Вечір наближався до кінця, і на нічному ринку ставало все менше прилавок, який поступово пустив. Лише поперечні човни на річці Ціньхуай яскраво світили, освітлюючи ряб у воді і створюючи дивовижне видовище.
У цей момент пішоходів майже не було видно, і шум вірш. Але з човнів все ще були чутні звуки музичних інструментів і чудовий спів акторів. Серед огню, що мерехтять, можна побачити граційні танцюристи.
Тож зрозуміло: « Ліпше бути собакою у добрі часи, ніж людиною в скрутній ситуації ». Якщо б ви народилися у важкі часи, то як би вам вести такий стабільний спосіб життя?
Бог був до неї милосердний і не дозволив їй повернутися в хаос. Слава Богу, в майбутньому вона буде запалювати більше пахощів, коли відвідуватиме храми і даосські святині!
Шен Чжий несла дитину на спині, Се Лінь тягнув візок, і вони йшли до вулиці, де жила Шаня Чжія.
Сяо Шитоу так втомився, що заснув на спині Шен Чжиї. Він спав міцно і глибоко, час від часу закмочуючи губами. Мабуть, йому снилося щось смачненьке.
— Дуже вам дякую, пане сьогодні. — Шань Чжия лагідно вимовила, її тон був дуже щирим.
Без допомоги Се Ліна вона могла б не втриматися і навіть помилятись при готування їжі для гостей.
— Нічого, просто приготуй мені що-небудь смачненьке. — Се Ліня все ще виглядав байдужим, наче ніщо у світі не могло зворушити його емоції.
Ну, раз Се Лінь так сказав, їй немає про що турбуватися.
Цей чоловік не має грошей, але вона може сплатити борг лише смачною їжею. У всякому разі, цей чоловік допомагав їй не раз і не два. Попереду ще довгий шлях, так що вона може віддавати борг поступово.
Деякий час вони мовчали. Під місячним світлом можна було почути лише кроки та легке дихання. Два звуки перепліталися докупи, незрозуміло гармонійні.
— Скоро я зможу відкрити магазин, і тоді проведу невеликий банкет. Пан Се повинен прийти і підтримати нас. — Саме Шен Чжиї порушила мовчання і запросила Се Ліна на банкет.
Се Линь щось наспівував, а потім спитав:
— Ты купила магазин?
Шен Чжиї похитала головою і сказала:
— Ні, я звернулася за допомогою до знайомого брокера, але не маю новин.
Се Линь як і раніше відповідав байдуже, і вони знову замовкли, зосередившись на ходьбі.
Місце було все те ж. Коли вони досягли входу в провулок Гуйхуа, Се Лінь зупинився. Шен Чжиї поклала Сяо Шитоу на воз, щоб той спав, взяла візку біля Се Ліня, сама потягнула її і попрощалася з ним.
- Добраніч, пане Се. Побачимося завтра.
— Доброй ночи.
У порожній переулці було чути тільки стукіт коліс. Се Линь відчув, як його серце забилося частіше, а прощальні слова Шен Чжії відгукнулися в його голові.
Слова, які вона говорила, мали якусь магічну силу, настільки чудову, що від них у вухах затепилося.
Один чоловік тягнув телегу до будинку, а інший стояв нерухомо і дивився в спину убитому чоловікові, повернувся і пішов тільки тоді, коли дівчина скрилася з виду.
Особливик Се, кабінет.
— Пойди и поклич Се Шана. Я чекатиму його в кабінеті.
Се Линь повернувся додому і не побачив Бена, тому наказав слугам покликати його.
Се Шан — молодший син, Сімо Дефу, головний управитель особняка Сі. З дитинства він був поруч з Се Лінем і його довіреною особою. Незважаючи на те, що Се Шан виглядає красивим і справедливим як вчений, він рішучий та безсердечний у своїх діях, а також дуже талановитий.
Се Дефу був слугою сім'ї Сі. Завдяки своїй винятковій здатності він користувався честю літнього господя. Пан Се також дуже цінував його і дозволив йому носити прізвище Сем, що було одночасно й милістю, та підвищенням по службі. Його сини також взяли ім’я пана.
У ті часи слуги мали велику честь взяти ім’я свого пана. Батько був дуже могутнім, і його сини були такими ж талановитими. Кожен з них був дуже здібним і займав важливі посади в сім’ї Се.
Отримавши наказ Се Ліня, слуги не посміли зволікати і поспішили на пошуки Се Шана.
Приблизно через мить після закурювання ароматичної палички в кабінет Се Ліна увійшов красивий молодий чоловік у тонкої темно-коричневій бавовняній одязі.
Як тільки він увійшов до кімнати, він опустився на одне коліно і вклонився, кажучи:
- Як ся маєте, сер? Я спізнився, будь ласка, пробачте мене.
Сім Шан був довіреним обличчям Се Ліня, який мав глибоку повагу до нього. Коли пан повернувся додому, то не прийшов вчасно служити йому, що було порушено правила. Тож він мусив вибачитись за це.
Се Линь спокійно сказав:
— Вставай.
- Дякую вам, сер. — Се Шан встав і запитав: — Пане, чи є щось термінове, що ви хочете, щоб я зробив?
Кожного разу, коли Се Лінь терміново викликав Сі Шана, йому потрібно було повідомити йому щось важливе. Раптом, цього разу Се Шан помилився.
— Чи у мене є вільна крамниця? — запитав Се Линь.
А? Це те, про що хотів дізнатися молодий пан? Він що, неправильно розчув?
Се Шан подумав, що йому почулося. Його пан покликав його, щоб запитати, чи немає де вільного магазину.
Не почувши відповіді, Се Лінь глянув на Сі Шана. Він терпеливо перепитував:
- Чи є ще вільні магазини?
— Да, — Се Шан швидко відповів.
- Знайди невеличку крамницю з невеличким подвір'ям у сільському районі поблизу особняка Се. Завтра розкажи всім, що ти збираєшся його продати. Нікому не кажи, що магазин мій, зрозумів.? — Запросив Се Линь.
Се Шан не зрозумів, що́ він мав на увазі. Але він відмовився ставити більше запитань і з повагою відповів:
— Я розумію.
- Якщо хтось прийде до тебе і захоче купити магазин, будь ласка, дайте мені знати, — Даси СС Линь.
— Да.
Закінчивши давати вказівки, Се Лінь замовк і втупився на книгу, яку тримав у руці.
Побачивши, що Се Лінь замовк, Се Шан зрозумів, наскільки важливо дотримуватися всіх вказівок. Він навшпиньках вийшов з кабінету і поспішив приступити до роботи.
Які смачні страви будуть приготовані для невеличкого бенкету?
Се Линь подивився на книгу, його погляд затуманився, думки попливли геть...