Храм Дали.
— Тушковане м’ясо, куплене сьогодні вранці, було таким смачним!
— Точно, я не думав, що ця дівчина не тільки вродлива, але й смачно готує. Після роботи піду до її прилавка і куплю ще, щоб взяти додому вину.
Се Линь проходив повз кабінет чиновників і випадково почув цю розмову. Він хотів вислухати, але чиновники булизорими. Як тільки їхні погляди впали на нього біля дверей, вони відразу ж вигукнула.
- Доброго ранку, пане.
Чиновники встали в унісон, щоб привітати його. Се Линь злегка кивнув у відповідь.
Коли він пройшов повз кабінет чиновників, там знову стало шумно і всі продовжили розмову з місця зупинки. Але через те, що він пішов далеко, їхні розмови вже не були чітко чутні.
Тушене м'ясо? Що це за їжа? Він ніколи про таке не чув. Чи за кілька днів марно в Б’яньцзіні з'явилася страва, про яку він не знав? За словами чиновників, торгування тушеним м’ясом було ще й гарною дівчиною, можливо тому вони так хвалили цю страву.
Се Линь відчув легке нехтування. Які делікатеси він не куштував у Б’яньцзіні? Напевно, ці чиновники перебільшують через зовнішність дівчини, звичайне м'ясо.
Незважаючи на це, Се Лінь випробував деяку цікавість і думав спробувати, як на смак це тушене м'ясо, коли у нього буде час.
Сьогодні Сяо Шітоу дуже втомився, тому Шень Чжії вирішила приготувати щось смачне на обід, щоб винагородити його. Перед тим вона мала готувати їжу для завтрашньої торгівлі.
Коли все було готово, Шень Чжії залишила Сяо Шітоу вдома і сама поїхала за продуктами для обіду.
Дитина росте і потребує доброго харчування. Коли він був маленьким жебраком, то майже нічого не їв і був худим, як паростки. Тільки після кількох днів піклування Шен Чжия, у нього з'явився рум’як на цуценях.
Шен Чжиї подивилась на вуличні прилавки. Більшість з них продавала сезонні овочі, а домашня птиця і м’ясо рідко зустрічалися. Коли вона пішла трохи, то знайшла прилавок з рибою.
— Дедушка, чому ваша риба? — Шень Чжиї підійшла і подивилася на невелике відро з рибою довжиною з палець перед старим. Вона була підходящою для варіння супу, тому вона запитала.
Ця риба була надто дрібною, тому ті, хто мав небагато грошей, не хотіли її купувати. Краще було купити м’ясо, ніж цю дрібну рибу. Тому, побачивши, що Шень Чжиї хоче купити рибу, вираз обличчя старого став більш добрим і він посміхнувся та запитав:
— Скільки вам потрібно, дівчина?
Кілька штук підуть на суп, а інші можна буде запалити до кришталика і дати Сіо Шитоу як закуску. Шен Чжий подумала про це і відповіла:
— Я возьму все.
Вираз обличчя старого стало помітно більш жвавим, і він з посмішкою сказав:
- Якщо ви візьмете все, я зроблю вам знижку. Лише двадцять веней.
— Дідусю, я не взяла відро в дім. Чи можете ви віднести рибу до мене додому? « Шень Чжиї не знала, що купуватиме рибу під час виходу, тому вона мала лише кошик в руках. Продавець риби не продавав її разом з відро. Шен Чжиї не хотіла витрачати гроші на придбання відра, у неї вдома було достатньо ведер.
— Ні проблем, дівчина, просто покажіть дорогу, — Старенький охоче погодився. Це лише кілька кроків, що краще, ніж стояти тут пів дня і не продати жодної риби.
Шень Чжія купила ще кілька курячих та качаних яєць і трохи сезонної овочів, які подобалися їй і Сяо Шітоу. Сезонні овочі, які прислали до Сюни, були використані для приготування тушкових страв і їх зовсім не залишилось. Якщо Шен Чжиї хотіла їсти овочі вдома, то мусила купувати їх окремо.
Те, що вона купила на ринку було трохи дорожче за те, щоб купити у пані Сюнь і Шен Чжиї дещо жаліла про це. Вона повинна була купити більше у пані Сюнь. Коли вона прийде завтра з овочами, Шен Чжиї додасть трохи до замовлення і залишить овочі для себе.
Шань Чжія йшла попереду, а за нею йшов старий, який продав рибу, в напрямку до перевулку Гуйхуа.
— Дедушка, почекайте мене тут. Я поверну вам відро, коли приберу рибу. Сяо Шитоу, налий мені в тазик води, — Шен Чжиї нікого не впустила. Вона віднесла невеличке відро з рибою на кухню і знову покликала Сіо Шітоу.
Шен Чжиї, розплавившись за рибу, сказала старому:
- Дідусю, якщо ти знову зловиш таку дрібну рибу, будь ласка, принеси її мені додому. Я заберу її всю.
Очі старого засмагали, і він з радістю вигукнув:
— Вот здорово! Мені не доведеться йти на ринок продавати.
Шан Чжиї усміхнулася і запитала:
— Ви запам'ятали дорогу?
— Так, у мене хороша пам'ять. — З гордістю відповів старий.
- Це добре. Просто йдіть додому не поспішаючи, я вас не гоню. — З усмішкою сказала Шен Чжиї.
Провівши поглядом старого чоловіка, який зникав у переулці, Шень Чжиї зачинила калітку і пішла на кухню готувати обід.
Хоча риба була дрібною, її все одно треба було ретельно почистити; інакше суп буде невкусним. Чистити дрібну рибу було так само важко, як і велику, а іноді навіть важче.
Після чистки треба обвалювати дрібну рибку у борошно, підсмажити її до золотистої корички з обох боків і покласти в теплу воду із щітками імбіра та іншими приправами. Коли вода закипить, то протягом півгодини варити на повільному вогні.
Шен Чжия не сиділа склавши руки, а готувала інші страви.
Потім з’їла на сковороду і вилила, виливала олію та поклала її на тарілку. Потім обсмажила з овочами, приправила скибками часнику і посипала зеленим цибулею перед смаком. Оскільки Сяо Шітоу любить яєчню, Шень Чжиї пожежила для нього кілька яєць. Після того як всі страви були готові, можна було подавати вуху.
Молоко-білий суп був прикрашений смарагдно-зеленими зеленими цибулею і кінзою, він отримався ароматним та красивим. Щелепка перцю зробила смак ще краще.
Шень Чжия зачерпнула ложкою з маленького миски рибного супу, повільно випила його і зідхнулася: « Як смачно!»
Свіжі та ніжні, її кулінові можливості як завжди на висоті!
— Смачно? — Спостерігаючи, як Сяо Шитоу жує смажену рибину, запитала Шен Чжиї.
Маленький хлопчик кивнув і ствердно відповів:
— Чудово, чудово, смачної моєї сестри.
Врешті-решт, він був дитиною і любив хрустких смажених рибок ще більше. Він їв їх одну за одною і навіть забув про улюблену їм вранці яєчню.
Ніхто не може протистояти смачній смаженій їжі.