У кожного свій стиль гри.
Наприклад, червноокі Вбивці Хальт та Ітар віддавали перевагу вбивству інших користувачів перед монстрами.
Вони отримували набагато більше від убивства користувачів, і могли робити тут те, чого не могли в реальному житті.
Більше того, вони навіть вивчили навичку Грабунку, що дозволяла вибирати предмети з тіла мертвого користувача; це лише подвоїло їхню відданість полюванню на користувачів.
"І що?"
Кан О фиркнув після того, як вислухав їхню історію.
А Едер дряпав порожні ніздрі пальцем.
Перед Кан О й Едером...
Хальт та Ітар були повністю скуті кістяними путами й висіли догори дригом на дереві.
"Ми помилилися. Ми більше не будемо," — сказав Хальт.
"Справді. Відтепер ми житимемо правильно," — додав Ітар.
Зазвичай спійманих злочинців відправляли до Бюро Безпеки в обмін на нагороду.
Однак Кан О не обрав цього; натомість повісив їх на дерево.
Тож двоє злочинців заявляли, що відтепер гратимуть чесно, намагаючись утекти.
На жаль, це був неправильний хід. Зрештою, Кан О абсолютно не цікавила справедливість чи настанова.
"Робіть і погані вчинки теж. Не можна жити чесно весь час, особливо в цьому жорстокому світі," — сказав Кан О.
"Треба дбати про свої інтереси."
Замість того, щоб дозволяти використовувати себе, він волів жити злим життям, у розумних межах, звісно.
"Але..."
"Чому ви нас так зв'язали й повісили?"
І Хальт, і Ітар запитали.
"Що значить "чому"? Ви спробували влаштувати засідку й попалися, і думали, що ми просто відпустимо вас безкарно?"
"Тоді?" — запитав Ітар.
"Дайте мені всі свої гроші."
Кан О склав великий і вказівний пальці колом і тицьнув у обличчя Ітара.
"Вибачте?"
"Гроші?"
Хальт та Ітар відреагували.
"Я щедрий, тож ваша екіпіровка теж підійде. Але вона мусить бути щонайменше A-рангу."
"Вибачте. Будь ласка, пробачте нам лише раз..." - Ітар намагався виграти час.
"Гей, замовкни на хвилину." - Кан О заткнув йому рота й відкрив вікно повідомлень.
⟨Гей, Асу.⟩
Кан О надіслав повідомлення Асу.
⟨Оппа, що не так?⟩
Вона відповіла відразу.
⟨Ти зайнята?⟩
⟨Ні, не зайнята.⟩
⟨Ти в Алтейні, так?⟩
⟨Так.⟩
⟨Чи не могла б ти піти до Бюро Безпеки й дізнатися, скільки нагорода за Хальта та Ітара?⟩
⟨Я піду дізнаюся й зв'яжуся з тобою.⟩
⟨Дякую. Я куплю тобі щось смачне пізніше.⟩
⟨Добре!⟩
Кан О закрив вікно повідомлень і подивився на Хальта та Ітара.
"То де я зупинився?"
"..."
Хальт та Ітар тримали роти на замку.
Вони не хотіли говорити про гроші чи екіпіровку.
"Чому ви нічого не кажете?" - Кан О дратівливо поплескав їх по щоках.
"Угх."
Їхні обличчя раптом скривилися. Хоча в грі не відчуваєш болю, це точно було принизливо.
"Де я зупинився?" - Кан О повернувся до Едера.
"Ви були посередині розмови про те, щоб вони дали вам гроші чи екіпіровку."
"Ах, точно. Я казав їм дати мені гроші чи екіпіровку A-рангу."
Кан О кивнув головою. Потім подивився на Хальта та Ітара й сказав: "Скільки ваша нагорода?"
Хальт та Ітар знову тримали роти на замку.
"Ви справді збираєтеся продовжувати так!?"
У його очах був вогонь. Водночас він підняв обидві руки, ніби збираючись вдарити.
"За нас дають по 10 золота!" — крикнув Ітар.
"Ви впевнені?" - Кан О насупився.
"Впевнений," — ще раз крикнув Ітар.
"Якщо ви мені брешете, то втратите руку."
"Це не брехня," — сказав Хальт.
