- Я щойно прийшов.
- Коли саме? — Шен Чжиї нахмурилась, незадоволена його відповіддю.
Се Линь на мить замовк.
- Коли він розповідав тобі історію.
Шен Чжиї була незадоволена:
- Ви нас підслуховували.
- Я тут давно стою, ти просто не помітила. — Се Лін відповів, заперечуючи правду.
— Ви вигадуєте шляхетні аргументи, пане Се. Хіба ви не знаєте, що підслуховувати чужі розмови не ввічливо? — Шен Чжиї трохи розсердилась. Якби це була її власна історія, не мало б значення, чи послухався вона Се Лінь, але це було чуже одкровення.
Се Лінь тихо посміхнувся, нахилився ближче до Шен Чжії і відповів:
— Я ніколи не називав себе ввічливим.
Перед нею, як і у випадку з грішним безсмертним лицем, одразу стало ближче. Вона відчула тепло його голосу, і її серце забилося частіше.
— Вы пили?
Шен Чжиї нахмурилась. Тільки коли Се Лінь нахилився ближче, вона відчула легкий запах алкоголю, змішаний з його унікальним, прохолодним ароматом. Він був не неприємним, а швидше п'яним.
Шан Чжиї відчула, як її обличчя спалахнуло. Вона нічого не пила, так чому ж вона так почервоніла?
— Так, я зробив кілька ковток. — Відказав Се Линь.
Шан Чжиї відчула, як її окотило тепло голосу Се Ліня, яка різко контрастувала з його прохолодним ароматом, і мочки її вух почали горіти...
— Се Линь, вы пьяны? — Поцікавилася Шен Чжі, відходячи на крок і побачивши чоловіка, який стояв перед нею.
Вона відчувала, що з Се Линем сьогодні щось не так, але не могла зрозуміти, які саме. У нього все те ж обличчя грішного Безсмертного, і тон голосу був нормальним.
- Думаєш, я п'яний? — Питав Се Линь, мабуть незадоволений питанням. Його брови злегка нахмурилися, а очі звузились, відкривши рідкісну раніше глибину, ніби збудилася ще одна душа, що дрімала в цьому тілі, і стала надзвичайно агресивною.
Шен Чжія інстинктивно відчула небезпеку в Се Ліні, але не могла зрозуміти, що образила його. Вона була зовсім розгублена. Рухаючи людський інстинкт самозбереження, вона зробила ще один крок назад і похитала головою.
— Ні, я сказала щось не те!
Се Линь дивився, як віддаляється струнка фігура, розуміючи, що він налякав її своєю аурою. Він ледве стримувався, повертаючись до своєї звичайної поведінки.
- Ти мені ще не відповіла. Хто це був?
— Ви не чули нашу розмову? Він мій недавно куплений раб. Магазину потрібна допомога з відкриттям, і я не справлюся одна.
Шен Чжиї не розуміла, чому їй так багато пояснювати. Вона просто не хотіла бачити перед собою хмурого чоловіка. Коли він усміхався, його чудові риси виглядали краще.
Як і очікувалося, вона була найспівчутливішою та уважною з жінок!
Почувши, як Шень Чжія сказала, що цей чоловік є лише рабом, гнів Се Ліни швидко злетіло.
— Хм.
Хм? Що він мав на увазі? Невже він прийшов сюди сьогодні тільки для того, щоб поставити їй це питання?
Шен Чжиї відчула, що не розуміє хід думок Се Ліна. Невже ці чиновники просто сповнені інтриг?
- Пане, чи не знаєте ви які-небудь особливо ефективні храми в Даосі поблизу Бяньцзіну? Я б хотіла піти, спокусити пахощі і виконати обітницю.
Шен Чжиї раптом згадала про це. Се Линь був урожаєм Бяньйона. Він повинен бути знайомий з такими речами, вірно? Тоді краще запитати його про сприятливу дату відкриття.
— Виконати обітницю?
— Так, завдяки благословенню Бога мені нещодавно пощастило купити лавку і рабів, про які мріяла. Я буду запалювати пахощі і виконувати свою обітницю, поки ще є час. Сподіваюся, що Боги й далі благословлятимуть мене і допоможуть мені розбагатіти!
Пам’ять про заробітки не могла стерти посмішку з обличчя Шен Чжії.
