Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Нездара в старшій школі магії

Розділ 60 - 6 листопада 2095 року н.е. (6)

Прочитано 0% глави

Головний будинок сім’ї Йоцуба
Вітальня

Міюкі піднялася на стукіт у двері.

— Хранителі Йоцуби не такі вже й особливі, — сказав Тацуя. — Навіть з моєю пихою, Янаґі розгромив мене невдовзі після цього, і я все ще не можу перемогти свого майстра.

Тацуя і Кадзама розмовляли про те, що сталося після історії, яку пригадала Міюкі.

— Я не думаю, що ти поводився пихато, — відповів капітан, — але я все одно не можу перемогти свого майстра.

Міюкі, здавалося, лише на короткий час загубилася в своїх думках. Проте вона відчула, що пам'ятає досить багато речей.

У двері знову постукали – цього разу сильніше.

Міюкі дозволила людині увійти, і молодий дворецький увійшов зі словами:

— Перепрошую.

Він був дуже молодий – фактично, він був ще хлопцем. На вигляд не набагато старший за Тацую. Проте на його обличчі не було й натяку на роздратування. Мабуть, його тренування були ефективними.

— Вибачте, — раптом вибачився хлопець. — Ми трохи затрималися з нашими попередніми гостями… Мадам передала вам повідомлення: чи не могли б ви зачекати ще трохи?

Мадам – це Мая Йоцуба. Вона ніколи не була заміжня, тож у певному сенсі називати її «мадам» було не зовсім правильно. Втім, ані Калзама, ані Міюкі, ані Тацуя не мали звички сперечатися через традиційні звертання. Крім того, нікого з них не хвилювала манера розмови дворецького, яка, хоч і була ввічливою, але прозвучала з позиції, що була вищою за їхню.

— Я не проти, — відповів Кадзама хлопцеві після того, як Міюкі і Тацуя подивилися на нього.

— Дуже дякую, сер.

Хлопець не поцікавився думкою Тацуї та Міюкі.

Якщо не брати до уваги Тацую, то причина, з якої він не намагався запитати, чи влаштовує це Міюкі, ймовірно, полягала в тому, що він вважав її членом сім'ї або, щонайменше, членом роду Йоцуба.

Він не помилився. Тацуя ні на йоту не вважав себе частиною Йоцуба, але Міюкі не могла дозволити собі відчувати те саме. Вона могла скільки завгодно заперечувати, що вона старша донька Тацуро Шіби, але не те, що вона донька Мії Шіби.

Тому вона також не могла заперечувати той факт, що була племінницею Маї Йоцуби.


Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі. Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм, там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub

Попередня главаНаступна глава