.
Через деякий час.
Кан О покінчив з усіма Тарденсами.
Його група також перебила решту Курім, використовуючи атаку по язику та метод "Водяної в'язниці".
"Містере Грано. Якщо з'являться нові Тарденси, будь ласка, приберіть для нас воду. А ти, Едере, роби те саме, що й щойно: бийся з Курімами. Як тільки ми з містером Грано закінчимо з Тарденсами, ми теж переключимося на Курім".
Кан О повідомив їм план бою.
Едер і Грано кивнули головами.
Група Кан О знову рушила проходом.
На першому підземному поверсі з'являлися лише Тарденси та Куріми.
Тому група Кан О змогла швидко просуватися вперед.
"Тут ще одні сходи" — вигукнув Едер.
Перед ними була ще одна сходова клітка, що вела ще глибше вниз.
***
Другий підземний поверх був дном лігва демона.
Тут було озеро, а також гігантське тіло, що заповнювало це озеро.
[Ви виявили тіло Лиха Моря, Гуректурона.]
Тіло належало Гуректурону!
Гуректурон, який вважався гігантським морським монстром, був убитий попереднім власником його демонічного меча, Валаном!
Бачачи його зараз, ставало зрозуміло, чому його називали лихом.
По-перше, його розмір.
Він був приголомшливо величезним. Здавалося, він був розміром із десять китів разом узятих. Ні, мабуть, десяти китів було б замало.
Він виглядав схожим на Тарденсів, які нагадували морських чортів.
Паща Гуректурона була величезною, здатною поглинути що завгодно; він також мав величезне тіло і грубу, нерівну шкіру.
На кінцях з обох боків були плавці, вкриті шипами, а з ділянки хвоста виходили десятки щупалець, занурених в озеро.
На спині був величезний наріст із кількома отворами.
Було б жахливо зустріти Гуректурона в морі. Настільки він був лютим.
Проте він точно був мертвий.
Гігантське тіло Гуректурона було розсічене навпіл і мало рану, яка слугувала доказом його смерті.
Липка чорна кров, схожа на смолу, витікала з його рани і падала в озеро.
[Ви побачили слід майстерності «Розсікання моря».]
[Ви відчули смак такої майстерності.]
[Майстерність навички «Розріз» зросла на 20%.]
Лише побачивши слід "Розсікання моря", його майстерність у "Розрізі" зросла на 20%.
"Хаа. Цей Валан. Він справді не жартує".
Кан О був у захваті від колишнього власника його демонічного меча.
Валан справді був у власній лізі. Як це краще сказати? Він був занадто сильним персонажем, наче герой, благословенний богом!
- Мені потрібно зблизитися з ним, але якщо я це зроблю, це може стати проблемою для мене.
Кан О був готовий лестити Валану будь-коли і будь-де.
Проте чомусь він відчував, що якщо він зблизиться з ним, Валан покладе на нього обтяжливі обов'язки.
"Що ж, я завжди можу спочатку зустрітися з ним, а рішення прийняти пізніше".
Кан О вирішив поки що відкласти будь-які рішення щодо Валана.
"Гуректурон. Гуректурон, значить..." — пробурмотів Грано.
Грано прийшов сюди з ними через свій інтерес до Гуректурона.
Тепер, коли він був тут, настав час втамувати свою цікавість.
Грано підійшов ближче до озера, щоб вивчити його ретельніше.
Кан О та Едер залишилися самі.
"Ого, воно величезне" — здивувався Едер.
Кан О подивився на Едера, і раптом йому в голову прийшла думка.
"Гей, чому б тобі не спробувати вселитися в це тіло?" — запитав Кан О, його очі заблищали.
Якби Едер міг володіти таким величезним морським монстром, він міг би їздити на його спині і подорожувати морями!
Едер похитав головою.
"Хоча це і тіло, воно все ще зберігає таку потужну залишкову темряву. Якщо я спробую вселитися в нього, мене, швидше за все, поглине темрява прямо на місці".
"Ти впевнений?"
"Так. Темрява, яку випромінює його тіло, настільки велика, що я б волів навіть не наближатися до нього" — твердо сказав Едер.
"І все ж, ніколи не знаєш напевно, тож чому б тобі не спробувати..."
"Ні, дякую".
На обличчі Едера з'явився вираз, який ніби говорив: "Ні за що в світі".
Він був цілком задоволений своїм нинішнім тілом. Едер не збирався вселятися в нове тіло найближчим часом.
"Гаразд, нехай буде так".
Кан О не збирався вбивати Едера або дозволяти йому вислизнути з його рук, поки не отримає обіцяні 4000 золотих.
У цей момент...
"Будь ласка, йдіть сюди!"
Вони почули голос Грано.
Кан О та Едер повернули голови на поклик Грано.
Грано вивчав озеро, але з нього вискочив маленький монстр, що нагадував Гуректурона.
"Бос!"
Кан О миттєво зрозумів, що це таке.
Це точно було Насіння Лиха, про яке згадувала королева Лупенії, Роан.
"Вперед".
Не було часу на роздуми. Тіло Кан О рушило першим.
Кан О почав бігти до нього, а Едер слідував за ним.
Хлюп!
Монстр-бос роззявив пащу.
П'ять Тарденсів і п'ять Курім вискочили з його рота.
Це було ще не все.
Вигнавши монстрів, воно витягнуло свої 20 щупалець у ділянці хвоста.
Потім воно використало ці щупальця, щоб атакувати Грано.