На щастя, ресторан відкрився і гості, які прийшли сюди поїсти, не мали ні часу, ані бажання сидіти в окремому кабінеті, здебільшого через відсутність грошей. Так що залишилося місце для розмови.
Вона також сказала Лі Цяню, який сидів у залі і відпочивав:
- Приготуй чайник чаю і принеси сюди.
Шен Чжій відвела Ду Хуашаня в окремий кабінет на другому поверсі. Вона не змінила нічого нагорі; колишній господар вже оформив її дуже витончено, і вона могла б порушити гармонію.
Як тільки він увійшов у кабінет Ду Хуайсюань, то побачив мальовничий пейзаж на стіні.
- Пане Ду, щось не так з цією картиною? — запитала Шень Чжія, не розуміючи чому Ду Хуайсюань так пильно дивиться на неї.
Ду Хуайсюань, захоплений думками про зображення, був вилучений зі своїх думок цим питанням. Він похитав головою і сказав:
— Нічого особливого, картина чудова. Пейзаж сповнений глибокого сенсу, а почерк вільний і зухвалий. Цікаво, хто ж автор цього шедевру?
— Це залишилося від колишнього власника магазину. Оскільки картина добре вписувалась у інтер’єр, я не чіпала її. Я теж не знаю, хто автор цієї картини. — Відказала Шена Чжія, коли побачила захоплення Ду Хуашаня, але сама не мала поняття про художника. Вона навіть не знала відомих каліграфів і живописців сучасної династії, тому нічим не могла допомогти.
— Я просто сказав кілька випадкових думок, пані Шень, не варто сприймати їх близько до серця. — Він сказав Ду Хуайсюань, сидячи біля чайного столика.
Лі Цянь приніс чай і пішов.
- Пане Ду, будь ласка, пийте чай, — Шен Чжиї налила собі та Ду Хуашаню по чашці чайового чаю.
Чай у сьогоднішній династії був чудовим задоволенням. Шень Чжі, подивившись на ціну, вирішила сама сушити чай. Цей чай, який могли дозволити собі тільки багаті люди, вона поки що не сміла навіть бажати.
Ду Хуайсюань подивився на чашку з блідо-балтим квітковим чаєм у руці і зробив невеликий ковток. На відміну від міцних і насичених чаїв, які пили вдома, господь Шень мав особливий смак.
— Хороший чай, — Блискучий Ду Хуайсань.
Шан Чжиї усміхнулася і запитала:
- Пане Ду, у чому справа ви до мене поскаржилися?
Приготуватися до суті справи теж Ду Хуайсюань серйозно вплинуло на нього.
— Пані Шень, здається, ви дуже добре розбираєтеся в стравах зі свинини. "Ливовині голови" і тушкована свинина "Дунпо", які я щойно їв, були чудові. — Він почав хвалити Ду Хуайсань.
Шан Чжиї не вірила, що така людина, як Ду Хуашань, заговорила на цю тему просто так, щоб похвалити її свиню. Вона підозрювала, що за цим стоїть якийсь прихований мотив.
— Ду Хуайсюань, ви мене перехвалюєте. Просто я дуже люблю свинину і тому більше над нею роздумувала, — Відказав Шен Чжиї.
— Зараз свинина дешева, але добрі страви з неї дорого коштують. Пані Шень, ви не знаєте, чи є у вас плани розширити цю маленьку закусочну? — запитав Ду Хуайсюань.
Розширити кафе? Шен Чжі відповіла, що не має таких планів. Вона не мала ні грошей, ані робочої сили. З невеличкою закусочної вона йшла, але якби розширятися, то їм з Лі Цянем двоєм, хоч би як вони намагалися, все одно не вистачало б сил.
Шень Чжиї похитала головою:
- У мене немає таких планів.
Ду Хуайсюань трохи здивувався:
- Чому?
