— Всього п'ять таелей срібла. Що ви думаєте, молода пані? Це дуже гарна ціна, — Сказав бородатий чоловік, піднявши п’ять пальців.
У Сан мовчазно спостерігав, як Шень Чжиї несхвально розмовляє з торговцем. Почувши досить обурливу ціну, він збирався шепнути попередження, коли Шень Чжія заговорила. Почувши її слова, він зрозумів, що вона знає, про що говорить, тому вирішив більше не втручатися.
Шен Чжиї подумки закотила очі. Невже цей продавець дивиться на неї як на жирну вівцю, нічого не сенсує, готову до того, що її використовують?
— Цей раб має спотворене обличчя, а ця молода дівчина виглядає тендітною і нічого не вартою. Якби не майстерність у кулінарії, я б їх не купила. Невже вони обидва коштують п’ять таелів срібла? — Шен Чжиї з насмішкою вказала на брата й сестру і прямо сказала.
Бородач почувався трохи винним, почувши слова Шен Чжія. Побачивши прямолінійну пропозицію Шень Чжиї купити їх двох, він трохи захопився і завивав ціну.
Після того як Шень Чжій відчитала його, і згадавши, яким не поступливим був Лі Цянґ, він злегка запаникував, боячись, що Шаень Чжиї може передумати й не купити їх. Він поспішив загладити свою провину:
- Скільки срібла, на вашу думку, вони коштують, юна пані?
Шен Чжі:
— Чотири таэля максимум.
Бородач відчув біль, почувши ціну Шен Чжиї. Ця молода дівчина була майстром торгуватися. Він вже витратив чотири таєля срібла, коли купив Лі Цяня і його сестру. Просити його запропонувати ту ж ціну зараз, хоч і було трохи неприємно, було цілком прийнятно.
— Якщо ви так іскринки купуєте, чотири таеля - це нормально. Я нічого не заробив, так що наступного разу вам доведеться продовжувати підтримувати мій бізнес, - Сказав бородач з засмученим виразом обличчя.
Шен Чжиї не могла повірити, що він нічого не заробив, але відповіла:
Звісно.
Бородач взяв документи на Лі Цяня та його сестру і передав їх Шен Чжії. Потім він прийняв срібло і тепло усміхнувся:
- Дозволь мені провести вас.
Шен Чжиї усміхнулася і не відмовилася.
Коли Шен Чжий залишила невільничий ринок, то повела Лі Ціня та його сестру в магазин одягу й придбала їм речі. Їхній одяг був зношений. Навчена досвідом Сяо Шитоу, Шень Чжії ретельно купила їм деякі необхідні речі, перш ніж відправитися в провулок Гуйхуа.
Купивши магазин, вона витратила велику суму грошей ще не почавши заробляти. Шен Чжиї відчула біль.
Неважно. Все це були необхідні витрати. Гроші можна заробити знову, якщо їх витратити. Але якщо щось дійсно трапиться, навіть коли вони помруть, то не зможуть витратити вже зароблені гроші. Цим Шен Чжиї потішала себе.
Гуйхуа.
— Сяо Шитоу, відчини двері, — постукала Шен Чжиї.
З подвір'я почулися кроки, і двері зі скрипом відчинилися зсередини.
— Сестра, хто вони? — Хлопчик з цікавістю запитав, відкривши двері і побачивши двох незнайомців.
Коли Шан Чжії сьогодні зранку пішла зі старим В, вона лише сказала, що поїхала по справах і не розповіла йому про те, як вони купують рабів.
— Це брат і сестра, яких купила я. Тепер вони житимуть з нами. Сяо Шитоу, подбай про них, — повільно проговорила Шен Чжия, тримаючи хлопчика за руку, коли вони увійшли в двір.
Сяо Шитоу, здавалося, зрозумів. Ці двоє, яких купила сестра, були старше його, так чому ж вона хотіла, щоб він дбав про них? Невже вона просить її поділитися з ними своєю смачною їжею?
Це затьмарило його обличчя. Але він не хотів ділитися з іншими смачною стравою сестри, але вона попросила його подбати про них...
Сяо Шітоу довго вагався, перш ніж неохоче прийняв рішення: він поділиться з ними.
— Ідіть до печі, кип'ятіть води, щоб помитися. — Шен Чжия.