"Ми ПК-вигнанці, що полюємо на новачків і низькорівневих користувачів, тож не варті багато," — додав Хальт.
"Ну, мені байдуже. Я попросив когось перевірити, тож побачимо, чи брешете ви."
Заява Кан О змусила обличчя Хальта та Ітара збліднути.
Їх вирази ніби казали "Ми влипли".
- Звісно.
Дивлячись на їхні вирази, Кан О міг сказати, що вони збрехали.
Тоді він отримав повідомлення від Асу.
⟨Хальт та Ітар варті по 50 золота.⟩
⟨Дякую.⟩
Кан О потягнув їхні щоки.
"Хо. Ви по 50 золота?" - посміхнувся він.
Вони варті 100 золота разом!
Це означало, що він отримає щонайменше 1 мільйон вон, якщо принесе їх до Бюро Безпеки.
- Це набагато більше, ніж я очікував. Чи не стати мені мисливцем за головами?
Кан О коротко задумався, чи стати йому мисливцем за головами.
Однак не легко знайти ПКашерів у величезному просторі Арту, якщо вони не прийдуть до нього самі, як ці двоє.
І серед ПКашерів були кілька справді потужних і психопатичних користувачів.
Кан О повністю відкинув ідею стати мисливцем за головами й натомість зосередився на поточній ситуації.
"Я відпущу вас, якщо дасте гроші чи екіпіровку. Або ви гнитимете в тюрмі. Ваш вибір!"
Очі Хальта та Ітара затремтіли.
Тоді як Кан О просто посміхнувся.
Він посміхнувся впевнено, ніби кажучи "У вас немає вибору, окрім дати мені гроші".
***
В Арті за програш або смерть у грі передбачалися величезні штрафи.
Смерть не лише знижувала рівень і майстерність, але й був фіксований шанс втратити екіпіровку чи речі.
Більше того, вони отримували дебаф на 1 тиждень після смерті.
Дебаф зменшував здібності на 10% і зменшував отримання досвіду на ту саму кількість.
Якщо вони помруть знову під дією дебафу, то дебафи складатимуться й оновлюватимуть таймер дебафу.
Але тюрма була, у певному сенсі, набагато гіршим покаранням, ніж смерть.
Злочини злочинців зважувалися залежно від тяжкості й частоти, і злочинців змушували сидіти в тюрмі стільки часу, скільки вирішено.
Як у реальній тюремній камері, користувачі в тюрмі не могли нічого робити в грі.
Це означало, що вони мусили дивитися на стелю чи стіни й марнувати цінний час.
Додатково вони мусили сплатити штраф за злочини, і в більшості випадків конфісковували всю їхню екіпіровку.
Якщо в них не було грошей чи екіпіровки для сплати штрафу, то термін ув'язнення подовжувався.
Тож серед користувачів Арту була поширена приказка.
Краще померти, ніж сісти до тюрми.
Хальт та Ітар погоджувалися з цим.
Для них відкупитися від Кан О й уникнути тюрми було правильним рішенням.
- Просто дамо йому гроші.
- Так, ми швидко відіб'ємо від інших користувачів.
Ітар та Хальт обмінялися поглядами.
"Ми дамо вам гроші," — сказав Хальт.
"Хороший вибір."
Кан О дав знак Едеру, і Едер м'яко заспівав заклинання.
Кістки, що міцно тримали їх, послабилися, і вони змогли звільнити одну руку.
"Ви повинні мати доступ до інвентаря однією рукою," — сказав Кан О.
"Але... нам потрібна гарантія," — сказав Хальт.
"Що?"
Кан О насупився, очі ніби казали "Як вони насмілюються!?".
"Ми дамо гроші відразу, якщо ви підпишете Контракт Сабри," — сказав Хальт, уникаючи погляду Кан О.
"Що, контракт?"
Очі Кан О були як лазери, що випромінювали намір убити.
"Ахем."
Хальт та Ітар відкашлялися й повернули голови, уникаючи погляду Кан О.
У той момент губи Кан О трохи піднялися.
У нього точно був якийсь план!
Тоді, після того, як Хальт та Ітар повернули голови назад, Кан О швидко повернувся до нормального виразу.