Шень Чжія поділилася своїми думками з Ду Хуашана і тим, що вона за природою досить лінива. Поки рівень життя прийнятний, вона не хотіла б так важко працювати заради досягнення чогось більшого. У попередньому житті, під тиском цін на житло, вона наполегливо працювала кілька років, але не встигла втішатися щасливим життям, як перенеслася в цей історичний період династія. Все довелося починати з нуля без нічого. На щастя, у неї був кулінарний талант. Пропрацювавши півроку, вона придбала невеличкий будинок і була дуже задоволена цим. Невеликий будинок у столиці був еквівалентний віллі в межах третьої кільця в її попередньому житті, яку не можна було купити менш ніж за десятки мільйонів. Перенесення в давність мав також свої переваги — можливість жити у будинку, про який вона навіть не сміла мріяти.
Коли Шен Чжиї послухав думки, Ду Хуайсюань нарешті виголосив свою мету:
— Тоді, якщо ми будемо співпрацювати, пані Шень, ви додасте рецепти, а все інше я візьму на себе. Дохід від закускової буде ділитися у співвідношенні чотири до шести, ви - четверо, я — шість. Що скажете, пані Шень?
Це було схоже на угоду з минулого життя.
Вислухавши, Шен Чжиї зрозуміла справжню мету Ду Хуашаня, який так довго з нею розмовляв. Цей пан Ду хотів розвивати ресторанний бізнес. Сьогодні він випадково зайшов до її закладу, поїв і знайшов смак чудовим. Він вирішив, що вони можуть співпрацювати: він дасть гроші і робочу силу, а вона внесе свій куліновий талант у внесок, і разом відкриє велику закуску на стравах зі свинини.
Шен Чжиї все ж турбувалася: а раптом ресторан прогорить, і ця людина вимагає з неї відшкодування збитків? А якщо ресторан буде приносити прибуток, і він захоче її вигнати, щоб присвоїти всі прибутки собі, вона, здається, нічого не зможе зробити?
Коли він побачив її коливання, з усмішкою сказав:
- Пані Шан, добре подумайте ці кілька днів. Через пару днів я прийду знову і сподіваюся почути гарну відповідь.
Справді, великий і успішний бізнесмен - побачивши її нерішучість, він не став тиснути, а дав час на роздуми. У будь-якому випадку, не потрібно було давати відповідь прямо зараз, і Шень Чжиї відчула полегшення.
Хто відмовиться від додаткової зарплати? Але з неба нічого не падає. Хуайсюань говорив просто: « Вона повинна була лише дати рецепти ». Але коли співпраця дійсно почнеться, чи зможе вона залишатися осторонь справ ресторану? Очевидно, що ні.
З приводу цієї співпраці Шен Чжиї відчувала, що їй потрібно добре все обміркувати, можливо навіть порадитися з Се Лінем, щоб зрозуміти, наскільки це практично.
— Так, я добре обдумаю питання співпраці. При наступній зустрічі я обов'язково дам управителю Ду точну відповідь, — Я сказала Шен Чжиї, піднімаючи горнятко і посміхаючись.
Ду Хуашань теж підняв чашку і з посмішкою відповів:
- Тоді я чекатиму на хороші новини від пані Шень. Сьогодні я більше не буду вас турбувати, прощаючи.
- Сьогодні за обідом у моєму закладі адміністратор Ду витратив в цілому шістдесят п'ять Веней. Будь ласка, спочатку оплатіть рахунок на касі, — Хогнувши, сказала Шень Чжиї Ду Хуайсюаню.
— Ох уже ця забудькуватість! Я зовсім забув оплатити рахунок. Вибачте, пані Шень. — Сказав Ду Хуайсюань, склавши руки в винності.
Шен Чжия встала, відкрила двері у окрему кімнату і злегка кивнула:
- Звичайно, управитель Ду.
Провівши Ду Хуайсюаня, Шень Чжія довго роздумувала, але так і не змогла вирішити. Врешті-решт, вона вирішила більше не думати про це, адже у неї було ще кілька днів на роздуми і потім вона запитає думку Се Ліна.