Шен Чжій хотів сьогодні попросити Лі Цяня приготувати вечерю, щоб подивитися, як добре він готує. Лі Цянь і його сестра щойно прибули на двір, брудні та смердючі. Що б Шен Чжиї не задумалась, їй довелося почекати, поки вони помоляться.
Лі Цянь і його сестра знали, що вони брудні, тому вони пішли на кухню кип'ятити воду.
— Сюань, я розведу вогонь. Ти помойся спочатку.
Увійшовши на кухню, Лі Цянь сів біля земляної печі і почав розводити вогонь.
Сестра Лі Цяня, Лі Сюань, знаючи характер брата, кивнула у відповідь:
— Ладно. Ця дівчина дуже добра. Наше майбутнє повинно бути тепер легше, вірно?
Коли Лі Сюань опинялася в незнайомій ситуації, вона не знала, що́ буде далі. Хоча новий власник здавався добродушним, вони щойно приїхали і не були впевнені у своїх почуттях.
Люди інстинктивно бояться невідомості.
— Не хвилюйся, новий власник дуже хороший. — Успокоїв Лі Цянь.
Тільки що, коли вони з новим власником зустрілися на невольничому ринку, він не бачив в її очах ні презирства, ні відрази, як у поглядах інших покупців, які ставилися до нього як з річчю.
У її очах він здавався їй рівним. Людина з такими ясними очима не може бути поганою.
Заспокоївшись, Лі Сюань відчула полегшення.
— Да.
Помившись, Лі Цянь зі своєю сестрою підійшли до маленького павільйону на подвір’ї і поклонилися Шені Чжі.
— Добрий день, Господиня.
Шен Чжиї зовсім не звикла до такого ставлення. Від такого у неї побігли мурашки. Вона швидко махала рукою:
— Стой! Перестань називати мене Господинею.
- Тоді як вас називати? — Лі Цянь був приголомшений. Вони завжди так називали своїх господарів.
Шен Чжі:
- Як хочете. Тільки не називайте мене господинею. Голова сім'ї, просто голова або пані - все це нормально, але не Господиня.
- Добре, пані.
Лі Цянь на мить замислився. "Глава сім'ї» і «голова" були трохи незграбними, тому він вирішив називати її пані. Це мало чим відрізнялося від господині. Він не розумів, про що вона думала.
Шень Чжия сказала:
- Ви не розумієте сучасного мислення.
Після миття Лі Цянь виглядав майже так само, як колись. Проте його сестра сильно змінилася. Її обличчя було очищене від бруду, а під вигнутими, схожим на іву, бровами виднілися яскраві, водяні очі, що світили живим блиском. Вона була досить гарненькою.
Вона виявилася красунею, не дивно, що її обличчя було вкрите таким товстим шаром попелу. Шен Чжиї підозрювала, що це ідея Лі Цяня, який боявся, щоб його сестру купить якийсь багатий і похотливий чоловік, тому він наказав їй навмисно вироджувати себе.
Варто зазначити, що метод Лі Цяняна був досить ефективним.
Вони були просто рабами. Продавцям потрібно було лише стежити за їхнім здоров’ям і життям. Навіщо їм витрачати гроші на догляд за ними? Видобути воду з криниці — це довгий шлях; торговці не брали б на себе такої важкої та старанної роботи.
Після цього Шень Чжиї коротко позбирала основні відомості про цих двох людей, розпитавши їх про імена, навички, попередні заняття і так далі.
— Сьогодні обід приготуєш ти, — спокійно сказала Шен Чжиї, дивлячись на Лі Цяняне після запитань.
Лі Цянь знав, що це випробування від Шеня Чжії. Те, наскільки добре він приготує цю страву, визначить її майбутнє.
— Ладно. — Відказав Лі Цянь.
Він виглядав цілком впевненим і, мабуть, вельми здібним.
Шан Чжия жестом вказала на кухню:
— Давай. Бери все, що є, скільки хочеш.
— Ладно.
Лі Цяню призначили приготувати обід. Було вже пізно, тому він не хотів затримуватися. Закінчивши говорити, Шень Чжиї повернулася на кухню.
Вона підперла підборіддя рукою, занурившись у роздуми і подивилася на кухню: нарешті настала черга готувати для неї.
Хоча вона любила і смачно поїсти, і готувати сама, їй було приємно час від часу щось міняти та пробувати чужі рецепти.