Отже, це було сповнення обітниці...
Серце Се Линя заспокоїлося.
На жаль, коли Шень Чжия побачила вдоволену лавкою, Се Ліні злегка усміхнувся.
« З цим справився Шан. Я мушу винагородити його, коли повернуся.
— Храм Ціень за межами міста дуже ефективний, — спокійно сказав Се Линь.
— Храм Ціень... Звучить дуже добре.
— Ладно. Вже пізно, я піду відпочити. На добраніч, пане Се.
Почувши пораду пана Се, Шен Чжиї відразу захотів втекти.
Се Линь побачив паніку за принизливим спокійом Шен Чжиї, вона немов перелякана черепаха, ховаючись в панцирі, де почувається безпечно.
Якби Шен Чжії знала, що Се Лінь порівняв її з черепахою, вона б, мабуть, прийшла в лють і вирубалася.
Оскільки він вже отримав відповіді на всі свої питання, Се Лінь перестав тиснути, боячись налякати її.
— Ну, добраніч.
*
Останнім часом Се Лінь був зайнятий офіційними справами. Пані Се та стара пані Се рідко бачилися з сином і онуком. Отже, подорож до храму Цієна для вихваляння пахощів була запланована на вихідний Се Ліня.
Того ранку після сніданку сім’я Се сіла в заздалегідь приготовлену карету і вирушила від міських воріт до храму Цієна.
— Лінь ер, я чула, що майстер Юньсюй повернувся зі своїх подорожей. Майстер Юньшуй має глибокі буддійські знання. Цікаво, чи зможу я отримати від нього настанови в цій поїздці.
Пані Се була глибоко релігійною і захоплювалася видатним монахом Юньсюєм з храму Цієна.
Храм Ціень зобов’язаний своїм сучасним становищем Майстра Юньшую.
Кажуть, що Майстер Юньшуй відіграв певну роль у благополучному вступі на трон нинішнього імператора. Однак це був лише слух, і більшість людей вважали його нереалістичним. Се Линь, однак знав, що це правда; він був залучений в події того часу.
— Не хвилюйся, матусю. Якщо Майстер Юньсюй повернувся до храму, отримати від нього настанови не важко. — Успокоїв Се Линь.
Пані Се скромно посміхнулася.
— Линь ер, ты прав.
В іншому місці Шень Чжія та інші залишили дім, щоб піти до храму Ціень і спочити пахощі й виконати свої обітниці.
Кілька днів тому в магазині було багато людей, тож вони затрималися. Тепер, коли у них з’явився вільний час, вони вирішили піти сьогодні, думаючи, що краще не тягнути до цього. Хоча храми — це тихі, відомі церкви щодня приваблюють багатьох людей і при такій кількості завжди є добрі й погані. Побоюючись, що Сяо Шітоу може втратитися, Шень Чжі залишила його в домі У Суна.
За кілька місяців виховання Сяо Шітоу повністю змінився з того бідного жебрака, яким був колись. Тепер він був білим, ніжним, як нефрит, і неймовірно чарівним. Якби його викрали, шкодувати було б пізно.
Подібне траплялося і раніше. Хоча дитину пізніше знайшли, викрадач убив його. Шан Чжія чула, що її сім’я була вбита горем.
— Сестра...
Сяо Шитоу з нетерпінням дивився на Шень Чжії. Йому теж хотілося вийти з нею.
Шан Чжиї відвернулася, не бажаючи зустрічатися з дитиною. Вона жорстоко сказала:
- Наступного разу сестра тебе виведе. Залишайся сьогодні у дядька В. Коли повернуся, я приготую тобі щось смачненьке.
З цими словами вона повернулася і вийшла. Вона боялася, що жалібний погляд Сяо Шітоу пом’якшить її серце, тому вирішила піти геть.
Шен Чжі та інші орендували екіпаж. Вони не хотіли, щоб кучер керував екіпажем і навіть внесли заставу.
— Пані, сестро Сюань, будь ласка, сидите спокійно, — Лі Цянь, сидячи на оглубі і тягаючи вожді, сказав Шен Чжі та іншим у екіпажі: — Поїхали!
Як тільки він сказав це, колеса пішли в рух, і команда попрямувала до міських воріт.