З моменту відкриття ресторану Чживей біля його дверей щодня вибудовувалися довгі черги. На щастя, Шен Чжій і Ду Хуашань були готові до такого напливу. Вони заздалегідь попіклувалися про кількість складників та посуду, а також обговорили, як давати собі раду з великою кількістю відвідувачів. Тому, незважаючи на зайнятість, ресторан працював злагоджено і без метушні.
- Гей, ви чули? На вулиці Чжуцюе відкрився новий ресторан Хоґо, дуже незвичайний.
— Звичайно, чули! Про це зараз гудить весь Бяньцзин. Хто ж цього не знає?
— Як ви думаєте, чи цей Гоґо справді такий смачний?
— Якби не було смачно, чи приваблювало б стільки людей? Я чув, що в день відкриття туди навіть заглянув урядовець з храму Далі Се Лінь!
Це викликало велике здивування.
— Ого!
Навіть людина, яка була видатною, як пан Се, відвідала ресторан. Здається, чутки не так вже й далеко від правди.
В останні дні в Б’яньцзіні летіли сніжинки, було дуже холодно. Але відкриття ресторану Чживей додало життю в тихий зимовий клімат. Більшість людей, які були допитливі, відправлялися з дому в ресторан. Вони спробували скуштувати страву і захоплювалися його чудовим смаком.
*
— Хуян, невже цей Хого такий же смачний, як кажуть люди? — З легкою цікавістю запитав низький голос.
Хуяйн неквапно відкусила шматочок торта, зробила ковток чаю і відповіла:
- Що, імператорський брат хоче спробувати?
— Кхм.
Той, кого Хуаян називала імператором Сюань, був не ким іншим як сьогоднішнім імператора династії Далян. Почувши такі відверті слова від своєї сестри, він відчув легке збентеження.
- Недавно у імператора був поганий апетит.
Хуяйн підняла голову, окинула його поглядом і спокійно сказала:
— Якщо імператор хоче поїсти, то чи не достатньо попросити кухарів приготувати для нього?
Я ж уже просив їх готувати, але те що вони робили було пресний і без смаку, зовсім не таким, як розповідали в народі. — імператор Сюань проворчав собі під ніс.
— Хіба не кажуть, що тільки в цій крамниці з Хого відчуваєш справжній смак? — Він продовжував дивитись на обличчя своєї сестри, яка була безстрашною.
Цього разу він багато підготовляв і навіть знав, що для атмосфери в народі важлива певна атмосфера.
Хуаян було трохи смішно. Сам імператор, бажаючи таємно вийти поїсти, мусив просити про допомогу. Якби про це дізналися представники влади, вони б вже кілька місяців бурчали.
Імператор Сюань не боявся чиновників, просто якби вони дізналися, то не тільки писали б доповіді, але й старі міністри кожного дня би його пили, і вуха, мабуть, не знали б спокою місяцями.
Заради свого спокою він мусив звернутися за допомогою до своєї сестри.
— Це правда, — Хуян, як завжди, спокійно відповіла невпізнай.
Почувши це, імператор Сюань зрозумів, що є шанс і скористався моментом:
— Правда? За вікном мітить сніг, а в домі — маленький глиняний вогнище, на якому вариться Гоґо.
Хуяйн всередині усміхнулася.
« Не очікувала, що її імператорський брат так багато думає. Невже він надто багато читав романтичних романів? "
- Я чула, той Хого не з дешевих, — З легкою усмішкою Хуаян, по кутках її губ піднялася усмішка.
— Імператорський брат недавно отримав шкатулку південних перлин. Вони солодкі і блискучі, хоч не такі великі, як ті східні перлини, що я тобі дарував, але їх якість рідкісна. — імператор Сюань, будучи дуже проникливим, відразу підхопив розмову.
— Я чула, імператорський брат два дні тому пробував новий фруктовий напій, і він був дуже смачним. — Дала Хуліан.
— Сяо Децзи, принеси рецепт цього фруктового напою і передай його Старій принцесі, — Негайно наказав імператор Сюань.
— Цього року в Б’яньцзіні досить холодно. Та загартова гаряча купальня Імператорського брата в передмісті дуже тепла, — Хуян не зупинилась.
— Сяо Децзи, принеси документ на володіння купальнею і передай його Старій принцесі.
Хоча імператор Сюань відчував біль у серці, для того щоб вийти з палацу, одна заміська купальня — це не так вже й багато.
Тільки тоді на обличчі Хуаян стало трохи приємно.
— Через три дні Хуаян буде хвора, прошу імператорського брата відвідати мене в палаці..
— Якщо сестра хвора, як старший брат, я зобов’язаний відвідати її.
Імператор Сюань був такий щасливий, що його брови і кутики очей засяяли посмішкою.
Після розмови Хуаян встала і попрощалася.
— Вже пізно, сестра прощається.
- Сяо Децзи, проводи Старшу принцесу з палацу. — імператор Сюань прибрав посмішку і вимовив низьким голосом.
- Слухаюсь.
Художий, непримітний слуга вклонився і прийняв наказ.
- Старша принцеса, будь ласка.
Хуаян кивнула і повернулася, щоб покинути палац.
Зимове небо здебільшого було похмуре, а в ці дні особливо.
Знову зійде сніг.
Хуяйн підняла голову, глянула на небо і зітхнула про себе.
— Провожаю принцесу, — Сказав Сяо Децзи, провівши Хуаян до самих воріт палацу і вклонившись.
— Сяо Децзи, будь ласка, повертайтеся. сказала Хуян, відводячи погляд на підніжку і сідаючи в карету, що виїжджає з палацу.
Ресторан Хого Чживей
— Чи інформація підтверджена?
— Підтверджена, її передав довірений чоловік.
- Добре, тоді діймо в той день.
Шань Чжій, маючи сьогодні вільний час, прийшла в ресторан перевірити свої справи і заодно запитати у відвідувачів їхню думку про те, щоб постійно поліпшити обслуговування.