На той час кухарі на кухні відкинули свої колишні упередження. Раніше вони були готові допомогти Шень Чжиї, тому що їхній пан просив їх про це, але побачивши майстерність Шанай Чжі, їм стало соромно.
Думка про те, що молода дівчина готує такі чудові страви, якщо не переважні їх, досвідченого кухаря було трохи незручною.
— Хто навчив тебе цього кууліна? — запитав кухаря, що зробив зварити суп для Шен Чжії.
Шан Чжиї ввічливо усміхнулася:
— У молодості я зустріла майстра, який подорожує світом. Він сказав, що у мене є кулінарний талант, і він трохи навчив мене. Тепер я не знаю, де він.
Шень Чжиї вигадала історію про нібито неземного майстра. Можливо, вона подорожувала у часі та просторі і провела понад десятиліття в процесі навчання кулінаріїв сьогодні?
Натовп, замість того щоб поставитися до цього скептицизму, виглядав так, ніби раптом щось з'ясувала і очевидно повірила в це.
- Її навчив майстер, і це талант дівчини!
— Да-да. Дивлячись на сучасну кулінарну майстерність дівчини, я розумію, що майстер був правий.
Усі були вражені компліментами. Шен Чжі не звикла до такого ентузіазму, і якраз коли вона намагалася знайти привід, щоб піти, побачила, як на кухню увійшов Се Лін.
- Сьогоднішній обід був чудовим. Всіх на кухні нагороджують. Пані Шан, будь ласка, підійдіть сюди.
Се Линь хвалив всіх, хто отримав нагороду.
Почувши це, всі на кухні були незадоволені і поспішили висловити вдячність.
Ми, слуги, дякуємо вам за вашу нагороду.
Се Линь:
— Да.
Шень Чжія спостерігала, як Се Лин наградує всіх з заздрістю дивлячись на гроші.
І це багата сім'я? Нагородити цілу кімнату таким подарунком! Тсс, на таку суму можна було б купити маленький будинок, вірно?
Загорнувши свою промову, Се Лінь вийшов з кухні. Шен Чжиї поспішила слідом. На звивистих вуличках особняка Се без провідника точно заблукав.
— Бабусю сьогодні з радістю пообідала. Рідко побачиш, як вона так багато їсть.
Тон Се Ліня був не такий холодний, як колись, а радісний.
— Тільки б пані Се сподобалося, — Шен Чжі теж була задоволена, і її початкове хвилювання розвіялося з цими словами.
Се Линь:
— Бабуся просила мене подякувати вам за це.
Величезну вдячність? Невже її щедро нагородить? Вона в основному готувала, тому логічно, що її нагорода повинна бути більшою ніж у інших на кухні...
Хоча Шен Чжі так і думала, вона не хотіла виглядати жадібною. Вона зобразила спокій і сказала:
- Цікаво, як же майстер Се мене віддячить?
Спочатку він думав дати їй чайові, але боявся, що Шень Чжія подумає, ніби вона неуважна. У певний момент він не зміг придумати нічого кращого.
Якби Шен Чжиї знала, про що він думає, вона б потиснула йому плечима і сказала:
— Просто дайте мені чайові! Я хочу, щоб ви були справді уважними!
- Я ще не вирішив, — Правда відповів Се Линь.
Шен Чжі:
—...
Цей хлопець говорить їй так прямо, сподіваючись, що вона видасть, чого хоче? Їй просто потрібні гроші.
Шен Чжиї на мить замислилась, а потім сказала:
— Я недавно планувала відкрити продуктовий магазин, але в мене туго з грошима...
Вона дала зрозуміти це так ясно, отже пан Се повинен був зрозуміти, вірно?
- У мене є найкращий магазин. Я хотів би подарувати його вам в вдячність за сьогоднішній банкет.
Слова Се Ліня вразили Шень Чжиї.
Чи всі багаті люди є такими щедрими? Дають магазин.
— Цей подарунок у вдячності занадто щедрий. Я відчуваю себе негідною його.
Шан Чжія була безпорадна і трохи заніміла. Се Линь не виглядав незрозумілим.
Раптом в її вухах пролунав сміх, а потім вона почула веселий голос Се Ліна:
— Бабця веліла дати вам п’ятдесят талей срібла на знак вдячності.
П'ятдесят таелеєм? Це так багато!
- Це занадто багато. Я не можу прийняти це, — Шен Чжиї відразу ж відмовилася.
Се Линь:
- Це бажання бабусі. Я не можу робити рішення як старійшина. Якщо пані Шень вважатиме це недоречним, будь ласка, поговоріть з бабусею особисто.
— Відведіть мене до старої пані Се. Це лише обід, а нагорода за нього надто велика!
Шен Чжиї знала, що сім'я Се багата, але все одно була шокована таким подарунком. П’ятдесят таєлів — звичайна сім’я може вистачити на рік чи два.