"Натомість я візьму вдвічі більше," — твердо сказав Кан О.
"Ц-це забагато..."
Щойно Ітар закінчив, Кан О погрожував.
"Гаразд тоді! Переговори закінчено. Едере, заткни їм роти кістками теж."
"Ок."
Едер простягнув руку, але Хальт та Ітар швидко крикнули.
"Вдвічі!"
"Подвійте!"
Кан О помахав рукою, сигналізуючи зупинитися.
"Тоді дайте по 200 золота; разом 400 золота!" — сказав Кан О.
"Ум... Гадаю, тут якесь непорозуміння. Вдвічі — це по 100 золота, або 200 разом," — сказав Ітар.
"Непорозуміння? Я нічого не плутаю. Разом ваша нагорода 100 золота, так?" — сказав Кан О.
"Так," — відповів Ітар.
"А ще 50 золота ви винні мені за психологічну шкоду; ви стежили за мною й влаштували засідку," — сказав Кан О.
"Га?"
"Ще 50 золота ви винні за психологічну шкоду нашому чистосердечному Едеру."
Кан О вказав на Едера.
"Чистосердечний" Едер засвітився блакитними очима.
"Ви сказали платити вдвічі, тож двічі 200 — 400 золота! Так?"
Кан О підняв два пальці.
- Хто в світі так рахує...
- Що значить психологічна шкода? Це не має сенсу.
Хто був той, кого повісили догори дригом на дереві? А Кан О хотів компенсацію?
Хальт та Ітар були безмовні й вважали його претензії абсурдними.
Однак Кан О контролював ситуацію.
"Хаа. Ви досі не розумієте, га?"
Кан О глянув на Едера, даючи сигнал.
Едер заткнув роти Хальта та Ітара кістками.
"Йдемо до Бюро Безпеки," — сказав він Едеру, що кивнув у відповідь.
"Ммм!"
"Мм!"
Кан О схопив Хальта та Ітара з наміром зняти їх з дерева, але вони пручалися.
Водночас їхніми єдиними відкритими отворами — очима — вони ніби казали "Ми зробимо, як ви скажете".
"Дати вам ще один шанс?" — зупинився Кан О й запитав.
"Ммм!"
"Мм!"
"Гаразд, добре. Який клопіт. Едере!"
Едер помахав рукою в повітрі, і кістки, що закривали роти Хальта та Ітара, зникли.
"Хеок. Я дам 200 золота!"
"Обіцяю. Я справді хочу дати гроші."
Кан О прийняв їхні благання з холодним виразом.
"Я хочу ще 50 золота за те, що ви мені так докучали. Тож по 250 золота!"
Хальт та Ітар боялися, що переговори знову зірвуться, тож відразу кивнули головами.
"Добре. Тоді пишіть контракт!" — сказав Кан О.
"Гаразд."
"Добре."
Хальт та Ітар відповіли відразу. Вони відповіли швидко з остраху, що Кан О знову збільшить суму.
Однак Кан О не мав наміру більше збільшувати плату.
Був шанс, що якщо він зайде надто далеко, вони просто влаштують галас і наполягатимуть на тюрмі.
Це лінія Мажино*.
Кан О дістав Контракт Сабри й почав писати його прямо перед очима Хальта та Ітара.
"Гей, у вас справді є гроші?" — запитав Кан О, пишучи першу літеру.
"Так, є!"
"Якщо продамо все, що маємо, то точно 250."
"Гаразд."
Кан О продовжував писати контракт.
Зміст був таким:
Кан О не приведе Хальта та Ітара до Бюро Безпеки. Натомість вони дадуть Кан О по 250 золота.
Кан О не намагатиметься перехопити їх протягом дня.
Хальт та Ітар не намагатимуться помститися після, ні самі, ні через контракт із посередником.
Якщо умови порушено, то порушник стає злочинцем і буде викликаний до Бюро Безпеки й проведе 30 днів у тюрмі.
Кан О переглянув завершений контракт.
- Нічого, що можна видалити, і мене не покарають, навіть якщо контракт буде розірваний.
Контракт Сабри був корисним, але й дуже небезпечним. Тож ним мусили користуватися обережно. Якщо не хотіли бути судимими й покараними за дії.
