Оскільки тушковане м’ясо продавалося дуже добре вранці, Шень Чжії вирішила купити більше продуктів сьогодні, щоб усі відвідувачі могли насолоджуватися тим же м'ясом і вона заробила на цьому ще більше грошей.
Але погода стає жаркою, і м'ясо само по собі було трохи жирновато. Вона хотіла б купити сезонні овочі та гриби, щоб тушити їх і побільшити асортимент на прилавку.
Купувати треба було дуже багато, а час на обід не було. Тому Шень Чжі та Сяо Шітоу знайшли маленький крамничку і купили миску лапші. Лапша виявилася не дуже смачною, але й бульйон був маловажним.
Після обіду вони повернулися додому, швидко почистили куплену свинину і замочили її у солоній воді. Потім вони знову вийшли, цього разу за сезонними овочами та грибами.
— Сяо Шитоу, це далеко? — Шен Чжій вже почав хворіти від ходьби, а вони ще не досягли місця, про яке говорив хлопчик.
— Майже прийшли, — Сяо Шитоу теж дуже втомився і відповів, важко дихаючи.
Раніше Шень Чжії запитала Сяо Шітоу, чи знає він, де можна купити свіжі і недорогі овочі. Сяо Шітоу відповів, що знає одне місце, але воно знаходиться досить далеко. Шен Чжиї не очікувала, що це місце знаходиться так далеко, щоб її доведеться покинути місто.
Але якщо подумати, це нормально. Люди у місті Б’яньцзін купують овочі для їжі, і мало хто вирощує їх самостійно. Якщо ви хочете купити свіжі овочі, вам доведеться їхати за город і самостійно шукати фермерів.
Вони йшли більше години, перш ніж прибули. Шень Чжий зітхнув з полегшенням, коли побачив маленький дворик навколо паркану. Нарешті вони дійшли!
— Мама, гість прийшов, — Чоловік, який сидів на подвір’ї і читав книжку, закричав у дім. Потім він звернувся до Шена Чжі: Пані, будь ласка, зайдіть. Ви прийшли купити овочі?
Шен Чжиї увійшла і кивнула, усміхнувшись:
- Все вірно.
З дому поспішно вийшла жінка, глянула на два незнайомих обличчя у дворі і посміхнулася тепло:
— Ви ж вперше прийшли до мене додому за продуктами, так? Я вас раніше не бачила.
— Так, я чула від брата, що в домі пані Сюнь добра їжа, тому прийшла сюди спробувати. - Трохи підлещила Шань Чжиї.
Пані Сюнь трохи злякалася:
- Звідки ви знаєте, що моя їжа така смачна?
- Ви повинні запитати про це мого брата, вірно? — Шен Чжиї легонько підробила Саяо Шитоу ліктем і поддорозіла його.
Тільки тоді пані Сюнь помітила, що дитина поруч з Шен Чжії здався їй знайомим, ніби вона вже десь його бачила, але в якийсь момент не могла згадати, де саме.
- Маленький пане, ми зустрічалися раніше?
— Пані Сюнь, це я, Cяо Шитоу. Хіба ви мене не пам'ятаєте? — сором’язливо запитав маленький хлопчик. Коли він просив милостиню на вулиці, пані Сюнь завжди давала йому їжу, коли проходила повз: іноді парові булики, часом млинці. Сяо Шитоу пам'ятав все.
- Сяо Шитоу, це ти! — Пані Сюнь з подивом вигукнула: Ти знайшов своїх родичів? Ця дівчина - твоя старша сестра?
Хлопчик похитав головою і сказав:
— Ні, це моя старша сестра, яка люб'язно прислала мене.
Пані Сюнь раптом зрозуміла, ось чому, не дивно, що ці двоє зовсім різні один на одного:
— Ця дівчина є вродливою і чесною, тому її чекає нагорода. Пані Сюнь зітхнула, дивлячись на Шен Чжиї.
Шен Чжиї не сприйняла її слова серйозно. Вона забрала з вулиці Сяо Шитоу, тому що була м'якенька. Крім того, хлопець був їй в пригоді і не очікував нагороди. Шен Чжиї так і думала, вона скромно сказала:
- Пані Сюнь, ви занадто добрі.
Під час розмови вони підійшли до городу Сюнь, переповненої різноманітними овочами. Шень Чжиї навіть побачила паростки часнику! Її улюбленим вегетаріанським блюдом були саме тушкові паростки часнику.
— Пані Сюнь, чи можете ви щодня доставляти овочі до провулок Гуйхуа на вулиці Ґулоу? Я можу вам заплатити додаткову доставку.
Шан Чжиї хотіла, щоб свіжі сезонні овочі у неї були щодня, але не хотілося кожного дня їздити туди-сюди. Це забирає багато часу і сил, а також забирало у нас приготування їжі.
- Звичайно, можете. Я щодня доставляю їжу в ресторани у Б'яньцзіні, так що можу відправити трохи і вам. Не потрібно платити мені додатково- Пані Сюнь відразу погодилася.
Це було б найкраще. Шан Чжиї охоче сплатила заставу, замовила необхідну кількість овочів і пішла геть. Перед відходом вона купила трохи овочів для своєї сім’ї, не могла дозволити собі продавати непогамовну їжу. Тому вирішила погасити городину на проби.
Повернувшись додому, вона швидко нарізала м’ясо і поклала його в каструлю для тушіння.
Налила трохи юшки з каструлі, в якій тушилося м’ясо. Після того як овочі зварилися, вона витягнула їх і полила домашнім соусом.
Тушковані страви найкраще поєднується з простим локшиною для супу, тому Шен Чжия заместила тісто і приготувала свою власну лапшу. Потім вона зварила дві миски прості локшини, яку так любила у своєму попередньому житті, особливо коли подавала її разом із морепродуктами.
Поки вона готувала, Сяо Шітоу був приголомшений. Він ніколи раніше не бачив локшину для супу, приготованої таким чином. І він вперше побачив таку тоненьку локшину, як пір'я зеленого лука.
Свіже суп з локшиною в поєднанні із насиченими й яскравими тушними овочами настільки смачна, що можна проковтнути язик.
— Сестра, їжа, яку ти готуєш, така смачна! — Сяо Шитоу похвалив, говорячи з набитий рот.
Шен Чжия була дуже задоволена позитивними відгуками про приготовлену їжу. Вона витерла рот Сіо Шітоу хустком і сказала:
- Якщо смачно, їси ще.
Дитина підростала, і спочатку Шень Чжиї не могла хмуритися через його апетит, побоюючись, що він зіпсує шлунок. Пізніше вона поступово звикла до цього. Хоча дитина любила поїсти, він знав міру і не переїдав. У кращому випадку він міг злегка об’їхатися.
Не дивно, що батьки страждають від недоїдання. Це правда. На щастя, у неї ще є трохи вільних грошей і торгівля на річці Ціньхуай також приносить прибуток, так що в нього було достатньо коштів.
Робити у той час було дуже нічого, тому після вечері вони двоє пішли прогулятися, щоб перетравити їжу, потім помилися і лягли спати.
Поміркувавши трохи часу над розвагами і прикинувши, чи є щось, що можна зробити в цій ері, щоб розважитися, Шен Чжиї заміталася та заснула.