Вони позичали телевізор у сусідів, а оскільки користувалися нею кілька днів тому, то не повернули. Хто б міг подумати, що сьогодні вона знадобиться для продажу шпильок на пару. Схоже, доведеться ще якийсь час орендовувати цю візок у сусідів.
— Не забудь обгорнути руки вологою ганчіркою, щоб не обпектися.- Нагадала Шен Чжиї.
Лі Цянь був головним кухарем її крамниці, і якщо він пораниться, вся робота на кухні знову ляже на неї. Тому Шень Чжі дуже дбала про безпеку Лі Цяня.
— Ладно. — Лі Цянь відповів і пішов на кухню, щоб почати переносити бамбукові паровози.
Після того, як все було готово, кілька людей в лавці Шен Чжії нарешті змогли сісти і поснідати.
- Сестерка, що це за шпильки? Раніше таких не бачив.
Сяо Шітоу з цікавістю роздивлявся на тарілці, яких він ще ніколи не бачив.
- Це лунбіни з тушею свининою, це з трьома складниками, а це із кислою капустою. Шен Чжиї не знала, як їх назвати, тому вирішила використати його.
Булочки були м’якими і повітряними, тісто тонке, але пружне, не прилипало до зубів. Шен Чжиї їла лужбін з тушею свинячою. Відкусивши м’ясо, яке виділили під гарячою парою, вона відчула ситий сольний смак.
Один шматочок солоної начинки, один шматок м'якої булички, і все це з ароматним та солодким ферментованим напоєм — навіть проста їжа може принести велике щастя.
Можливо, запах Шен Чжі та інші їли луни, і це привернуло увагу. Біля дверей з’явився міцний смаглявий чоловік.
— Господиня, чом ваші буочки? — запитав чоловік, вказуючи на шпильки у пароварці.
Він ніколи не бачив таких шпильок у цьому закладі. Вони виглядали як квіти, і він не знав скільки вони коштують. Чоловіка дуже сподобався їхній вигляд, але він боявся бути надто дорогим і не зможе їх купити.
Шен Чжиї проковтнула останній шматочок шпильки, допіла бобовий напій з чашки і підійшла до покупця.
у нас є шпильки з різними начинками. З тушкованою свинею і трьома делікатесами — по десять монет за штуку, з кислою капустою до восьми монет. Яку начинку ви б хотіли? — З усмішкою запитала Шен Чжиї.
Перед встановленням ціни Лі Цянь запропонувала. Їх бучки були великими, і дві-три штуки могли наситити дорослого чоловіка. Тесто був тонким, начинки багато, а інгредієнти якінні, тому ціна не здавалася високою.
Чоловік, почувши ціну, трохи засмучувався. Десять мідних монет за одну шпильку видавалися йому коштовними. Але сама шпилька була немала, і дві-трих штук вистачало, щоб наїтися. Він стояв біля входу в лавку і вже відчував аромат бульбашок, які їли всередині.
Шень Чжі помітила, що споживач вагається і не поспішає до нього. Вона лише сказала:
— Якщо ви їстимете шпильки тут, в лавці, ми подамо до них закуску.
Буллока і подарунок з закускою? Ось це так! Чоловік, який почув це, відразу перестав сумніватися і рішуче сказав:
— Будь ласка, господиня, дайте мені три шпильки, по одній з кожним видом начинки.
Шен Чжиї не здивувалася такому замовлення. Коли вона торгувала на вулиці, всі нові відвідувачі замовляли саме так.
— Прошу вас, проходьте всередину, буочки і закуски скоро будуть готові.
В лавці вже були відвідувачі. Брат і сестра Лі швидко доїли свій сніданок і прибрали зі столу посуд. Сяо Шитоу їв повільно, тому Лі Суань попросила його віднести миску лунбіном і чашку з бобовим напоєм на кухню та продовжити снідати там.
— Брате, допоможи господині продавати сніданки, а я займуся кухнею.
Лі Цянь кивнув і не відмовився. Помивши руки, він пішов у передню частину крамниці.
— Придивися тут, а я піду на кухню готувати закуски для гостей, – сказала Шен Чжиї Лі Цяню.
Оскільки подарунок у вигляді закуски до шпильок був вирішений спонтанно, Шень Чжії не встигла приготуватися заздалегідь і закупівлі треба було нарізати на кухні.
Шень Чжиї дістала банку з маринованою капустою, виловила з неї приблизно половину, нарізала тонкими смужками і поклала в велику страву. Тепер, коли відвідувачі приходять до їхнього закладу поснідати, їм можна було б просто подати невеличку порцію маринованої капусти на окремій тарілці, щоб не витрачати час на обрізання в кухні.
Подавши шпильки з начинкою і закуску, Шень Чжія запитала:
— Чи хочете ви, пане, відвести чашку доучжира?
Здоровий чоловік, з'ївши кілька шматочків шпильки, відчув спрагу і, почувши питання Шен Чжія, відразу ж кивнув:
— Так, будь ласка, одну чашку.
— Одну чашку бобового напою, — гукнула Шен Чжиї Лі Цяню.
Отримавши розпорядження від господині Лі Цянь зачерпнув чашу доучжина і подав її відвідувачеві.
Чоловік їв шпильки і ставав дедалі нижчим. Ця молода господиня використовувала якісні продукти, і кожна шпилька була щедро наповнена начинкою. Це відрізнялося від деяких інших засідань, де він був, купуючи хліб і ліпіння тісто та ще й сухі до неможливого.
З’ївши три лунбіни великими шматками, чоловік сказав, що найбільше йому сподобалась начинка з тушеного м’яса — солена, ароматна і соковита страва, ніж смажене м'ясо в деяких інших закусочних. Бобовий напій також був кращим, ніж у звичайних місцях без найменшого прибачення бобів. Після того як він випив його, у роті залишилося лише приємне відчуття бобового аромату і солодощів. Він навіть задумався, як ця молода господиня змогла здобути такий смак.
І, наситившись і напившись, причмокнув чоловік губами, згадавши з'їдену страву, сказав:
— Молода господиня, рахунок, будь ласка!
Почувши поклик клієнта, Шень Чжиї швидко підійшла і з усмішкою сказала:
— Всього тридцять мідних монет. Дякую вам за візит, сподіваюся, Вам сподобалося, і ви прийдете знову.
Чоловік відрахував 30 мідних монет і поклав їх на стіл, голосно кажучи:
— Дуже смачно, я прийду завтра.
Отримавши похвалу від відвідувачів, Шень Чжиї посміхнулася так, що її очі засіяли. Вона проводила гостя до дверей і помахала йому на прощання, кажучи:
— Щасливої дороги.
Шен Чжиї подумав, коли отримав гроші. Один лунбін коштував десять мідних мед’яків, сто янів — тисячу. А ще бобовий напій приносив майже сто монет. Таким чином, щоденна виручка від продажу сніданків була великою, хоча й вимагала важкої праці, оскільки доводилося вставати о четвертій годині ранку, щоб все приготувати.
На це Шен Чжиї відповіла:
- Хай буде важко, головне, що є зарплата.