— Бабусю вирішила подрімати, — спокійно сказав Се Линь.
Шен Чжиї глянула на обличчя Се Ліня, розуміючи, що шляху назад немає. Вона подумки зітхнула.
Як можна відмовитися, коли тебе так змушують? Неважно. У будь-якому випадку, це були вже її гроші. Вона не буде винна, якщо витратить їх.
Шен Чжі:
— Тоді, будь ласка, молодий пане Се, подякуйте пані від мого імені..
Се Линь:
— Ладно.
Се Линь проводив Шен Чжиї до самого входу в палац Сі. Недалеко від воріт він дав їй легкий гаманець.
- Дякую, молодий пане. - Шан Чжиї взяла гаманець і виявила, що в ньому срібна купюра у п'ятдесят лянов.
Пан Се був дуже уважний, бо розумів, що мішечок зі сріблом буде занадто помітний. Легка та повітряна срібна купюра буде непомітною в гаманці, щоб уникнути уваги тих, хто би її зацікавився.
- Що ж, візник відвезе вас назад, — Се Лінь сказав, показуючи на карету, яка чекала в особняку.
Шан Чжиї не важничала. Вона була досить далеко від її дому, і йти туди пішки було б виснажливо.
Вона злегка поклонилася, ще раз подякувала йому, а потім повернулася, щоб вийти з особняка Се і сісти в карету.
Се Линь проводив поглядом карету, поки та не закрилася з виду, а потім повернувся і пішов.
Наступного ранку пані Сюнь прийшла принести продукти, але цього разу вона не квапилася йти. Навпаки, її вигляд був таким, ніби вона хотіла щось сказати.
- Пані Сюнь, ви хочете мені щось сказати? — запитала Шен Чжиї, не в силах більше терпіти.
Вона ще не приготувала сніданок і їжу для вечірнього кіоску, тому у неї не було часу витрачати час на пані Сюнь.
— Чжи, у мене до тебе питання. Не думай, що я набридлива. — боязко сказала пані Сюнь.
Шен Чжі:
все гаразд.
- Ти вже не молода. Ти коли-небудь думала про одруження? — Пані Сюнь на мить замовкла, а потім раптово відчула полегшення. Далі вона хотіла сказати набагато більше.
Шен Чжии поняла. Пані Сюнь намагалася її свати. Вона просто не знала, кого: свого сина чи родича.
- Пані Сюнь, ви намагаєтеся мене вбити? — Просто запитала Шен Чжиї.
— Ну, я просто хотіла запитати: - Сюнь трохи змутила прямота Шен Чжії.
Шан Чжиї посміхнулась.
— Я ще не планувала. Цікаво, в чиїй сім'ї пані Сюнь хоче бути свахою?
— Чжи, ти бачила мого сина, коли відвідувала мене раніше? - Пані Сюнь була сором’язливою, і їй було важко прямо сказати, що вона схоплює власного сина, тому про це непрямо.
Шен Чжии поняла. Пані Сюнь, ймовірно, проникла до неї симпатією, можливо тому, що вважала її працьовитою, здібною та розумною вести господарство і хотіла одружитися для свого сина.
- Непогано, науковець? Якщо він здасть імператорські екзамени, пані Сюнь зможе насолоджуватися хорошим життям. - Недбалково похвалила її Шень Чжиї.
У них з пані Сюнь все ще були хороші відносини. Хоча їй не подобалося її поведінка, вона не могла сваритися. Це були лише кілька компліментів.
І справді, почувши слова Шень Чжиї, пані Сюнь прищурилася в усмішку, ніби її власний син вже склав іспити. Вона весело сказала:
- Якщо ти зацікавлена, то зможеш насолоджуватися зі мною в майбутньому.
- Пані Сюнь, я поки не розглядаю заміжьство. Дякую за вашу доброту, — Вона прямо сказала Шен Чжі, що не хоче грати з пані Сюнь в ігри.
ти вже не молода. Якщо ти не змовиш про одруження зараз, то можеш ніколи не одружитися.
Обличчя пані Сюнь похололо, коли вона почула відмову Шен Чжії.
У неї був гідний син, так чому ж вона мала бути незадоволена?
Шан Чжиї ввічливо усміхнулася і сказала:
- Пані Сюнь, я ще молода. У мене сьогодні справи, тому я не буду вас вести.
Пані Сюнь зрозуміла, що Шен Чжиї наказує їй піти, і її обличчя раптово почервоніло. Вона фирнула і відвернулась.
Шен Чжий зітхнув, втративши дар мови. Їй було трохи більше двадцяти, вона була просто квіткою. Невже вона така стара? Ну, для тих хто рано виходив заміж у давнину вона старіє.
Хто б що не говорив, вона ніколи не визнає, що вона стара!
Хм, це трохи дратує. Після цього їй, можливо, доведеться шукати нового постачальника овочів.