Шень Чжиї поспішно сказала:
— Ваше Високість, у мене дійсно є одне нескромне прохання.
Почувши, як Шень Чжиї заговорила, в очах Хуаян мигнула вираз "так і знала", і вона відчула деяке розчарування. Схоже, ця молода пані Шень теж не така вже й особлива.
Зрештою, скільки людей у світі можуть протистояти спокусі?
— О? Що це? — ліниво запитала Хуаян.
— Якщо я скажу, ви не розізлитесь? Шан Чжиї все ще трохи турбувалася і не втрималася від питання.
Це лише золото, срібло і коштовності. На що їй сердитися?
— Кажи. Я не розсерджуся, — Нечувано відповіла Хуаян.
— Тоді я скажу: — промовила Шен Чжиї.
— Хм.
Шен Чжиї глибоко зітхнув і сказала:
— Ваше Високість, я б хотіла отримати рецепт вашого фруктового ліккера.
Що вона сказала?
Хуяйн подумала, що почула, в її очах промайнула подив, вона на мить замерла, все ще не довіряючи і запитала:
- Що ти сказала?
Шен Чжі, почувши її запитання, подумала, що та не хоче ділитися рецептом, і її голос ослаб:
- Я б хотіла отримати рецепт вашого фруктового лікеру, того самого, який ми щойно пили...
Хоча голос був тихим, у тишу літню ніч Хуаян все одно чула його чітко.
Ха, цікаво.
Ця молода пані Шень просить не про щедрішу нагороду, а про рецепт вина. Але ця молода пані Шень, здається, не вперше її дивує.
Тепер, коли вона сиділа на маленькому бенкеті прямо в неї на очах, то могла випити так багато і тепер, здається, це не є чимось незвичайним.
Хоча рецепт лікеру рідкісний, але вона сказала, що дозволить їй висловити свої побажання, звичайно ж виконає їх. Чому ж вона все ще так боїться?
- Ти добре подумала, справді хочеш цей рецепт лікера? - Знову запитала Хуаян.
Шен Чжиї відповіла:
— Ваше Високість, я добре подумала.
— Пізніше Цинзі принесе тобі рецепт.
— Я дякую Ваше Високість.
Цього разу Шень Чжія щиро подякувала принцесу Хуайан.
Цей сливовий лікер просто чудовий! Тепер, коли у неї є рецепт, вона зможе робити його вдома, якщо захоче.
Хуян почув радість у її голосі. Хоча вона не розуміла, що в цьому радісному становищі, однак у її феніксових очах з’явилася усмішка.
Передіденція принцеси, головний зал.
Пані Шень, зачекайте тут. Принцеса сказала, що пані Цінсі прийде для вас з резиденції. — м'яко сказала служниця.
дякую. — усміхнулась Шен Чжиї.
Після того як вона сказала своє прохання, принцеса сказала, що втомилася і збирається відпочити, а потім наказала служниці відвести її в це місце.
- Не хочу вдячності, це мій обов'язок. — Шановна поклонилась служниця Шен Чжиї і додала: — Я усунусь.
Шен Чжиї кивнула:
— Ладно.
Після того як служниця, яка привела Шень Чжія до головного залу, відійшла, слуга підійшов і налив Шін Чжиї чашку чаю та приніс тарілку з тістечком.
- Дуже дякую. — усміхнулась Шен Чжиї.
Слуга опустив очі і сказав:
- Не хочу просити вдячності, це мій обов'язок.
Він повернувся на своє колишнє місце і більше не говорив.
Шен Чжиї лише ввічливо випила трохи чаю. Вона тільки що багато їла на маленькому банку і випила багато сливового ліккера, тому зараз не була голодна, навіть трохи переїла.
Незабаром Цінзі увійшла в головний зал, освітлений місячним світлом.
- Пані Шень, ви довго чекали. — Щойно увійшовши в кімнату, Цензі вибачилась.
Шен Чжиї встала і відповіла:
— Пані Цінзі.
- Будь ласка, йдіть за мною, сюди. — сказала Цінзі з посмішкою.
Шен Чжиї кивнула і, йдучи за Цінзі, вийшла з головного залу.
- Це те, що старша принцеса наказала мені передати вам, будь ласка, зберігайте це, — Цінзі дістала з рукава складний папір і простягла його Шен Чжій.
Шень Чжі взяла цей папір, обережно поклала його у свій гаманець і засунула гаманець.
Ця річ дуже цінна, її ніколи не можна втратити.
Цинзі спостерігала за її діями, нічого не кажучи, але усмішка на губах стала трохи глибше.
Вони дійшли до воріт резиденції, і Цінсі вказуючи на карету біля брами, сказала Шень Чжі:
- Пані Шень, будь ласка сідайте в карету, кучер відвезе вас назад.
— Простолюдинка дякує старій принцесу, — Шан Чжиї вклонилася до воріт резиденції, а потім сказала Цінзі: Дякую вам, пані Цінзі. За турботу.
- Це мій обов'язок, — Я сказала Цінзі з усмішкою, а потім дуже невимушено додала: — У кареті є нагорода від принцеси для вас.
Нагорода?
Хіба не рецепт фруктового лікеру був нагородою, яку старша принцеса дала їй?
Цензі, здавалося, помітила замішання Шен Чжиї і з усмішкою пояснила їй:
- Пані Шен не повинна дивуватися. Принцеса дуже задоволена тим, що є маленьким банком сьогодні.
— Да. Я, ваша покірна слуга дякую старій принцесі за нагороду.
Старша принцеса вже роздала нагороду, і така видатна особа, як вона, навряд чи варто відмовитися від своїх слів. Якщо так, то Шен Чжия не відмовиться.
— Пані Шень, щасливий шлях.
Шен Чжиї нічого не сказала, посміхнулася Цінзі, потім повернулася і, ступивши на підніжку, сіла в карету.
— Обов'язково доставте пані Шен додому в цілості і безпеці, зрозуміло?
— Да. Я зрозумів, пані Цінзі, не хвилюйтеся. — Серйозно відповів кучер.
— Пані Шань, присядьте зручніше. — Купар прибрав підніжку, застрибнув на дихав і взяв запали в дорозі та голосно нагадав Шен Чжиї, що сидів у кареті.
Севши в карету, Шень Чжиї дійсно побачила на сидінні цвіркун. Хоч вона була дуже зацікавлена, що дала їй стару принцесу, зараз був невідповідний час для того, щоб відкривати пакунок і дивитися.
Нагорода вже належить їй, і вона зможе розглянути її вдома, так що поспішати нікуди.
Ніч вже настала, вулиці спорожніли і карет майже не було. Крім того, принцеси і закусочні нянь Цезі були недалеко один від одного, тому незабаром карета зупинилася.
- Пані Шень, ми приїхали, будь ласка. — Сказав кучер, зупинивши карету і опустивши підніжку.
Шен Чжиї вийшов з карети і посміхнулася сказала кучері:
- Дуже дякую. Чи не хочете випити чаю, перш ніж виїхати?
— Не смею вас турбувати. До того ж, мені потрібно поспішати назад, щоб доповісти про виконання доручення, так що я відклаюся, — Відмовився кучер.
— Добре, щасливої дороги. - Шан Чжия не тримала його, бо її слова були лише виявом ввічливості.
Шен Чжиї повернулася і увійшла в магазин.