Шань Чжія сьогодні прийшла в ресторан Чживей, щоб обговорити з Ду Хуашанем нові страви і заодно обмінятися думками про недавні відгуки клієнтів.
Але тепер вона не мала часу чекати на Ду Хуашаня. Якщо вона негайно не повідомить Се Ліню про те, що випадково почула, її серце не зможе заспокоїтися.
— Мені терміново потрібно повернутися в Шень Цзі. Коли прийде управитель Ду, передай йому, що я пішла раніше. Я прийду завтра, — сказала Шен Чжия управителю ресторану.
— Добре, я зрозумів, управляючи Шень, щасливий шлях, — Він серйозно відповів.
Попрощаючись, Шень Чжиї вийшла.
Останні два дні погода була похмурою, а холод став ще холоднішим. Шень Чжия наробила недавно зшитий плащ, але не відчувала тепла. Її руки й ноги були крижані, і навіть рука з парасолями тремтіла.
« Гаразд, краще поїхати на возі», — Шень Чжіснула про себе.
Вона, людина, яка виросла в мирний час у попередньому житті ніколи не відчувала такого страху за своє життя. Сьогоднішній випадок дійсно налякав її.
За весь час, що вона тут, їй зустрічалися лише невеликі труднощі, в цілому все йшло гладко. Навіть недавній маленький бенкет для принцеси не викликав такого невідомого страху, як сьогодні зустріч з вбивцею обличчям до обличчя.
Якби принцеса хотіла її вбити, їй довелося б шукати причини, а ці люди могли б просто убити її одним ударом.
— В Шень Цзи, — сказала Шен Чжиї кучеру в возі, що стояла неподалік ресторану Чживей.
Ресторан Чживей також був на вулиці Чжуцюе, але в кінці вулиці досить далеко від її першої закускової.
— Добре, пані, сідайте. — Дуже люб’язно сказав кучер, поставивши підніжку. Шен Чжій сіла в візку, привітавшись з нею і відправився у дорогу до Шанна Цзі.
Смачна Шеня Цзі.
- Господар, пане Се на задньому дворі.
Шен Чжиї щойно вийшла з карети і увійшла до воріт крамниці Шень, коли почула, як Лі Сюань сказала їй це.
— Ладно, я поняла. А твій брат? Нехай приготує заспокійливий суп, — Я наказала Шен Чжиї.
— Брат готує їжу для гостей на задньому дворі. Господиня, у вас дивний колір обличчя, на вулиці занадто холодно?
Лі Сюань помітила, що після того як Шень Чжія вийшла, її губи були блідими, а колір обличчя поганий і думала, ніби вона застудилася.
Шен Чжиї похитала головою і сказала:
— Все в порядке, я піду всередину.
Вона не збиралася нікому розповідати про це, крім Се Ліня. Чим більше людей знають, тим більший ризик і якщо інформація випадково прокинеться, то страждатиме тільки вона.
Коли Шен Чжий дійшов до заднього двору, то спочатку пішла на кухню.
- Приготуй мені заспокійливий суп, — сказала Шен Чжиї Лі Цяню, який сидів біля вогнища.
Зараз відвідувачів у магазині менше, ніж раніше. По-перше, тому що стало холодно, і люди не люблять виходити з дому, а по-друге, бо відкрився ресторан із Хого, та взимку люди воліють їсти гарячий гоґо.
Тому Шен Чжі та її команда не такі зайняті, як раніше.
— Ладно. — Лі Цянь нічого не запитав, відразу погодився, встав і почав готуватися.
Багато складників у магазині треба було купувати в аптеці, тому все необхідне для приготування супу залишалося під рукою.
Вогонь в вогнищі горів весь день, і температура на кухні була дуже високою. Шен Чжия поїдала там деякий час, перш ніж відчула, що прийшла в себе.
Коли гості в залі слухали, як у них був приємний настрій, серце Шань Чжія поступово повернулося до свого місця.
Вона повернулася в магазин Шень.
Шен Чжиї попрямувала до кімнати на подвір’ях, де приймали гостей.
- Пан Се сьогодні так рано, — Я сказала Шен Чжія, щоб не викликати занепокоєння у Се Ліни. Вона зібралася з думками, прийняла звичайний усміхливий вираз обличчя і заговорила.
— Уже не рано, — Се Лінь відповів, коли відспівав чай. Він підняв очі, подивився на Шень Чжиї і спокійно вимовив.
Від його погляду Шен Чжиї відчула себе трохи винною. Вона потерла ніс і підійшла сісти поруч з ним.
- Пане Се, мені потрібно поговорити з вами про важливу справу.
Се Линь рідко бачив такий серйозний вираз обличчя Шен Чжія, і він мимовільно насупився. Чи не сталося щось сьогодні, коли вона виходила? Відте і обличчя у неї таке невеселе.
— Кажи..
Шень Чжиї заглянула на подвір’я, але не помітила нікого підозрілого. Ця жінка ще більше переймається своєю поведінкою.
- Тут нікого немає, можеш не хвилюватися.
Почувши слова Се Ліня, Шен Чжій з полегшенням зітхала і почала розповідати йому про те, що бачила.
- Добре, я зрозумів. Не турбуйся про це, я сам все владнаю, — Після того як вислухала, сказав Се Лінь. Він зрозумів, що Шен Чжиї сьогодні налякався. — У найближчі дні я пришлю людей охороняти тебе. Живи як завжди, і якщо можливо, не покидай Шен Цзі.
Почувши тихий і впевнений голос Се Ліня, Шень Чжія, яка до цього часу трималася з усіх сил, миттєво розслабилася.
— Угу, — Шен Чжия, видаючи усмішку.
— Відпочинь як слід. Це справа важлива, мені потрібно заздалегідь все влаштувати. — Се Линь сказав, коли вставав і збираючись йти.
Раптом, ніби щось згадавши, він підійшов до Шень Чжії, відкинув їй за вухо вибинуючої пряди волосся і м'яко сказав:
— А Сі, не хвилюйся.
Коли Се Лінь відійшов, Шен Чжиї зрештою прокинулася від заціпеніння. Вона хотіла доторкнутися до волосся біля віска, але виявила, що її пальці були мокрі.
Невже вона плакала?