Незабаром Зазу приземлився біля Асафа, який був стурбований.
- Що насправді сталося? - запитав Асафа.
— Прослідкувавши їх, я виявив, що Сімба розмовляє з крокодилами, намагаючись переконати їх покинути землю прайд. Схоже, він хотів, щоб вони пішли без насильства.
- Я вважаю, що крокодили не погодилися? - запитав Асафа.
- Справді, незабаром почалася бійка. Леви були пригнічені числом, але трималися дуже добре... - Він говорив, але в кінці засміявся.
- Що сталося потім?
- Зазу не впевнений, чи варто йому говорити про припущення. - Сказав Зазу. Наступну частину він не був упевнений, що зрозумів правильно.
- Кажи. - Асада сказав.
- Тукуфу бився ззаду, але було схоже, що він стежив за полем бою і переміщався з різних точок... Через це його брати і сестри, а також інші леви опинилися в небезпечній ситуації... - Невпевнено сказав Зазу.
- Це було навмисно? — запитав Асафа, сильно нахмурившись.
- З того місця, де я був мені так здалося... - Зазу розумів, наскільки серйозні претензії він висунув і якщо помиляється, то може покласти велику провину на Тукуфу, тому йому не хотілося розповідати про це.
Але Зазу був упевнений і в тому, що бачив, просто наміри Тукуфу не були до кінця зрозумілі, хоча здавалося, ніби він хоче, щоб всі у його команді загинули.
Асаф дивився на нього так, ніби хотів дізнатися подробиці.
- Він, здається, зайняв позицію і підштовхував крокодилів до більш підхожих форм, аж поки леви не почали знущатися... Невдовзі всі були поранені один за одним.
- Але, ваша величність, це міг бути нещасний випадок! - З надією сказав Зазу.
- Ти так вважаєш? - Голосним тоном сказав Асафа.
– Нет... - Зазу сумно опустив голову.
- Що ж тоді сталося? - Він запитав.
— Здається, Тукуфу прорахувався: на нього напав крокодил і застав його зненацька. Мохату, побачивши це, кинувся напереріз Тукуфу і мало не віддав своє життя, щоб врятувати Тукупу. – пояснив Зазу.
Асаф знову почав ходити кругами, розчаровані почутим.
Зазу стурбовано подивився на Асафа, відчуваючи ту саму біду. Він уже пережив Шрам, і йому не хотілося б побачити ще один.
- Продовжуйте. - Сказав Асафа, продовжуючи ходити по колу.
- Тукуфу, здавалося, зовсім знепритомнів від того, що Мохату збирався пожертвувати своїм життям для порятунку його, на щастя, Симбе вдалося виручити їх обох. Але форма, в яку Тукуфу поставив корокодилів, дала крокодилам перевагу: вони утворили навколо них півмісяць... - Зазза подивився на Асафа, який був глибоко задуманий.
- Вони напали на Мохату і Сімбу, їх збиралися вбити 6 крокодилів, але Тукуфу ніби ожив і відштовхнув своїх дядька та брата в ідеальну позицію, щоб дати опір, а його атакували замість них. Крокодили замерли в шокі, перш ніж один з них напав і відкусив йому ногу. На щастя, Сімба і Мохату опинилися в вигідному становищі, щоб протистояти іншим левам. - Сказав Зазу.
Він бачив, що Асаф лютував через те, як вчинив Тукуфу.
- Але ваша величність, схоже, що Тукуфу пошкодував про свій вчинок! Якби не його втручання, не тлумачення Сімби і Мохату в кращу позицію, у результаті чого леви змогли видужати й зрештою перемогти... Мабуть, всі вони загинули б. - Зазу намагався пояснити, як він побачив розкаяння в очах Тукуфу, перш ніж пожертвувати собою.
- Вони довго билися, перш ніж вбили майже всіх корокділів, кілька крокодилів втекли. Вони отримали поранення, але зрештою перемогли, тому що на цей раз Тукуфу зміг вибудувати своїх братів і сестер у переможній будові принаймні до того, як знепритомнів.
Зазу намагався заспокоїти Асафа, але сам не був у цьому упевнений.
- Досить, Зазу, ти можеш йти... Дякую... - Сказав він, відкинувшись і виходячи.