Переконавшись, що написав добре, Кан О поклав контракт перед очима Хальта та Ітара.
Хоча вони висіли догори дригом, вони ретельно переглянули контракт широко розплющеними очима.
"Нормально, так?"
"Пункт, де ми не помстимося чи не наймемо когось для помсти, трохи..." — почав Ітар, але Кан О знову насупився.
"Чому, ви плануєте помститися? Ви досі не розумієте, га..."
"Н-ні, абсолютно ні!" — відразу крикнув Ітар.
Тоді Хальт сказав: "Будь ласка, додайте пункт, що той скелет, он там, не може нас спіймати чи передати до Бюро Безпеки теж."
"Я його призвав, тож вам нема про що турбуватися," — сказав Кан О, дивлячись на Едера.
Едер був готовий сказати, що його не призивав Кан О, але Кан О глянув на нього, тож він нічого не сказав.
"Додайте все одно."
Позиція Хальта анітрохи не змінилася.
"Який клопіт. Гаразд, зрозумів."
Кан О додав ще один рядок у контракт.
Він не міг принести Хальта чи Ітара до Бюро Безпеки ні за допомогою призива, на за допомогою спеціальних навичок.
"Тепер нормально, так?"
"Хвилину..."
Хальт попросив ще часу, щоб уважно переглянути контракт знову.
"Чоловіче, який клопіт. Сума..." — насупився Кан О й сказав.
"Нічого. Я підпишу."
"Я підпишу відразу."
Вони турбувалися, що він знову збільшить суму, тож відповіли відразу.
Щойно Кан О закінчив свій підпис, контракт засяяв і став трьома, кожен із точно тим самим змістом.
Контракт укладено!
[Ви отримали 250 золота від Хальта за контрактом.]
[Ви отримали 250 золота від Ітара за контрактом.]
Його кишені щойно наповнилися 500 золота!
- Я виграв джекпот, навіть не знайшовши приховане підземелля.
Тож губи Кан О почали вигинатися вгору.
Більше того, він був радий, що це ще не закінчено.
"Тоді ми підемо."
"Так, ми підемо."
Майже одночасно сказали Хальт та Ітар.
"О, точно. Нам вже час." - Кан О кивнув головою.
"Будь ласка, зніміть наші пута."
Вони все ще висіли догори дригом на дереві, скуті кістками.
"Едере," — покликав Кан О.
"Закинь цих хлопців до Бюро Безпеки й повертайся. Обов'язково принеси 100 золота нагороди."
"Що?"
"Це порушення контракту..."
Хальт та Ітар крикнули з подивом.
"Цей хлопець не призваний мною, він мій партнер. Тож він не має стосунку до контракту." - зловісно посміхнувся Кан О.
"Нас обдурили!"
"Нас надурили!"
Здавалося, ніби їх підставили.
"Ви, вирод..."
Хальт був готовий вилаятися, але не встиг закінчити, бо рот заткнули кісткою. Ітар був у тій самій ситуації.
"Ось як це буває."
Коли Кан О представив його як призваного, Едер мав ідею, що так і станеться.
Зрештою, Едера теж обдурили в його контракті.
"Саме тому з контрактами треба бути обережним. Ну, я добре використаю золото. Побачимося, коли ваша нагорода буде ще вищою."
Кан О помахав, посміхаючись.
"Ммм!"
"Мм!"
"Я повернуся," — сказав Едер.
Кістки повністю накрили Хальта та Ітара, не даючи шансу втекти.
Едер потягнув два кокони з кісток із собою.
"Умпф!"
Тепер самотній Кан О потягнувся.
"Я щойно заробив 600 золота одним махом?"
Цих грошей було досить, щоб компенсувати тиждень марного пошуку прихованого підземелля.
Однак він не задовольнився лише цим. Він все ще був голодний до більшого. Набагато більшого!
_______
*Лінія Мажино - Крайня межа або межа терпіння: Це психологічний бар'єр, за який не можна заходити. У новелі Кан О часто використовує це поняття, щоб визначити межу, після якої він переходить до радикальних дій. Наприклад, коли продюсер або Кан Соль Хі намагалися розкрити його особистість, вони фактично "наблизилися до його лінії Мажино".