Асаф продовжував йти, але не знав, що робити. Він повинен вбити Тукуфу, щоб ця ситуація не повторилася, але в той же час Тукупу був його сином... І він щиро любив його, не кажучи вже про інших своїх дітей і Захару... Які всі були б вбиті горем.
Але чи було б важливо, щоб Тукуфу каявся за це? Зрештою, він зробив все можливе, щоб врятувати левів... Але збитки було завдано йому, і він мало не вбив всіх навмисно.
Він не знав, що робити, і продовжував йти до великого дерева, де жила божевільна мавпа.
Пройшовши деякий час, він прийшов до будинку Рафіка.
- Чим же Рафік мав честь відвідати короля в такий прекрасний день? - Голос Рафіка через спини Асафа, коли він збирався обкликнути мавпку.
- Ах, Рафіка... Поглянь на зірки, зараз не день. - Асаф виправив його. Іноді він здавався мудрим, а іноді - трохи не в собі.
Асаф трохи заспокоївся, побачивши Рафіку.
- Ні, ні, день десь є, просто ти його не бачиш. - Рафік сказав.
Якби інший лев почув ці слова, то подумав би, що Рафіха збожеволів, але Асфа знала, ніби він має рацію.
- Світло може бути не видно, але це не означає, що зараз ніч, просто ти дивишся не з того боку! Ти божевільна мавпа хах! - Рафік сказав, що він божевільний.
- Це ти тут божевільна мавпа... Мені потрібна твоя порада... Перестань дуріти. - Асафа посміхнувся.
- Навіщо мудрий королю порада божевільної мавпи? — Він запитав, забираючись на гілку і сідаючи на неї.
- Тому що навіть мудрий може зануритися у темряву, а божевільний - побачити моменти світла.
- Але Рафіна з цим не згоден. - Рафіку сказав, що дуже посміхаючись.
Асафа підняв брово.
- Хіба Рафіна не казав тобі, що зараз у тебе денний час і ти бачиш світло. - Він сказав.
- Раф'є, сьогодні дещо сталося, і мені потрібна твоя порада. - Він знову повторив.
- Ти був у темряві, перш ніж усвідомив своє місце в колі життя... Але ти змінився, і тепер ти інший. Раітки не будуть говорити за ту божевільну мавпу, якою ти був до того, як опам'ятався. Тепер ти на світлі, навіщо Рафіку давати поради тобі в темряві? - Посміхнувся Рафіка.
Асаф збирався заперечити, але зупинився.
Ця мавпа говорить мені... що я не повинен карати Тукуфу за його жорстокість, коли він був у темряві... а що сказати про культивування світла, до якого він прийшов? Асаф зрозумів, що це за мавпа.
- Ти вже зрозумів це? - Рафік сказав.
Асаф був вражений.
Рафіна стрибнув вниз і підійшов ближче до Асафа, щоб прошептати йому повну правду.
- Ти в мані ХАХАХУ ЛАЛА ХАСaхара! - Він знову почав шалено стрибати.
Асафа засміявся і зрозумів, що мудра мавпа дала йому ще одну чудову пораду.
Асаф зрозумів, що йому слід переконатися в тому, чи все ще добре у Тукуфі і якщо це є, то він повинен попрацювати над тим, щоб збільшити світло.
Але тільки коли він переконається, що Тукуфу позбавлено світла, то повинен подумати про смертний вирок або вигнання.
- Хаха, дякую, Рафіка!- сказав він, розвернувшись і побігши назад.
Він довіряв старому раднику свого батька, який, здавалося, знав більше, ніж слід було, і, здається, розумів відповіді на багато запитань.
Коли Асаф утік, Рафіка зупинився в диві і деякий час просто дивився на чоловіка, який зник.
- Гей! Хіба ти не прийшов за порадою? Чому ти йдеш, перш ніж я зможу його дати? - З подивом запитала мавпу. Але Асаф не міг слухати.
Рафіка любив грати з левами, перш ніж допомогти їм... Але Асаф утік, перш ніж дав пораду... Він просто сказав кілька слів про світло і темряву, щоб заплутати лева...
Він стояв, злегка прикриваючи щелепу.